Інфекційний перитоніт (feline infectious peritonitis, скорочено FIP) — вірусне захворювання, властиве представникам сімейства котячих. Є мутаційною формою короновірусу. Найчастіше хворіють кішки віком від півроку до 5-6 років.

Етіологія

Збудником є РНК-вмісний вірус сімейства Coronaviridae. Вірус отримав свою назву у зв’язку з цікавою будовою: його оболонка має шипоподібні відростки, які й роблять його схожим на корону. Вірус нестійкий у зовнішньому середовищі, гине впродовж 1-3 днів, проте в прохолодних умовах може зберігатися до кількох місяців. Захворювання відносно молоде і мало вивчене. За різними даними, на перитоніт у підсумку хворіє від 15 до 30% кішок, у яких було виявлено короновірус. Летальність 100%. При підтвердженні діагнозу з гуманних міркувань показана евтаназія.

Епізоотологія

Зараження короновірусом відбувається множинними шляхами: прямий контакт із зараженою твариною, через фекалії та сечу хворої тварини, укуси комах, можлива передача через одяг і предмети інтер’єру. Тварини, які перехворіли, можуть стати носіями захворювання і становити загрозу для навколишніх тварин. Найчастіше зараження відбувається в розплідниках, на виставках, а також у місцях великого скупчення кішок.

Симптоми

Інкубаційний період від 2-3 тижнів до кількох місяців. Існує дві форми хвороби: ексудативна та проліферативна. Так само захворювання може мати прихований характер.

Найгостріше хвороба проявляється у кошенят. Симптоми, характерні при цьому:

• Підвищення температури до 40-41 градуса;
• Виснаження;
• Відсутність апетиту;
• Апатія;
• Слабкість;
• Порушення випорожнення (найчастіше діарея).

За ексудативної форми можливі такі симптоми:

• Стрибкоподібна зміна температури, може бути в нормі, може підвищуватися до 40 градусів;
• У черевній або грудній порожнині накопичується рідина;
• Тварина стає млявою, зберігає частковий апетит, худне, шкіра зневоднюється;
• Можлива поява жовтушності на слизових і шкірі;
• Можлива поява світлобоязні;
• При загальному виснаженні живіт збільшується через скупчення рідини, тварині стає важче дихати, з’являється задишка, в легенях і серці чути шуми.

Для проліферативної форми характерно:

• Гнійні виділення з очей;
• Ураження нирок, печінки, ЦНС, легень;
• Відзначається порушення координації, болі в хребті та кінцівках;
• З характерних ознак виокремлюється так само зниження активності, апетит може частково зберігатися, тварина худне, за ураження печінки шкіра і слизові так само можуть набувати жовтого кольору;
• Підвищення температури не обов’язкове.

Діагноз

Діагностувати інфекційний перитоніт досить складно у зв’язку з тим, що він може мати прихований характер. Методи діагностики, що існують на сьогодні: ПЛР-діагностика, експрес-тести фекалій, імунофлуоресцентний аналіз. Так само необхідне лабораторне дослідження крові, за наявності випоту, дослідження рідини, рентгенологічне дослідження на наявність випоту. Але найточніший діагноз ставиться під час патологоанатомічного розтину та гістологічного дослідження матеріалів полеглої тварини.

Інфекційний перитоніт необхідно диференціювати від інших захворювань, що дають схожу картину:

• Бактеріальний перитоніт;
• Пухлини;
• Гепатит;
• Токсоплазмоз;
• Кардіогенний і некардіогенний набряк легенів;
• Захворювань нирок;
• Інші вірусні інфекції ШКТ.

Лікування

На жаль, методів лікування вірусного перитоніту не існує, хвороба має практично 100% летальний результат. Відомі лише кілька випадків, коли хвороба переходила в стадію ремісії.

У клінічних випадках призначають симптоматичне лікування: підвищення імунітету (імуностимулятори та кортикостероїди), за високої температури — жарознижувальні, протизапальні, інфузійна терапія, у разі скупчення рідини — пункція, застосування сечогінних препаратів, антибіотикотерапія. У разі, якщо симптоматичне лікування не дає видимого полегшення стану тварини, показана евтаназія.

Заходи боротьби та профілактика

На даний момент існує вакцина проти інфекційного перитоніту. Але використання її спірне. Тварина може заразитися до вакцинації, а в разі вакцинації в такому стані, тварина перенесе гостру форму захворювання.

З неспецифічних методів профілактики найважливішим вважається не допустити поширення вірусу серед тварин:

• Дослідження крові на антитіла;
• Не розводити котів від потенційних носіїв;
• Ізолювати здорових від хворих;
• Проводити профілактичні заходи з дезінфекції приміщень, де живуть скупчення кішок, а також хворі кішки і вірусоносії, зокрема короновірусу, бо перитоніт — це мутація короновірусу;
• У разі позитивної реакції у кішки, раннє відлучення кошенят і перехід на штучне вигодовування.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.