Інфекційні захворювання вражають домашніх улюбленців часто. Але існує низка патологій, спровокованих збудником інфекції, які діагностують у кішок рідко. Одним з таких захворювань є губчаста енцефалопатія кішок.

Патологічний процес охоплює центральну нервову систему і супроводжується м’язовим тремором, підвищенням температурних показників тіла, рясною слинотечею.

Причини, симптоми та діагностика захворювання

Губчасту енцефалопатію у кішок провокує специфічний білок — пріон, який частіше вражає велику і дрібну рогату худобу. Відомо про природу походження збудника губчастої енцефалопатії кішок недостатньо, так само, як і про захворювання Крецфельда-Якоба, яке вражає людину та курей, та про коросту у овець.

Основна мета білків-пріонів — структури головного мозку. Губчаста енцефалопатія кішок (FSE) належить до спорідненої інфекції, що викликає енцефалопатію у ВРХ (великої рогатої худоби). Патоген переважно вражає домашніх котів, які утримуються скупчено і не мають вільного доступу на вулицю.

Базові шляхи поширення пріонів в організмі — нервовий і гематогенний. Як і в ВРХ, збудник губчастої енцефалопатії кішок, може тривалий час бути присутнім в організмі, не проявляючись вираженою симптоматикою. Інкубаційний період може становити кілька років. До ймовірних причин зараження відносять вживання кішкою в їжу інфікованого м’яса корів і овець.

Примітно, що за кілька десятиліть губчасту енцефалопатію кішок діагностували винятково у тварин із Великої Британії і тих, кого звідти вивезли. Близько 60% всіх діагностованих випадків губчастої енцефалопатії кішок було виявлено у домашніх кішок. Але зустрічається інфекційне захворювання також у зоопарках у інших представників сімейства котячих, таких як гепарди і пуми.

Переважно, прямий шлях потрапляння пріонів у сприйнятливий організм — заражене м’ясо, недоїдки зі столу, неякісні корми.

Ймовірний шлях зараження — оральний при вживанні зараженої пріонами їжі. Вчені не встановили можливого точного часу, що проходить від моменту проникнення патогена в організм до початку прояву перших клінічних ознак. Шляхи передачі інфекції між кішками, також не охарактеризовані.

Симптоми розвитку губчастої енцефалопатії у кішки такі:

• атаксія — порушення узгодженості рухів різних м’язів за відсутності м’язової слабкості;
• порушення координації рухів;
• підвищене виділення слинного секрету;
• поява безпричинного страху;
• виражене занепокоєння у тварини;
• зміна в поведінці;
• м’язовий тремор.

Точний діагноз, на жаль, можливо поставити тільки на підставі результатів розтину. Проводиться гістологічне дослідження структур головного мозку, визначається наявність у тканинах центральної нервової системи специфічних фібрил у процес проведення електронної мікроскопії. При забарвленні з використанням імунної мітки, в тканинах виявляється білок Р.

У великої рогатої худоби інкубаційний період становить від 2.5 до 8 років. Захворювання протікає без ремісій, швидко прогресує.

На початкових етапах розвитку губчастої енцефалопатії, у кішки може відмічатися характерний скрегіт зубами, боязкість, агресія, нервозність і боязкість. У пізніших випадках відзначається порушення рухової активності. Кішка може загрібати передніми кінцівками, відзначаються рисисті рухи, піднімається хвіст.

З плином розвитку патологічних процесів у нервовій системі, клінічна картина характеризується світлобоязню, різкими змінами в поведінці при шумі.

Тривалість патологічного процесу багато в чому залежить від загального стану організму тварини. Тривалість може варіюватися від 2-3 тижнів до року і більше. Губчаста енцефалопатія — летальне захворювання.

Лікування губкоподібної енцефалопатії

Специфічного лікування губкоподібної енцефалопатії у кішок не розроблено. Єдиний шлях — профілактика. З метою запобігання інфікування домашнього улюбленця пріоном, що викликає губкоподібну енцефалопатію, слід уважно підбирати корм для вихованця.

Якщо кішка отримує натуральну їжу, необхідно уникати дачі тварині головного і спинного мозку великої та дрібної рогатої худоби. Також слід уникати потрапляння в їжу селезінки, мигдаликів, кишківника і тимуса забитих сільськогосподарських тварин.

Слід стежити за тим, щоб улюбленець отримував у їжу тільки якісні корми високої якості. Не варто забувати про регулярні профілактичні огляди у ветеринарного лікаря.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.