Відсутність можливості у кішки самостійно справляти малу нужду в медицині іменується гострою затримкою сечі. Стан характеризується повною відсутністю сечовипускання при надмірно наповненому сечею міхурі. За такого синдрому необхідно надати тварині своєчасну ветеринарну допомогу. В іншому разі можливий летальний результат на тлі розвитку серйозних порушень у роботі певних систем організму. Насамперед під час гострої затримки сечі у кішки страждають серцево-судинна система (порушується ритм серця), а також виникають зміни в роботі ренальної системи. 

Причини гострої затримки сечі у кішок

Процес утворення сечі в організмі являє собою підсумок декількох взаємопов’язаних процесів. Саме ці процеси відповідають за гомеостаз організму тварини. Розвиток гострої затримки сечі призводить до виникнення занепокоєння у вихованця. Тварина тривалий час перебуває у своєму лотку, намагаючись впоратися з відчуттями тиску з боку сечового міхура, переповненого сечею. У кішки виникають постійні позиви до сечовипускання без успіху, що в результаті призводить до сильного розтягування стінок міхура.

Не виведена рідина з організму починає циркулювати по організму в кров’яному руслі разом з усіма токсичними речовинами, зібраними з тканинних структур. Інтоксикація власними продуктами метаболізму призводить до виверження шлункового вмісту, дегідратації, втрати апетиту, підвищеної слабкості та відмови роботи ниркових структур.

Розвинутися синдром гострої затримки сечі може абсолютно раптово або ж унаслідок прогресуючих розладів виведення сечі. Реєструється затримка сечовипускання у кішок і котів, незалежно від віку. Але частіше діагностується у самців у зв’язку з анатомічними особливостями. У самців уретра довша і вужча, що сприяє швидкій закупорці протоки.  

Причини розвитку синдрому гострої затримки урини різні. Постановка діагнозу і визначення основоположного фактора можливе тільки в умовах ветеринарної лікарні на підставі проведених лабораторних та інструментальних досліджень. Механізм проникнення визначається низкою таких факторів:

• Закупорка уретрального каналу в результаті механічного пошкодження. Виникає через скупчення в нижньому відділі сечовивідної системи кристалом солей, клітинних структур, білка і слизу на тлі запалення. Причиною виступає і розвиток пухлинного процесу, що поступово перекриває уретральний канал.
• Атонія сечового міхура — патологічний процес, що ґрунтується на можливостях сечового міхура правильно скорочуватися.
• Розрив міхура — патологічний процес, що виникає внаслідок механічної травми або ж на тлі сильного розтягнення стінок сечового міхура.
• Анурія — виникає внаслідок патологічних змін у ренальній системі (хронічна та гостра недостатність ниркових структур). Провокує припинення вироблення урини, що і призводить в результаті до синдрому гострої затримки сечі у кішки.

Розвиток патологічного процесу проходить з вираженою клінічною картиною. Уважний власник одразу помітить зміни в загальному стані свого улюбленця. Характерними симптомами гострої затримки сечі є:

• часті позиви до сечовипускання, але абсолютно не продуктивні;
• виділення урини невеликими порціями (кілька крапель), що супроводжується присутністю кров’янистих прожилок і слизу в сечі, що виділяється;
• виражене збільшення в об’ємі живота, що супроводжується напруженістю і хворобливими відчуттями;
• прийняття твариною неприродної пози під час позивів до сечовипускання;
• хворобливі відчуття, крики кішки під час походу на лоток;
• постійне приділення уваги області промежини (часті вилизування).

З розвитком патологічного процесу ситуація погіршується і клінічна картина стає більш вираженою. Кішка втрачає апетит, виглядає пригніченою, відзначається нудота і виверження шлункового вмісту. У разі розвитку синдрому затримки сечі на тлі патологічного стану ниркових структур, виникають ознаки дегідратації та виснаження організму, полідипсія.

Поява перших характерних ознак затримки сечі в улюбленця — сигнал до негайного звернення до ветеринарної клініки по допомогу. Це дасть змогу запобігти підвищеному накопиченню азотистих речовин в організм, а також уникнути розвитку недостатності нирок. Без адекватної допомоги кішка гине протягом 2-3 діб.

Діагностика та лікування

Основне, що робить ветеринар при надходженні тварини з синдромом гострої затримки сечі — відновлює відтік сечі та усуває закупорку уретрального каналу. Далі проводиться діагностика, що дає змогу визначити причину, яка спровокувала розвиток патології. Призначаються такі дослідження:

• загальний аналіз крові та урини;
• ультразвукова діагностика органів черевної порожнини;
• рентгенографічне дослідження з використанням контрастної речовини (цистографія або урографія).

Для відновлення відтоку сечі при переповненому сечовому міхурі проводять катетеризацію. Це болюча процедура, тому тварині проводять седацію або ж вводять наркоз.  Катетер залишають на кілька днів, а потім видаляють. У випадках, коли постановка сечового катетера ускладнена або неможлива, проводять екстрене оперативне втручання — уретростомію. Під час операції уретральний канал виводять у промежину.

У зв’язку з тим, що найчастіше пацієнти до ветеринара потрапляють у важких станах, призначається відповідна терапія. Для усунення дегідратації організму і виведення токсичних речовин з кров’яного русла, призначаються крапельниці з соляними розчинами, фізрозчином або глюкозою. Затримка сечі у кішок може бути частковою, але цей стан не менш небезпечний і потребує лікування, так само як і гостра форма повної затримки виходу урини.

Особливу небезпеку становить стан тварини у зв’язку із затримкою сечі довше 2 діб. Таких тварин необхідно лікувати в стаціонарі клініки. Під пильним наглядом фахівців коту призначають лікування, що включає в себе постановку катетера для відведення сечі, проведення інфузійної терапії, введення антибактеріальних препаратів.

Обов’язковим пунктом лікування є введення медикаментозних препаратів, що знімають запалення з ураженої уретри. Необхідні й знеболювальні лікарські засоби. Для запобігання розвитку патогенної бактеріальної мікрофлори на слизових оболонках ушкодженого уретрального каналу, призначається курс антибіотиків.

Через кілька днів постійного контролю за станом пацієнта, катетер видаляють і аналізують, як часто мочиться кішка. Переважна більшість пацієнтів страждає від хворобливих відчуттів у ділянці уретри і зазнає труднощів під час сечовипускання. Ці явища тимчасові. Щойно тварина одужує, її виписують додому.

У домашніх умовах основним завданням власника є організація правильного догляду за твариною. Важливо виконувати всіх рекомендацій ветеринарного фахівця, спостерігаючи за будь-якими змінами в стані тварини. Варто пам’ятати, що повторний розвиток гострої затримки сечі у самців після первинного захворювання може виникнути через 1-2 тижні.

Господар кішки повинен контролювати кількість урини, що виділяється твариною, промацувати область черевної порожнини на предмет збільшення сечового міхура. Якщо у кішки розвивається блювота, вона відмовляється від корму, спостерігається пригнічений стан — необхідно одразу ж телефонувати ветеринарному лікарю.

У випадках, коли синдром гострої затримки сечі виникає кілька разів поспіль, ветеринарний лікар рекомендує проведення хірургічної операції — промежинної уретростомії. Під час оперативного втручання фахівець проводить формування окремого отвору у самців, який за шириною і довжиною нагадує уретру самок. Сім’яники і статевий орган у самця під час хірургічної маніпуляції видаляються.

Виконують операцію тільки для того, щоб запобігти в подальшому закупорці уретрального каналу. Важливо розуміти, що промежинна уретростомія не є панацеєю і не здатна вилікувати основне захворювання. Якщо кіт страждає від сечокам’яної хвороби, то дискомфорт, біль, запальні процеси у тварини триватимуть. Також варто зазначити, що тварини, яким було проведено операцію з виведення уретри в область промежини, більше схильні до розвитку інфекційних захворювань сечовивідної системи. Особливо до тих, які заносяться з нижніх сечовивідних шляхів.

Важлива частина лікування після проведення оперативного втручання — організація правильного догляду за прооперованою твариною. Протягом тижня, а в деяких випадках довше, проводитися процедура, яка називається — бужування. Полягає маніпуляція в регулярному введенні один раз на 24 години в уретральний канал катетера або товстого зонда. Це дає змогу контролювати прохідність нового отвору і видалення можливих перешкод.

Необхідно якісно обробляти післяопераційні шви з використання антисептиків, запобігаючи розвитку патогенної бактеріальної мікрофлори та запалення. Після операції у кота можуть виникнути ускладнення, пов’язані з формуванням нового отвору. Найсерйознішим ускладненням при неправильному догляді є рубцеве звуження нового уретрального каналу. Таке ускладнення діагностується рідко і потребує проведення повторного оперативного втручання.

Запобігти загоюванню ранової поверхні після операції можна, використовуючи спеціальні підгузки для тварин. З метою запобігання розлизування швів, ветеринарні фахівці рекомендують надягати на кішку іммобілізуючий комір. Весь період до повного загоєння, коли вихованець наданий сам собі (без нагляду власника), необхідно, щоб комір був на ньому. Кішка може спочатку проявляти занепокоєння і намагатися стягнути атрибут, що заважає. Через деякий час вона звикне і перестане так різко реагувати.

Після ретельного огляду у ветеринара, через тиждень після проведення операції знімаються шви. Рекомендується регулярно відвідувати фахівця в клініці для огляду з метою визначення, чи правильно формується стома і як функціонує новий отвір. Тваринам після усунення гострої затримки сечі, необхідно регулярно показуватися фахівцеві.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.