Інфекційний гепатит (Infectionus hepatitis) — це контагіозне захворювання вірусного походження, що характеризується проявами лихоманки та запально-некротичними змінами в паренхіматозних органах, найчастіше — в печінці.

До захворювання схильні м’ясоїдні тварини в усьому світі. Найбільшої шкоди завдає молодняку.

Етіологія

Збудник хвороби ДНК-вмісний вірус, що належить до аденовірусів роду Mastadenovirus. Маючи загальну схожість, різні штами при цьому мають різну вірулентність, що позначається на перебігу хвороби. Лабораторні пасажі можуть змінювати активність збудника. Виділені з організму собаки цілком можуть бути вірулентні для лисиць і єнотів, а також у зворотному порядку.

Збудник стійкий і за 4-5 ᵒC зберігає патогенність до 9 місяців, а за 18-20 ᵒC до 3-х. Нагрівання до 60 ᵒC інактивує протягом 40 хв, кип’ятіння вбиває моментально. Перебуваючи в патологічному матеріалі та екскрементах, знижені температури консервують збудника.

Друга група стійкості до деззасобів дає змогу інактивувати збудника лізолом, фенолом, свіжогашеним вапном за 30 хвилин. При цьому стійкість до ефірів, ультрафіолету, метанолу, антибіотиків підвищена.

Джерело інфекції — хворі тварини, а також носії. Збудник виділяється із сечею, калом, носовими і кон’юнктивальними виділеннями. Вірусоносійство в хронічній формі може тривати протягом кількох років.

Зараження тварин відбувається через слизові оболонки (носова, ротова порожнини, статеві органи).

При занесенні в господарство захворювання проявляється поодинокими випадками. Без надання допомоги збудник швидко захоплює поголів’я через 2-3 тижні, а через 2-3 місяці затухає. Сезонності не проявляється, але частіше навесні та влітку.

Перебіг і летальність залежать від імунітету організму та вірулентності вірусу. Доведено, що вірусоносії-самки можуть роками бути джерелами поширення вірусу та заражати самців і своє потомство. У перехворілих тварин настає довічний імунітет.

Симптоми

Інкубаційний період від 5 до 12 днів (експериментально до 10). Спочатку тварини мляві, малорухливі, спостерігається невпевненість і хиткість ходи. Апетит знижується, часом відсутній. Тварини втрачають вагу.

Через деякий час проявляється блювота з домішками жовчі. До симптомів приєднуються носові виділення і виділення з очей. Розвивається ціаноз слизових оболонок з ознаками жовтушності.

Сеча набуває жовто-бурого забарвлення. При пальпації ділянки правого підребер’я проявляється больова реакція.

Тварини проявляють не адекватні рухи, стають повільними, при посадці широко розставляють передні кінцівки.

Проводячи термометрію, простежується поступове наростання температурного фону. До 4-6 дня від початку захворювання, підвищується до 41,8 °С. У цей період тварина відчуває спрагу, проявляється порушення в діяльності серцево-судинної системи, збільшується число серцевих скорочень, при цьому пульс ослаблений. Під час аускультації легенів виразно чути хрипи.

При дослідженнях крові простежується значний лейкоцитоз, до 35 тисяч, збільшення нейтрофілів і юних, з повним зникненням еозинофілів, а також моноцитоз. Значно збільшується ШОЕ. Поява в крові еозинофілів свідчить про те, що починаються процеси одужання тварини.

За хронічного перебігу температура підвищується тимчасово з інтервалом у 5-6 днів. У цей період спостерігаються всі ознаки гострої інфекції, можливі аборти або мертвороди, кератити зачіпають обидва ока.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на епізоотологічних даних і вірусологічних дослідженнях.

Для досліджень відбирають у живих тварин — кров, у полеглих — шматочки печінки.

Лабораторна діагностика проводиться реакцією преципітації, якій властива висока специфічність і чутливість. Застосовні методи люмінесценції та неспецифічної флюоресценції.

Лікування

Терапевтичні методи не розроблені.

Для полегшення стану показані віт. В1,В2, В12, фолієва кислота. Для підвищення глікогенізації та регенерації печінки показаний віт. С.

Можливе застосування сироватки імунізованих собак по 0,5 мл на кг ваги тварини.

Застосовні й гепатопротектори сирепар, карсил.

Профілактика

Зі специфічних заходів профілактики використовують вакцину «Нобівак DHP» і подібні.

Проведення карантинних заходів під час формування стада дасть змогу уникнути масового поширення інфекції.

Для стійкості імунітету необхідно стежити за раціоном годівлі тварин і санітарно-гігієнічним фоном у місцях утримання та вигулу.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.