Інфекційний ринотрахеїт — вірусологічне захворювання, що гостро протікає і характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів тварини, кон’юнктивом центральної нервової системи, а також проявляється запаленням слизової оболонки піхви в самок і баланопоститом у самців.

Діагноз інфекційний ринотрахеїт може бути поставлений двом видам тварин:

• Представникам великої рогатої худоби (Rhinotracheitis infectiosa bovum), незалежно від статі, віку та породи, проте переважно у великих промислових господарствах. У дикій природі хворіють біловезькі зубри;
• Представникам котячих.

Етіологія

Збудник ДНК-вмісний вірус родини Herpetoviridae. Віруси цієї родини, що належать до різних родів (їх понад 80), мають низку спільних властивостей. Вони можуть перебувати тривалий час у латентному стані, що дає змогу розповсюдитися максимально і зберігатися в організмі тварини протягом усього життя. Після перехворювання вірусоносійство реєструється протягом 6-9 місяців, іноді до 15. Вірусам цього сімейства притаманний чіткий тропізм (клітини органів розмноження та дихальної системи).

Мікроорганізм має властивість рецидивувати при зниженні імунного статусу з проявом клініки або поводитися латентно.

Джерелом зараження є перехворілі тварини, які виділяють вірус із виділеннями з очей, носових отворів, статевих органів, сечею, молоком, калом, спермою.

Патогенез

Як у котів, так і в ВРХ збудник потрапляє в організм повітряно-крапельним або статевим шляхом. Джерелами інфекції є: хворі та перехворілі тварини, засоби догляду, транспорт, комахи, корм, люди, які контактують із тваринами вірусоносіями. Для ВРХ небезпеку несуть перехворілі бики-плідники, у яких виділення вірусу зі спермою триває тривалий час.

Потрапивши на слизові оболонки, збудник проникає в клітини епітелію і репрдукується. Використовуючи клітинні елементи як живильне середовище, вірус спричиняє їхню швидку загибель, що проявляється запальною реакцією на слизових оболонках і некротичними змінами.

До процесу приєднується умовно-патогенна мікрофлора, яка ускладнює перебіг хвороби.

Інкубаційний період від 2 до 4-х, у котячих до 10 днів. Захворювання протікає в респіраторній і генітальній формах.

Симптоми

За респіраторної форми підвищується температура, виникає задишка і почастішання пульсу, спостерігається слинотеча.

Витікання з носових отворів спочатку серозного-слизового характеру, переходять у гнійну форму. Видимі слизові оболонки гіперемовані, набряклі. Подальший розвиток хвороби протікає з утворенням виразок і ерозій на слизових носових порожнин. Через 3-5 днів приєднується сухий кашель, хрипи.

Симптоматика великої рогатої худоби

У молодняка ВРХ (до 4-х місяців) розвиваються пневмо-ентерити, кон’юнктивіти, проявляються симптоми ураження нервової системи.

У корів спостерігають гіперемію і набряк слизових вульви і піхви, надалі розвиваються ерозії та виразки з фібринозним випотіванням (пустульозний вульво-вагініт). Виділення піхви мають слизисто-гнійний характер, на 6-8 місяцях тільності тварини можуть абортувати. Більш ранні терміни вагітності можуть закінчитися загибеллю ембріона. Можливі мертвороди або загибель теляти в перші дні після народження.

У биків слизова оболонка препуція запалюється, надалі спостерігаються виразки та ерозії.

У котячих

Хвороба протікає гостро. Температура тіла підвищується до 40°С, кон’юнктивіт, риніт, хрипота, кашель, блювота і позиви до блювоти, гнійні виділення з носових отворів. Дорсальна частина язика вкривається пустулами, розвивається слинотеча.

Деякі тварини переносять хворобу з ураженнями ЦНС, спостерігаються нервові явища, пригнічення, відмова від корму і води. У самок можливі аборти.

Важко перехворіють кошенята, у них розвивається швидка пневмонія, нерідко з летальним результатом.

Діагностика

Діагноз ставиться на підставі клініки з обов’язковим лабораторним дослідженням біоматеріалу.

Лабораторний діагноз встановлюють на підставі досліджень виділень із носових порожнин, піхви, очей, препуція, абортованих плодів.

Для патолого-анатомічного діагнозу відбирають матеріал зі шматочків трахеї, легенів, лімфатичних вузлів, абортованих плодів, сім’яників.

Лабораторні дослідження засновані на виділенні вірусу в культурі клітин з подальшою ідентифікацією реакціями РНГА, ІФА, РН.

При постановці діагнозу необхідно виключити: парагрип-3, у телят вірусну діарею, аденовірусну інфекцію, пастерельоз, у котячих каліцивероз і хламідіоз.

Лікування

Як лікарські препарати застосовують специфічну гіперімунну сироватку, що містить антитіла, і сироватку реконвалесцентів.

Для котів застосовують «Глобфел-4» (глобулінові фракції) на початкових стадіях хвороби.

Симптоматичне лікування проводять антибіотиками та протизапальними препаратами.

Профілактика

У господарствах з утримання ВРХ (велика рогата худоба) застосовують вірус-вакцину проти інфекційного ринотрахеїту, а також сухі культуральні асоційовані вакцини: «Бівак», «Поліак», «Комбівак». Проводять дезінфекцію та карантинні заходи.

Кошенят прищеплюють із 2-х місячного віку препаратами:

• Purevax RCPCh (пуревакс) — інфекційний ринотрахеїт, калцивіроз, хламідіоз, панлейкопенії;
• Норвак мультифел-4 — ринотрахеїт, панлейкопенія, каліцивірусна інфекція та хламедіоз.

Тема 2025: комфорт і турбота про улюбленців.