Будь-яка домашня тварина, незалежно від того, чи перебуває вона на вуличному вигулі, чи веде виключно домашній спосіб життя, здебільшого вже заражена гельмінтами. Ці паразитичні черв’яки присутні практично скрізь: у калюжах, канавах, на траві, в землі, в рибних і м’ясних продуктах.

Багато господарів собак, самі того не відаючи, є рознощиками паразитів. Після повернення додому з вулиці більшість людей не прагнуть намити вуличне взуття, а, як правило, залишають його в передпокої. Собаки — любителі погризти, обнюхати або облизати хазяйські черевики, а разом із брудом в організм вихованців потрапляють і яйця гельмінтів.

Глисти у собак — дуже поширена проблема, вирішувати яку потрібно якомога швидше. Паразитуючи в організмі тварини, гельмінти не тільки висмоктують з організму собаки всі корисні речовини, а й спричиняють сильну інтоксикацію, що нерідко закінчується загибеллю собаки.

Дегельмінтизація — найефективніший спосіб боротьби з паразитами, що захищає від глистів не тільки тварину, але і її господарів. Жоден ветеринарний лікар не дозволить тварині брати участь у виставках, в’язанні, а також не візьметься проводити вакцинацію чотирилапого друга, якщо перед щепленням собака не буде оброблений від черв’яків.

Види глистів у собак

Фахівцям відомо безліч різновидів глистів, що паразитують всередині організму домашніх улюбленців.

Одні глисти у собак живуть і розмножуються в травному тракті, провокуючи захворювання внутрішніх органів і викликаючи у тварини сильне виснаження або хронічну діарею. Деякі види гельмінтів воліють мешкати в органах серцево-судинної системи і легенях, призводячи до порушення роботи серця, розвитку пневмонії, болісного кашлю. Більшість черв’яків, що вражають організм домашніх улюбленців, становлять реальну небезпеку і для життя людини, тому важливо знати, який вигляд мають глисти у собак.

Існує 3 групи паразитичних черв’яків:

• Нематоди або круглі гельмінти.
• Цестоди або стрічкові паразити.
• Трематоди, відомі як плоскі черви.

У природі зустрічається понад 80 різновидів круглих глистів, але не всі паразити можуть жити в організмі домашнього улюбленця.

Нематоди мають круглу (кулясту) форму тіла, за що й отримали свою назву.

Найпоширенішими глистовими інвазіями, що спричиняються круглими глистами, є:

• Дирофіляріоз. Збудником захворювання є білий черв’як, самки якого досягають довжини в 15 см, а самці — не більше 5 см. Проміжними господарями гельмінта слугують комарі. Личинки (мікрофілярії) паразита проникають в організм собаки через укус комахи-кровососа, потім з потоком крові спрямовуються до головного м’яза — серця. Живучи й активно розмножуючись в органі, глисти призводять до порушення його роботи. Поступово всі порожнини головного м’яза можуть заповнитися гельмінтами, від чого тварина завжди гине. Дирофіляріоз належить до дуже важких інвазій, оскільки на ранніх етапах розвитку хвороби всі ознаки схожі на серцеву недостатність, і неправильно поставлений діагноз може коштувати собаці життя.
• Токсокароз. Хворобу викликають 20-сантиметрові гельмінти, що мають світло-жовте забарвлення тіла. Після проникнення в собачий організм личинки хробака потрапляють у кровообіг і розносяться по життєво важливих органах тварини (спочатку в печінку, потім у серце і легені).
• Аскаридоз (токсаскаридоз). Паразитуючі черв’яки мають довжину тіла близько 8 см, забарвлені у світло-жовтий колір. Аскариди віддають перевагу кишечнику, жовчному міхуру, печінці та стравоходу собаки. Зараження аскаридозом відбувається переважно в місцях масового скупчення собак (майданчики для вигулу). Відсутність лікування інвазії незабаром призводить до смерті тварини.

Цестоди вважаються найбільшими паразитичними черв’яками. У народі стрічкових гельмінтів називають ціп’яками, оскільки за зовнішнім виглядом їхнє тіло схоже на ланцюг, що складається з ланок.

Довжина деяких дорослих особин черв’яків досягає понад 10 метрів. Паразит забезпечений сколексом (ротовим апаратом) і гаками, завдяки яким він буквально встромляється в органи своєї жертви. Тіло стрічкового гельмінта складається з безлічі члеників (сегментів). У кожному з члеників відбувається дозрівання яєць паразита.

Разом із фекаліями членики залишають організм собаки, потрапляють у зовнішнє середовище, і під дією кисню висихають, залишаючи після себе велику кількість яєць.

Собаки заражаються інвазією тільки через проміжних господарів (річкова риба, земноводні, кровосисні паразити, гризуни). Поїдаючи заражену тварину, комаху або рибу, собака проковтує разом з їжею і личинку паразита.

Потрапляючи в шлунково-кишковий тракт, личинка надійно закріплюється на стінках кишківника, активно харчується, росте і вже через невеликий проміжок часу досягає статевозрілості.

Стрічкові глисти у собак небезпечні тим, що під час їхнього масового скупчення в кишківнику, вони утворюють своєрідні клубки, що призводять до повної закупорки, а потім і розриву органа.

Цестоди спричиняють такі захворювання:

• Дифілоботріоз. Хворобу спричиняють довгі ціп’яки, довжина їхнього тіла може бути понад 10 м. Собаки заражаються, поїдаючи сиру рибу, в організмі якої розвивається личинка гельмінта.
• Дипілідіоз (огірковий ціп’як). Збудником захворювання є стрічковий паразит, що має 1.5 м довжину тіла. Щодня глист відторгає свої членики, що містять яйця. Проміжним господарем гельмінта слугує комаха-кровососис (у більшості випадків блохи). У собаки глисти з’являються в разі випадкового проковтування блохи.
• Ехінококоз. Винуватцем хвороби вважається крихітний стрічковий глист, з довжиною тіла не більше 0.5 см. Ротовий апарат гельмінта забезпечений безліччю гаків, що завдають сильних травм стінок кишечника. На ехінококоз страждають не тільки собаки, а й інші тварини, зокрема й сільськогосподарські.

Трематоди відрізняються від інших гельмінтів невеликим плоским тілом, за допомогою якого вони присмоктуються до життєво важливих органів (легені, кишечник, підшлункова залоза, печінка). Харчуються сисуни лімфою, кров’ю та слизом.

Зараження собак відбувається під час поїдання сирої риби, жаб, а також під час контакту з випорожненнями хворих тварин. Трематоди спричиняють такі захворювання:

• Парагонімоз. Сосальщики мають яйцеподібну форму тіла, довжина якого не перевищує 1.3 см. Проміжні господарі гельмінта — ракоподібні молюски.
• Аляріоз. Довжина паразита не більше 4 мм, проміжні господарі — земноводні.
• Опісторхоз. Паразит невеликих розмірів (близько 4 см). Личинки глиста можуть перебувати в сирій рибі, плавати в прісній воді.

Шляхи інфікування собак глистами

До зараження гельмінтозами схильні всі собаки, незалежно від віку і породи. Іноді зрозуміти, що у собаки глисти — складно. У деяких випадках інвазія може залишатися безсимптомною довгий час. Маленькі цуценята і собаки-підлітки важче за дорослих родичів переносять глистяні захворювання. Наявність глистів в організмі може бути спровокована різними шляхами проникнення паразитів:

• Гематогенний. Деякі паразити передаються собакам через укуси комах. Личинки гельмінта проникають у кровотік тварини і далі поширюються по всьому організму.
• Оральний. Яйця паразитичних черв’яків потрапляють в організм собаки під час безпосереднього контакту улюбленця з джерелами зараження (калом хворих тварин, продуктами харчування, ґрунтом, стоячою водою).
• Внутрішньоутробний. Вагітна сука здатна передати гельмінтів своєму потомству. Найпоширеніше захворювання, що передається від матері до плоду — токсокароз.

Симптоми глистів у собаки

Будь-який господар чотириногого друга має знати ознаки глистової інвазії, що розвинулася в домашнього улюбленця. Симптоми глистів у собак такі:

• Різке схуднення. Паразитичні черв’яки висмоктують із собаки всі корисні речовини, внаслідок чого організм тварини стає виснаженим.
• Часте бурчання в животі, збільшення обсягу черевної порожнини. Глисти у собак, такі як круглі черв’яки, викликають подібні симптоми.
• Часта блювота. Виникає здебільшого в разі ураження собак стрічковими гельмінтами.
• Тривалий пронос. Свідчить про зараження волосоглавами або нематодами.
• Кров і слиз у фекаліях. Буває при ураженні собак анкілостомою.
• Висип на шкірі, потьмяніння і випадання шерсті. Вважається характерною ознакою круглих гельмінтів.
• Наявність у калі тварини білих ворухливих члеників, схожих на рисові або огіркові зерна. У цьому випадку визначити, що у собаки глисти (цестоди), не складає особливих труднощів.
• Хворобливі відчуття і свербіж у промежині. Тварина постійно намагається їздити на попі, вилизувати анальний отвір. Така поведінка вказує на характерні ознаки глистів у собаки.
• Блідість слизових очей і рота. Втрата собакою поживних речовин призводить до розвитку анемії.

У собак дрібних порід глистяні інвазії протікають важче ніж у великих родичів. Більшість декоративних вихованців погано переносять протиглистові препарати, тому лікувати улюбленців потрібно тільки під суворим контролем ветеринара.

Паразитів, що мешкають у серці, виявити досить складно. Дізнатися, що у собаки глисти можна, якщо спостерігаються такі симптоми, як:

• почастішання дихання, напади задишки;
• збільшення черевної порожнини;
• болісний кашель;
• сильна ослабленість організму;
• різке випадання шерсті.

Серцевий черв’як небезпечний тим, що всі симптоми його присутності проявляються тільки тоді, коли хвороба набула широких масштабів і врятувати собаку вже неможливо.

Лікування глистових інвазій у собак

Гельмінти у собак дуже небезпечні й потребують негайного лікування чотириногого улюбленця. При підозрі на зараження глистами слід звернутися до ветеринарного фахівця.

Тільки лікар може точно встановити вид паразита і призначити ефективне лікування, здатне вивести глистів у собаки. Самостійне застосування протиглистових препаратів здатне призвести до важкого отруєння і загибелі вихованця.

Ветеринарні лікарі радять використовувати такі препарати від гельмінтів:

• Каніквантел — ефективний протигельмінтний препарат, що надає щадне лікування. Випускається німецькими виробниками. Відрізняється від багатьох засобів відсутністю побічних ефектів і прийнятною ціною. Має широкий спектр дії.
• Празітел — має згубну дію на будь-яких гельмінтів. Дозволений для терапії цуценят.
• Дронтал плюс — чинить потужну згубну дію на стрічкових паразитів, але не ефективний у плані боротьби з личинками гельмінтів.
• Мільбемакс — бореться з круглими і стрічковими паразитами.

Всі засоби, що знищують глистів, виробляються в декількох варіантах: таблетки, суспензії, пасти, краплі. Особливим попитом користується препарат Барс від глистів для собак, що випускається у вигляді крапель на холку. Ліки легко наносяться і захищають тварину від гельмінтів протягом тривалого часу.

Лікувати собаку в домашніх умовах, використовуючи народні засоби — небезпечно. Більшість лікарських рослин, що застосовуються для позбавлення від глистів, не можуть повністю позбавити тварину від паразитів. Крім того, самолікування улюбленців загрожує обернутися серйозним отруєнням, тому терапія глистових інвазій має проводитися тільки професіоналом.

Перед застосуванням будь-якого лікарського засобу, спрямованого на боротьбу з глистами, необхідно спочатку вивести у тварини бліх. Якщо знехтувати цим правилом, ефективність терапії різко знижується. Для того щоб вилікувати собаку від ектопаразитів, використовують різні шампуні, краплі, спреї та нашийники.

Таблетки, що застосовуються для знищення глистів, даються строго за вагою тварини. Попереднього голодування, як правило, не потрібно. Препарат дрібно подрібнюється, змішується з ласощами (кормом, фаршем) і дається чотириногому другу. Через 10-14 днів обробку від гельмінтів повторюють (для знищення личинок, що вилупилися з яєць). Процедуру дегельмінтизації проводять 1 раз кожні 3 місяці.

Профілактика

Основне правило попередження гельмінтозів — регулярна профілактика глистів у собак. Тварин піддають обробці від глистів перед кожною вакцинацією, в’язкою, участю у виставці. Крім того, такі процедури, як стерилізація і кастрація, також повинні здійснюватися тільки після обробки собаки від паразитичних черв’яків. Значно знизити можливе захворювання гельмінтозами допоможуть такі правила:

• годувати собаку слід тільки тими продуктами, які пройшли термічну обробку;
• регулярно боротися з блохами;
• не відвідувати місця великого скупчення собак;
• щоразу, гуляючи з улюбленцем, надягають на собаку намордник (для запобігання контакту з фекаліями хворих тварин, пиття з калюж);
• уникають спілкування вихованця з бездомними родичами.

Глистові інвазії небезпечні не тільки для тварин, а й для людей, які проживають в одній квартирі з собакою. Запобігти розвитку захворювань здатна тільки своєчасна дегельмінтизація чотириногого улюбленця, яку проводять щоквартально. За будь-яких ознак глистової інвазії необхідно показати улюбленця ветеринарному фахівцеві, який підбере для тварини максимально ефективний і безпечний препарат.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.