Інфекції у кішок зустрічаються досить часто і представлені бактеріальними мікроорганізмами, патогенними грибками, вірусами, мікоплазмами або рикетсіями. Деякі захворювання інфекційного характеру становлять небезпеку не тільки для вихованця, а й для людини.

Лікування будь-якого із захворювань, викликаного патогенними мікроорганізмами або вірусами, має призначатися відразу після появи характерних симптомів. В іншому разі дорогоцінний час буде втрачено, а ускладнення в організмі тварини призводять до порушень усіх життєво-важливих органів.

Вірусні інфекції у кішок

Вірусні інфекції у кішок призводять до серйозних захворювань, нерідко стаючи причиною летального результату. Захворіти на інфекцію улюбленець може не тільки від хворої тварини, а й від вірусоносіїв, тварин без явних ознак захворювання, які є переносниками вірусу, виділяючи його в навколишнє середовище за допомогою калових мас, урини, витіканнями з носоглотки і гнійників.

В епізоотології налічується велика кількість різних вірусних мікроорганізмів, але найпоширенішими серед сімейства котячих є такі:

• Сказ. Гостра вірусна хвороба, що протікає з великими ускладненнями, вражає нервову систему і в переважній більшості випадків стає причиною загибелі тварини. Вірус сказу належить до сімейства Міксовірусів і є зооантропозоонозом (зараження відбувається як у всіх теплокровних тварин, а також людини). Основне джерело сказу — дикі тварини (лисиці, вовки, шакали), а також безпритульні кішки і собаки. Під час укусу скаженої тварини відбувається проникнення вірусу разом зі слиною в шкірні покриви. Інкубаційний період становить від 3 до 6 тижнів, а в маленьких кошенят не більше 5 днів. Примітно, що у тварини за 8 днів до початку прояву характерної симптоматики, вірус сказу можна виявити в слині. Можливість зараження від кішок людини відкидати не варто, навіть за атипової форми перебігу (тварина не проявляє агресію, а навпаки, стає надто ласкавою).
• Кальцивіроз. Інфекційне вірусне захворювання, що протікає гостро, характеризується гарячковими станами й ураженням респіраторного тракту. У тварин із сильним імунним захистом після перенесеної кальцивірусної інфекції формується стійкий імунітет. Збудником захворювання є представник сімейства Caliciviridae, стійкий до впливу температур. Джерело зараження — хворі тварини, які виділяють патогенні мікроорганізми в навколишнє середовище разом із фекаліями, секретом із носових порожнин і ротової порожнини. Період від проникнення збудника в організм до початку прояву перших характерних ознак становить від 2 до 5 днів. Каліцивірусна інфекція кішок протікає зі схожою симптоматикою з ринотрахеїтом, але відмінною рисою є утворення виразкових уражень на язиці, м’якому піднебінні, зовнішній частині мочки носа. Нерідко супроводжується розвитком гострих ринітів, запаленнями легенів і ураженням бронхіального дерева.
• Панлейкопенія або парвовірусна інфекція у кішок. Захворювання, яке частіше називають інфекційним гастроентеритом або ж чумкою. Висококонтагіозна недуга, що супроводжується гарячковими станами у котів, функціональними розладами травного тракту (проносом, виверженням шлункового вмісту), недостатністю міокарда і судин. У переважній більшості клінічних випадків стає причиною загибелі як молодих, так і дорослих котів. Збудник — парвовірус, якому властива певна сезонність у спалахах захворювання. Попри те, що інфекція вражає всіх кішок, найсприйнятливішими є молоді тварини і кошенята, через недостатньо розвинений імунний захист організму. У ролі джерела вірусного захворювання виступають хворі кішки і ті, що перехворіли недавно. Разом з екскрементами і виверженнями шлункового вмісту, парвовірус виділяється в навколишнє середовище. Період інкубації становить від 2 до 10 днів. Характерними ознаками інфекційного гастроентериту є апатія тварини, різке погіршення її стану, підняття температури (гарячкові стани), блювота і пронос. З перебігом захворювання в калових масах і шлунковому вмісті з’являються слиз і прожилки крові.
• Вірусний ринотрахеїт. Захворювання, спричинене вірусом із сімейства Herpesviridae. Поширена вірусна інфекція, що вражає котів незалежно від породи та віку. Характерними особливостями перебігу інфекції є — ураження носоглотки, верхніх дихальних шляхів і очей. Джерело зараження — хворі та перехворілі кішки, які є носієм вірусу протягом 9 місяців після одужання. Виділення патогенного мікроорганізму в навколишнє середовище відбувається з будь-якими секретами організму (витікання зі статевих органів, носо- і ротоглотки, спермою і фекаліями). Герпесвірусна інфекція без особливих зусиль проникає в молоко кішки, яка годує, що призводить до інфікування новонароджених кошенят.
• Інфекційний котячий перитоніт. Бич котячих розплідників і власників кількох тварин. Рідше ризику інфікування піддаються кішки, які є єдиними представниками сімейства котячих. Кишкову інфекцію у кішок викликає вірус, що належить до сімейства Коронавірусів. Небезпека інфекційного котячого перитоніту полягає в тому, що завчасно виявити вид коронавірусу, що призводить до тяжких наслідків, досить складно. У переважній більшості коронавірусні інфекції викликають розлад травлення у кошенят (рідко коли тварина гине). Але вірус інфекційного перитоніту є смертельно небезпечним. Період від проникнення чужорідних мікроорганізмів в організм тварини, до початку прояву характерної симптоматики, становить від 2 до 3 тижнів. Виділення збудника відбувається через фекалії, сечу, кров, витікання з очей, ротової та носової порожнини.
• Ротавірусна інфекція у котів. Інфекція спровокована РНК-вмісним вірусом із сімейства Ротавірусів. Здатний вражати травний тракт, особливо проявляючи тропізм до тканинних структур тонкого кишечника. Період інкубації становить від 20 годин до 4 діб. Частіше захворюванню піддаються маленькі кошенята, і летальний результат спостерігається також у кошенят, хоча і досить рідко (у разі якщо малюк надзвичайно слабкий). Дорослі кішки хворіють близько 7 днів. Характерними симптомами ротавірусної інфекції у кішок є — болючість у ділянці органів черевної порожнини, гарячкові стани і часті виверження шлункового вмісту, профузний пронос зі слизом, а в деяких випадках і кров’ю. За відсутності своєчасного лікування тварина може страждати від зневоднення організму.

Протозойні інфекції

Інфекційні захворювання у кішок можуть бути викликані найпростішими мікроорганізмами, що належать до царства одноклітинних еукаріотів. Протозойні одноклітинні не можуть самостійно забезпечувати свою життєдіяльність за допомогою вироблення речовин органічного характеру. Тому для виживання вони поглинають органіку, вироблену іншими тваринними організмами. Найпоширенішими протозойними інфекціями сімейства котячих є:

• Піроплазмоз. Гемопротозойна інфекція, прояв якої характеризується підвищенням температурних показників тіла, жовтушністю видимих слизових оболонок і виділенням гемоглобіну в сечі. Збудник захворювання — найпростіші, що паразитують у червоних кров’яних тільцях (еритроцитах). Переносник інфекції — іксодовий кліщ, активність якого спостерігається в період з весни до осені. Проникаючи в кров’яне русло під час укусу кліща, бабезії розмножуються в еритроцитах, поступово викликаючи їхній розрив. Піроплазмоз у кішок є досить рідкісним захворюванням.
• Кокцидіоз. Паразитарні найпростіші, що належать до роду Cystoisospora, які ушкоджують слизові оболонки кишкового тракту. При зараженні кокцидіозом у кішки відзначається болючість у ділянці петель кишківника, набряклість, анорексія, розлад випорожнень (пронос із кров’ю). Зараження тварини відбувається аліментарним шляхом під час потрапляння заражених частинок фекалій або ж води в корми.
• Токсоплазмоз. Інфекційне захворювання, спричинене кокцидіями Toxoplasma gondii. Являє собою внутрішньоклітинного паразита, що вражає переважно представників сімейства котячих. Відзначається два цикли розвитку токсоплазм — в оболонках травного тракту, а після виходу цист разом із каловими масами, а також у тканинних структурах внутрішніх органів (м’язах, міокарді, нервових волокнах з ушкодженнями центральної нервової системи). Ознаками розвитку токсоплазмозу в кішок є дисфункція нервової системи, що супроводжується паралічами, відмова від прийому їжі, розлади випорожнень. У вагітних самок кокцидії цього роду здатні провокувати аборти. Небезпеку становить токсоплазмоз не тільки для кішок, а й інших тварин, а також людини.
• Лямбліоз. Інфекція викликана найпростішими, які під час проникнення в кров’яне русло спричиняють ушкодження ворсинок епітелію в тонкому кишечнику, порушуючи процеси абсорбції та діяльність ферментів. В результаті порушень у кішки проявляються запальні процеси (ентероколіти) і порушується загальна моторика травної системи. Характерні симптоми лямбліозу — відмова від приймання їжі, сильне виснаження, підвищення температури тіла, тривала діарея, що супроводжується домішками слизу і крові, а також неприємним запахом.
• Мікоплазмоз. Захворювання інфекційного характеру, спричинене одноклітинними мікроорганізмами, що вражають дихальну систему. Унаслідок зараження мікоплазмозом відбувається запалення слизової оболонки носа. Науково доведено, що при бронхітах і запаленнях легенів, мікоплазми беруть активну участь у процесі руйнування клітинних структур слизової оболонки респіраторної системи. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом.

Хламідіоз. Заразне захворювання, що проявляється у кішок запаленням рогівки і кон’юнктивітом. У рідкісних випадках при низьких захисних силах організму, хламідіоз перетікає в запалення легенів. Вражають хламідії не тільки дихальну систему, а й статеві органи. Важливо відзначити, що кішки з інфікованими статевими шляхами хламідіозом, можуть стати безплідними в результаті тотального порушення структур слизової оболонки піхви. Новонароджені кошенята можуть загинути при інфікуванні цією протозойною інфекцією. У разі інфікування хламідіозом дорослих тварин відзначаються набряки слизової носових ходів і очей, можливий розвиток набряку легенів, але це трапляється вкрай рідко. Зараження хламідіозом відбувається під час поїдання домашнім улюбленцем мишей і щурів, які є переносниками інфекції.

З метою профілактики протозойних інфекцій, необхідно здавати аналізи кішки, для спростування або ж підтвердження захворювання. Важливо також проводити своєчасні обробки від нашкірних паразитів (бліх, кліщів і волосоїдів), що дозволяє знизити ризики розвитку патологічних станів. Не варто забувати і про гігієну житла, в якому перебуває тварина (мити і чистити котячі туалети, миски для корму і води, а також прати з дезінфікуючими розчинами лежанки).

Патології бактеріального походження 

Друге місце після вірусних інфекцій за ступенем небезпеки посідають бактеріальні захворювання. Єдиною головною відмінністю є те, що проти вірусних інфекцій не існує специфічного лікування, крім вакцинацій. Бактеріальні захворювання лікуються антибіотикотерапією. Але небезпека від патогенної мікрофлори не менша, ніж за вірусної інфекції. Основними захворюваннями бактеріальної природи у кішок є:

• Гемобартонельоз. Бактеріальна недуга, іменована також інфекційна анемія. Зустрічається виключно у представників сімейства котячих. Збудник захворювання — гемобартонелла феліс, що атакує червоні кров’яні тільця в організмі, паразитуючи на їхній поверхні. У результаті пошкодження еритроцитів, відбувається різке падіння гемоглобіну в крові. У хворого вихованця відзначається жовтушність видимих слизових оболонок, поява крові в урині. Симптоматика гемобартонельозу виражається в сильній млявості тварини, відмові від прийому їжі. У деяких випадках відзначають підвищення температури тіла, ниркову і печінкову недостатність, порушення роботи серця і селезінки.
• Лептоспіроз. Інфекція рідко вражає домашніх кішок, але оскільки захворювання є гострим природно-вогнищевим і небезпечним навіть для людини, ризик зараження кішки досить великий. У переважній більшості хворіють молоді та слабкі тварини, які отримали зараження лептоспірами з сирого м’яса або ж під час пошкодження цілісності шкірного покриву під час бійок з іншими тваринами. Також зараження може статися під час поїдання кішкою гризунів, які є переносниками і своєрідними резервуарами для лептоспір. Хвороба Вейля супроводжується слабкістю вихованця, зниженням апетиту й ураженням травного тракту.
• Сальмонельоз. Поширена бактеріальна інфекція, спровокована мікроорганізмами роду Salmonella. Зараження домашньої тварини відбувається аліментарним шляхом під час поїдання необроблених термічно заражених продуктів, а також м’яса диких пернатих. Сальмонельоз характеризується такими симптомами, як запалення шлунка і відділів кишечника, профузний пронос (іноді з кров’ю і слизом), різке виснаження тварини, підвищення температури тіла. У разі інфекції для кішок застосовують антибіотики, підібрані індивідуально після проведення лабораторних аналізів і бактеріальних посівів, що підтверджують сальмонельоз.
• Стафілококоз. Недуга спровокована патогенними бактеріями роду Staphylococcus. Виникати може як самостійне захворювання, але також може і супроводжувати при вірусних ураженнях, ускладнюючи перебіг патології. Існує низка стафілококів, які є умовно-патогенними і населяють шкірні покриви тварини постійно. У разі різкого зниження імунітету, інфекція активується, починається підвищений ріст і розмноження стафілококів, викликаючи серйозні ускладнення. Симптоми стафілококової інфекції залежать від місця локалізації патогенної мікрофлори і стану здоров’я тварини. Може проявлятися як кишкова інфекція, піодермія, абсцес або флегмона.

Величезну роль у запобіганні вірусній, протозойній або бактеріальній інфекції у кішок відіграє своєчасна профілактика. Більшість інфекцій вражають слабких і виснажених тварин з недостатнім рівнем імунного захисту. Тому, перш за все, необхідно забезпечити кішку всіма необхідними поживними елементами, вітамінними і мінеральними комплексами. Також важливо проводити своєчасні вакцинації згідно з календарем щеплень якісними препаратами. Не варто забувати і про протипаразитарну обробку.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.