Інфекційні захворювання вражають домашніх улюбленців часто.

Але існує низка патологій, спровокованих збудником інфекції, які діагностують у собак рідко. Одним з таких захворювань є губчаста енцефалопатія собак.

Патологічний процес охоплює центральну нервову систему і супроводжується м’язовим тремором, підвищенням температурних показників тіла, рясною слинотечею.

Причини і симптоми губкоподібної енцефалопатії у собак

Губчасту енцефалопатію у собак провокує специфічний білок — пріон, який частіше вражає велику і дрібну рогату худобу. Відомо про природу походження збудника губчастої енцефалопатії собак недостатньо, так само, як і про захворювання Крецфельда-Якоба, яке вражає людину та курей, і свербець у овець.

Основна мета білків-пріонів — структури головного мозку. Патоген переважно вражає домашніх собак, що утримуються скупчено і в розплідниках.

При проникненні пріонів в організм собаки, відбувається осідання їх на поверхнях здорових клітин і взаємодія з нормальними білками. Відбувається поступова зміна їхньої структури на нездорову — патологічну.

Накопичуючись на поверхнях клітин, пріони активізують процеси блокування в мембрані. У результаті це стає причиною загибелі клітин на тлі запуску запрограмованого процесу смерті клітинних структур.

У спробах позбутися пріонів, здорові клітини виробляють активні сполуки кисню. Але не маючи виходу за межі клітин, кисневі сполуки руйнують саму клітину. Розвивається запалення навколо уражених ділянок. У цьому беруть участь ферментативні речовини, що вражають поруч розташовані здорові клітини.

Базові шляхи поширення пріонів в організмі — нервовий і гематогенний. Як і у ВРХ (великої рогатої худоби), збудник губчастої енцефалопатії собак, може тривалий час бути присутнім в організмі, не проявляючись вираженою симптоматикою. Інкубаційний період може становити кілька років. До ймовірних причин зараження відносять вживання собакою в їжу інфікованого м’яса корів і овець.

Примітно, що за кілька десятиліть губчасту енцефалопатію собак діагностували винятково у тварин із Великої Британії і тих, кого звідти вивезли. Близько 60% всіх діагностованих випадків губчастої енцефалопатії собак були виявлені у домашніх собак.

Переважно, прямий шлях потрапляння пріонів у сприйнятливий організм — заражене м’ясо, недоїдки зі столу, неякісні корми.

Ймовірний шлях зараження — оральний при вживанні зараженої пріонами їжі. Вчені не встановили можливого точного часу, що проходить від моменту проникнення патогена в організм до початку прояву перших клінічних ознак. Шляхи передачі інфекції між собаками, також не охарактеризовані.

Симптоми розвитку губчастої енцефалопатії у собаки такі:

• атаксія — порушення узгодженості рухів різних м’язів за відсутності м’язової слабкості;
• порушення координації рухів;
• підвищене виділення слинного секрету;
• поява безпричинного страху;
• виражене занепокоєння у тварини;
• зміна в поведінці;
• м’язовий тремор.

Точна діагностика проводиться на підставі результатів розтину. Проводиться гістологічне дослідження структур головного мозку, визначається наявність у тканинах центральної нервової системи специфічних фібрил у процес проведення електронної мікроскопії. При забарвленні з використанням імунної мітки, в тканинах виявляється білок Р.

У великої рогатої худоби інкубаційний період становить від 2.5 до 8 років. Захворювання протікає без ремісій, швидко прогресує.

На початкових етапах розвитку губчастої енцефалопатії, у собаки може відмічатися характерний скрегіт зубами, боязкість, агресія, нервозність і боязкість. У пізніших випадках відзначається порушення рухової активності. Собака може загрібати передніми кінцівками, відзначаються рисисті рухи, піднімається хвіст.

З плином розвитку патологічних процесів у нервовій системі, клінічна картина характеризується світлобоязню, різкими змінами в поведінці при шумі. Тривалість патологічного процесу багато в чому залежить від загального стану організму тварини. Тривалість може варіюватися від 2-3 тижнів до року і більше. Губчаста енцефалопатія — летальне захворювання.

Лікування губкоподібної енцефалопатії у собак

Специфічного лікування губкоподібної енцефалопатії у собак, так само як і в домашніх котів, не розроблено. Єдиний шлях — профілактика. З метою запобігання інфікуванню домашнього улюбленця пріоном, що викликає губкоподібну енцефалопатію, слід уважно підбирати корм для вихованця.

Якщо собака отримує натуральну їжу, необхідно уникати дачі тварині головного і спинного мозку великої та дрібної рогатої худоби. Також слід уникати потрапляння в їжу селезінки, мигдаликів, кишківника і тимуса забитих сільськогосподарських тварин.

Слід стежити за тим, щоб улюбленець отримував у їжу тільки якісні корми високої якості. Не варто забувати про регулярні профілактичні огляди у ветеринарного лікаря.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.