Грижа — специфічне утворення у вигляді мішка з надмірно перерозтягнутих м’язових волокон. Усередині такого мішка, як правило, розташовуються частини внутрішніх органів — петлі тонкого або товстого відділу кишківника, сечовий міхур або шлунок. У грижовий мішок можуть випадати не тільки петлі кишківника, а й матка або ж передміхурова залоза у псів.

Справжня грижа має свої ворота (набуті або ж природні), які за наявності певних чинників, можуть стискатися і призводити до защемлення вмісту грижового мішка.

Сама по собі грижа не несе небезпеки доти, доки не відбувається защемлення. У разі защемлення грижі відбуваються серйозні порушення — некроз, а за наявності інфекційних чинників не виключається розвиток сепсису.

Причини виникнення

Грижа у собаки діагностується в переважній більшості клінічних випадків у ділянці верхньої та нижньої частини живота. Внутрішні органи випирають у тварин через природні отвори або ж набуті. У грижовий мішок можуть потрапляти частини кишківника, шлунка, сечовий міхур цілком або навіть матка.

За свої межі частини органів можуть виходити через вроджені деформовані пахові канали або ж через незарощений пупковий отвір. Грижі можуть випинатися через набуті отвори, що виникли внаслідок таких чинників:

• травми в ділянці очеревини, що виникли під час падіння тварини з великої висоти або після бійок із родичами;
• проблемні пологи;
• захворювання органів травної системи — констипації (запори) хронічного типу, метеоризм, непрохідність кишечника, запальні процеси в кишечнику, підшлунковій залозі;
• ускладнення на тлі оперативного втручання — після стерилізації та інших порожнинних операцій;
• зміни тонусу м’язових волокон унаслідок вікових змін (причиною може стати ожиріння і руйнування тканин хрящів);
• підвищені навантаження фізичного плану;
• схильність за генетичним типом — грижі частіше діагностуються у німецьких вівчарок, пуделів, такс і бультер’єрів.

Симптоми патології у собак

За зовнішніми характеристиками, грижа у собаки виглядає як невелика пухлина, кулястого типу. Вона м’яка на дотик, розташовується в переважній більшості в області живота.

Незащемлений тип грижі не доставляє собаці особливого дискомфорту. Навіть досвідчений власник не завжди може своєчасно помітити м’яке новоутворення. Особливо якщо собака має від природи густу шерсть.

Грижа у собаки на животі в ділянці діафрагми й зовсім залишається непоміченою, оскільки при такому випинанні шишки зовні немає. Існує кілька видів гриж у собак, що локалізуються в певних ділянках тіла і виникають на тлі різних чинників. Розрізняють такі види:

• Пупкова грижа у собак — діагностується в переважній більшості серед цуценят. Петлі кишківника, випадають у пупкове кільце. У малюка відзначається припухлість, м’яка на дотик в області пупка. При цьому вихованець не відчуває вираженого дискомфорту або ж хворобливих відчуттів. Але тільки в тому разі, якщо немає защемлення. У переважній більшості, грижа проходить самостійно без стороннього втручання. Не варто пускати на самоплив виявлену пупкову грижу. Важливо спостерігати за нею і в разі защемлення, звернутися до ветеринарного фахівця по допомогу.
• Грижа в ділянці паху — пахова грижа у собак діагностується у самок, особливо в період виношування плодів, після важкої вагітності або ускладненого родового процесу. В утворені грижові ворота випадають частини внутрішніх органів — петлі кишківника, сечовий міхур або матка. Грижа діагностується в нижній частині живота і часто спричиняє вихованцеві дискомфорт.
• Промежинна грижа у собак — діагностується у псів і самок старше 7 років. Промежинна грижа не завдає особливого дискомфорту собаці. Виглядає як невелике утворення, м’яке на дотик, що локалізується в області анального отвору. Випадати може сечовий міхур, петлі кишечника, сальник або простата. У разі виявлення кулястого новоутворення звернутися до ветеринарної клініки. Пов’язано це з тим, що промежинна грижа може виявитися грижею прямої кишки у собаки.
• Вроджена або набута діафрагмальна грижа у собаки. Патологія, що виникає в результаті порушень внутрішньоутробного розвитку, а також на тлі сильних пошкоджень грудини або черевної порожнини. Цей вид захворювання характеризується переміщенням внутрішніх органів з черевної порожнини в грудину. Діафрагмальна грижа проявляється набряклими явищами в легенях, розвитком недостатності серця і проблемами з диханням. Тривалий час після виникнення такого виду грижі, симптоми відсутні.
• Міжхребцева грижа у собак — виявляється у тварин у віці. При цьому стать собаки не має особливого значення. Міжхребцева грижа діагностується у собак не часто. Характеризується патологічний процес проникненням хребетних хрящів у спинномозковий канал. Міжхребцева грижа провокує найсильніші болісні відчуття в спині, особливо під час руху собаки. Грижа може вражати шийний відділ, грудний або крижовий.

Симптоми грижі залежать від її типу — защемлена чи не защемлена. Так, при не защемленій грижі, у вихованця може змінюватися хода. При защемленій грижі, ознаки патологічного процесу виражаються в наступному:

• хворобливі відчуття — тварина може проявляти агресію щодо свого власника, коли він доторкається до новоутворення, скиглити, гарчати або вигинатися;
• знижується апетит;
• виникають проблеми з актами дефекації (через болі в животі, грудині або ж спині);
• зміна температурних показників тіла;
• зміна ритму дихання і пульсу — яскрава ознака діафрагмальної грижі;
• зміна кількості урини, що виділяється, або ж анурія — у разі защемлення в грижовому мішку сечового міхура;
• проблеми з координацією рухів, болі під час ходьби або зміни положення тіла — характерна ознака міжхребцевої грижі.

Окремо варто відзначити одну з найнебезпечніших гриж — діафрагмальну. У разі випадання органів черевної порожнини в грудину, виникають такі симптоми як виверження шлункового вмісту, ціанотичність видимих слизових оболонок, порушення роботи серцевого м’яза, підвищена стомлюваність улюбленця, кашель.

Методи терапії та профілактика

Перш ніж починати лікування грижі, ветеринарний фахівець проводить ретельний клінічний огляд і призначає низку лабораторних та інструментальних досліджень. Необхідне проведення аналізу крові для виявлення запальних процесів, а також спеціального ультразвукового дослідження.

Ультразвукова діагностика дає можливість візуалізувати процеси, що відбуваються всередині грижового мішка, а також дає змогу оцінити ступінь занедбаності патології. Після ретельної діагностики, на підставі отриманих результатів досліджень, фахівець призначає лікування — консервативне або ж оперативне. Як правило, доцільно проводити хірургічну маніпуляцію.

Лікування грижі — серйозний процес, що вимагає кваліфікованого підходу до проблеми. Заборонено проводити самолікування, використовуючи народні способи (робити масажі, прикладати мазі). Самолікування може призвести до ускладнень.

Ветеринарні лікарі рекомендують проводити оперативне втручання в більшості випадків діагностованих гриж.

Тільки в разі пупкової грижі, якщо вона невеликого розміру, можна застосовувати консервативні методики терапії.

Під місцевою анестезією, проводитися вправлення вмісту грижі через утворений отвір. Далі фахівець накладає шви і вшиває грижові ворота.

Якщо грижа пахова або промежинна, необхідне проведення оперативного втручання під загальним наркозом. Під час маніпуляції видаляється грижовий мішок і ділянки некрозу защемлених органів. Після операції тварині необхідно забезпечити спокій і належний догляд.

Діагностована діафрагмальна грижа вимагає негайного оперативного втручання, у зв’язку з тим, що страждають легеневі структури і серцевий м’яз. Проводиться операція під загальним наркозом. Вміст черевної порожнини, що випав у ділянку грудини, вправляють на місце, а грижові ворота вшивають.

У разі міжхребцевої грижі, проводитися операція з метою видалення тканинних структур, що чинять виражений тиск на ділянку спинного мозку. Можливо, знадобиться вправлення міжхребцевого диска і додаткова фіксація його на належному місці.

Видалення грижі хребта передбачає використання медикаментозного лікування. Після операції пацієнту призначають знеболювальні засоби, протизапальні та седативні препарати. За будь-якого виду грижі, собакам призначають імуномодулюючі препарати та проносні засоби.

На щастя, існує низка профілактичних заходів, що дають змогу уникнути розвитку грижі у собаки або ж своєчасно помітити патологічні зміни на ранніх стадіях. З метою профілактики необхідно:

• регулярно проводити огляд улюбленця на предмет пухлин і новоутворень на тілі;
• не забувати про профілактичні огляди у ветеринарній клініці 1 раз на півроку.
• не допускати розвитку закрепів у собаки — у разі порушення актів дефекації, необхідно звертатися до ветеринара по допомогу (можливо, буде потрібно скорегувати раціон харчування, включивши більшу кількість рослинних волокон);
• уникати травм улюбленця (при сильних ударах і пошкодженнях, не варто займатися самолікуванням і пускати все на самоплив).

До групи ризику щодо утворення гриж потрапляють самки в період виношування плодів і пологів. Тому, якщо власник собаки не бажає надалі отримувати від улюблениці потомство, рекомендується провести стерилізацію.

Важливо не допускати сильних фізичних навантажень тварини. Необхідно розраховувати вік, загальний стан здоров’я і вагу улюбленця при складанні моціону.

Якщо тварина нещодавно перенесла порожнинну операцію, не можна допускати фізичної активності. Післяопераційний догляд має бути складений грамотно. Важливо дотримуватися всіх рекомендацій ветеринара.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.