Стан мочки носа у собаки — своєрідний індикатор здоров’я тварини. Зміна стану — підвищення температури, сухість, часом вказують на розвиток патології в організмі. Поява виділень з носа, яскраво свідчать про розвиток захворювань, не тільки в респіраторному тракті, а й в інших системах організму.

Виділення гнійного ексудату з носових пазух може вказувати на розвиток запального процесу в пазухах — гайморит, або ж інших небезпечних, спровокованих інфекцією, захворюваннях. Самолікування неприпустиме, оскільки може спричинити розвиток ускладнень, аж до втрати нюху у собаки.

Можливі захворювання, для яких характерні гнійні виділення з носа

Факторів, що провокують появу гнійних виділень з носа, безліч. У ветеринарній практиці виділяють такі захворювання, що провокують виділення з носа:

• Риніт хронічного типу. Розвиток запалення в області слизових оболонок, спочатку ознаменовується появою прозорих виділень з носа. Приєднання патогенної бактеріальної мікрофлори, провокує утворення гною, що виходить з носових ходів тварини. На носі у собаки утворюються характерні скоринки, дихання змінено. Інфекція в пазухах носа (гайморит), рідко виникає як самостійна патологія. Найчастіше запалення розвивається на тлі несвоєчасно наданої допомоги під час бронхітів або ж бронхопневмоній. Провокуючим фактором виступають і серйозні травми голови, що супроводжуються пошкодженням у ділянці перегородки носа.
• Реакція алергічного типу. Чужорідні білкові компоненти, що сприймаються імунною системою організму як патоген, провокують розвиток подразнення на слизових оболонках респіраторного тракту, ушкоджуючи епітелій і пазухи, розташовані у верхній щелепі. Уражені тканини уражаються патогенною бактеріальною або грибковою мікрофлорою. Виникає гнійно-некротичний процес, що характеризується виділенням гнійного ексудату з носових ходів.
• Проблеми із зубами та яснами. Захворювання зубів і ясен у ветеринарній стоматології — часті причини розвитку порушень у функціях носових ходів. Пов’язано це насамперед з абсцесами, запаленнями ясен, виразковими ураженнями на слизовій оболонці ротової порожнини. Запущені стоматологічні проблеми призводять до поширення інфекції на верхню частину придаткових пазух носа.
• Розвиток новоутворень злоякісного і доброякісного типу. Поліпи, пухлини в ділянці носових ходів у разі розростання фізично перекривають просвіт, порушуючи нормальне дихання і піддаючи слизову оболонку атаці патогенної мікрофлори. Виникають гайморити і риніти гнійного типу.
• Сторонні предмети в носі. Собаки, особливо в молодому віці (переважно цуценята), з огляду на свою цікавість, можуть вдихати дрібні предмети і насіння рослин разом із потоком повітря. Пошкоджена слизова сприйнятлива до впровадження патогенних мікроорганізмів.

Перераховані вище фактори, не єдині, які сприяють розвитку проблем в області верхньої частини респіраторного тракту. Спровокувати появу гнійних виділень з носа у собаки здатен аномальний розвиток хрящів, що утворюють структурні пазухи носа.

Стати провокуючим фактором може і тривале вдихання отруйних парів, зокрема й диму від сигарет.

Рідше діагностуються запальні гнійно-некротичні процеси в носових ходах, спровоковані патогенною мікрофлорою, занесеною з потоком крові або лімфи з сусідніх інфікованих тканин.

Ветеринарні лікарі та заводчики собак, вважають, що причиною появи гнійного ексудату в пазухах носа служить різке і тривале переохолодження організму. Пов’язано це зі зниженням захисних сил організму щодо оточуючих патогенів. Слабка імунна система не в змозі боротися навіть із найнезначнішою кількістю патогенів.

Доведено також, що породи собак брахіцефалів, зважаючи на анатомічні особливості будови кісток черепа, страждають від ринітів різної етіології та проявів частіше, ніж їхні родичі з нормальною, не вкороченою мордою. Ризик розвитку гнійного риніту вищий у таких порід собак, як пекінеси, мопси, англійський і французький бульдог.

Крім того, поява гнійного ексудату з носових ходів, характеризує вірусні та бактеріальні інфекції — чума м’ясоїдних, аденовірусна інфекція, туберкульоз. У зв’язку з цим, розвиток риніту в улюбленця не повинен залишатися без уваги. Уважний власник обов’язково має звернутися по допомогу у ветеринарну клініку до кваліфікованого фахівця.

Симптоми розвитку риніту залежать від факторів, що спровокували патологічні зміни в респіраторному тракті. Основним подразнювальним агентом служать отруйні речовини, алергени, сторонні предмети і патогенна мікрофлора. Відбувається набряк слизових оболонок, що вистилають респіраторний тракт. Специфічний секрет, що виробляється клітинами слизової у великих об’ємах, закупорює гайморові пазухи, спричиняючи запалення і хворобливі відчуття. Ознаками появи патології у верхній частині респіраторного тракту є:

• поява слизового ексудату на початкових етапах розвитку патологічного процесу (з плином часу виділення стають білястими, а потім і гнійними з характерним жовто-зеленим кольором);
• поява домішок крові в гнійному ексудаті на тлі підвищення крихкості судин;
• вихованець часто злизує язиком ексудат, що підсихає, чхає, намагається почухати ніс;
• спостерігаються проблеми з нормальним актом вдиху і видиху через закладеність носа (дихання гучне);
• млявість і апатія собаки в результаті розвитку недостатності кисню;
• відмова від активних ігор;
• підвищення температурних показників тіла на тлі серйозного запалення;
• втрата апетиту через порушення нюху.

Набряк носових ходів провокує хропіння, що виникає не тільки під час сну, але і в денний час. Вихованець намагається уникати різких рухів, обережний.

Діагностика та лікування

Поява виділень з носа — привід звернутися до фахівця, не займаючись самолікуванням. Необхідне проведення детальної діагностики, щоб зрозуміти природу походження гнійних виділень із носа.

Проводиться загальноклінічний огляд, призначається низка лабораторних досліджень. Обов’язковим пунктом діагностики є взяття проб змивів зі слизових оболонок і визначення типу збудника. Надалі це дасть можливість підібрати найбільш підходящі протимікробні препарати. Інструментальними дослідженнями є — рентгенологічний знімок.

На підставі отриманих даних, ветеринар розробляє тактику лікування. В основі лежить симптоматична терапія. Насамперед видаляється підсохлий ексудат і гній. Обробка проводиться за допомогою спеціальних антисептичних розчинів. Можна замінити Фурацилін і Хлоргесидин настоями цілющих рослин. Настої календули, аптечної ромашки і шавлії мають не тільки антисептичні властивості, а й заспокоюють подразнену слизову.

Після очищення носових ходів пацієнту проводять промивання носа фізіологічними розчинами і тільки після цього закапують протибактеріальні засоби.

У домашніх умовах деякі власники примудряються закапувати в ніс тварині судинозвужувальні краплі, призначені для людського використання. Застосування Санорину, Нафтизину та їхніх аналогів провокує сильну сухість слизових оболонок, провокуючи ще більший набряк. Краще використовувати обліпихову олію і настій прополісу, попередньо розведений у необхідній пропорції.

Призначаються системні антибіотики. Тривалість курсу і дозування препарату визначає ветеринарний лікар. Відмінним терапевтичним ефектом володіють антибіотики пеніцилінового ряду, наприклад Цефтриаксон. Обов’язковим пунктом лікування є імуномодулювальні препарати та вітамінно-мінеральні комплекси.

Профілактика

З метою профілактики розвитку запалень слизової оболонки носа, необхідно стежити за якістю раціону, захистити вихованця від переохолоджень, уникати протягів. Не бажано, щоб собака контактував з отруйними випарами, зокрема й тютюновим димом.

Тварини з брахіцефалічним синдромом, повинні регулярно спостерігатися у ветеринара з профілактичною метою.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.