Ренальна система у домашніх собак представлена нирками, сечовим міхуром і сечоводами. Саме ниркові структури виконують фільтрувальну функцію. Через нирки проходить кров, з якої продукти обміну переробляються в сечу і виводяться з організму.

Ураження нирок досить часто діагностується в практиці ветеринарних лікарів. Однією з небезпечних патологій, що виявляється у домашніх улюбленців, є гломерулонефрит. Хвороба важко протікає і за відсутності своєчасно наданої допомоги, вихованець може загинути.

Причини виникнення патології

Ниркові структури представлені цілою системою, що складається з мікроскопічних дрібних фільтрувальних одиниць. Клубочки виконують важливе завдання, вивільняючи кров, що циркулює організмом, від продуктів, утворених під час метаболізму, зайвих мінералів і токсичних речовин. До завдання структурних одиниць нирок входить також поглинання зайвих поживних речовин, спродукованих із первинної урини, що нагадує за властивостями плазму крові.

У разі порушення нормального функціонування нирок в організмі розвивається не тільки інтоксикація продуктами метаболізму, а й розвивається виснаження, спровоковане виведенням білкових компонентів і цукру разом з уриною з організму.

Запальний процес у структурних одиницях нирок називається гломерулонефритом. Розвивається патологічний процес унаслідок активної діяльності патогенної мікрофлори, паразитарних захворювань. Також причиною розвитку запального процесу стають онкологія, проблеми в роботі імунної системи, інтоксикації різними отрутами або ж медикаментозними препаратами. Якщо причину розвитку гломерулонефриту у собаки виявити не вдається під час лабораторних та інструментальних досліджень, патологія має ідіопатичний характер.

Найбільша небезпека при розвитку гломерулонефриту полягає в розвитку різкої втрати протеїнів через сечу, що виділяється з організму. Протеїнурія вважається й одним із найбільш виражених симптомів розвитку запалення в клубочковому апараті нирок. За відсутності терапії тривалий перебіг патології призводить до серйозних ускладнень у вигляді недостатності нирок, що не піддається повному лікуванню. Діагностується гломерулонефрит у собак незалежно від віку і статі.

Гостра форма патології розвивається у домашніх улюбленців при інфікуванні різними вірусами або бактеріями. Основними причинами розвитку інфекційного гломерулонефриту стають — лептоспіроз, вірусний гепатит, аденовірусна інфекція, вірус чуми м’ясоїдних, стрептокок, стафілокок, пневмокок, синьогнійна паличка, ринотрахеїт.

Спровокувати виникнення гломерулонефриту в домашнього улюбленця може розвиток системної алергії. Виникає подібна патологія при впливі токсичних речовин від інфекційних патологій. Різні патогенні мікроорганізми та віруси проникають у сприйнятливий організм двома основними шляхами — лімфогенним, гематогенним, а також із поруч розташованих тканин. Найчастішою причиною розвитку гломерулонефриту у собак стає інфекція статевої системи.

Серед причин розвитку патологій у нирках значаться нефротоксини. Легко проникають у кров токсичні речовини, такі як важкі метали, фосфіди цинку, зоокумарини, мінеральні та хімічні добрива, фільтруючись у нирках, спричиняють важкі зміни. Крім вищеназваних причин розвитку запалення в ниркових клубочках стають:

• порушення режиму і типу годування;
• незадовільні умови утримання тварини (перебування на протягах, підвищена вологість, холодна підлога);
• перенесені оперативні втручання;
• механічні травми;
• активні фізичні навантаження;
• переохолодження під час купання в холодній воді;
• введення деяких вакцин, сироваток, протимікробних засобів, імуноглобулінів із порушенням технології.

Токсичні речовини від патогенів — вірусів і мікробів (особливо за стрептококової інфекції) призводять до того, що виникає пошкодження мембрани базальної капілярної частини клубочків. Розвиваються в організмі тварини специфічні аутоантигени.

Якщо собака тривалий час перебував на холоді, це може стати причиною розвитку загострення алергічної реакції, відбувається виникнення імунних комплексів, що осідають на базальній мембрані. Вивільняються медіатори запального процесу, пошкоджуються лізосоми, що призводить до порушення загальної мікроциркуляції, виходу лізосомальних ферментів. Імунна реакція провокує запальний процес.

Симптоми гломерулонефриту у собак

Залежно від перебігу захворювання, розрізняють кілька стадій — гостра форма, підгостра і хронічна.

Хронічна форма перебігу гломерулонефриту діагностується досить рідко, протікає повільно, протягом декількох років з періодами загострення. Ознак розвитку гломерулонефриту в домашніх улюбленців багато, тому у ветеринарній практиці поділяють цілі синдроми. Основними є:

• Гостра форма запального процесу проявляється такими симптомами — хворобливі відчуття в ділянці поперекового відділу, болі в животі, підвищення температурних показників тіла до високих відміток, мала кількість урини, що виділяється, — олігоурія, зміна відтінку сечі (вона стає червоною або ж кольору м’ясних помиїв із кров’яними прожилками). Також відзначається наявність білка в порції урини, що виділяється.
• Синдром серцево-судинних порушень на тлі гломерулонефриту проявляється задишкою, підвищенням тиску в артеріях, зміною функцій серця (гостра недостатність лівого шлуночка серця). У собаки може розвинутися астма, набряк у легеневих структурах, брадикардія і звуження артеріол, набряк у ділянці зорового нерва, крововиливи в оці.
• Набряковий синдром характеризується наявністю набряклих явищ тістоподібного типу (особливо тих, що локалізуються в ділянці орди), розвиток гідротораксу, скупчення рідини в черевній порожнині (асцит).
• Церебральний синдром є небезпечним проявом гломерулонефриту у собак. Проявляється біль у ділянці голови, напади нудоти і виверження шлункового вмісту. Вихованець слабкий, знижується зір, підвищується збудливість у м’язах і нервових волокнах. Виникає також зміна сну, тварина поводиться неспокійно, знижується слух. На останніх стадіях прояву церебрального синдрому під час запалення клубочків нирок розвивається еклампсія, судоми, спазми дихальної системи, втрати свідомості, пригнічений стан. Видимі слизові оболонки ціанотичні, чітко видно розширення зіниць, з пащі витікає пінна слина, іноді з домішками крові. Дихання стає шумним, жорстким, пульс ниткоподібний, тиск в артеріях підвищений.

Відсутність своєчасного лікування запалення в клубочках нирок може призвести до небезпечних ускладнень у вигляді недостатності серця, набряку легеневих структур, втрати свідомості, аж до розвитку судомних явищ, крововиливів у мозок.

Поява специфічних симптомів у собаки — привід негайно показати улюбленця ветеринарному лікарю. Постановка діагнозу можлива виключно в умовах клініки.

У ветеринарній лікарні фахівець проведе низку необхідних досліджень і тестів. Обов’язково важливий збір анамнезу — фахівець дізнається у власника, чи не хворіла тварина серйозними гнійними ангінами, чи немає підвищеного артеріального тиску. Діагностика включає в себе:

• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• біохімія крові;
• ультразвукове дослідження органів, розташованих у черевній порожнині (особливу увагу приділяють ниркам).

Якщо власник звернувся по допомогу своєчасно, шанси на успішне лікування вихованця досить високі. При правильно призначеній терапії повне одужання настає протягом декількох місяців, часом лікування затягується і триває до 1 року.

Гломерулонефрит рідко, але переходить у хронічну форму з частими загостреннями. Залежить це безпосередньо від індивідуальних характеристик домашнього улюбленця, приєднання інфекційних чинників, активних фізичних навантажень і переохолоджень. Відсутність своєчасної допомоги може обернутися для тварини не тільки ускладненнями, а й провокувати загибель собаки.

Лікування гломерулонефриту

На підставі отриманих даних у результаті лабораторних та інструментальних досліджень, лікар розробляє індивідуальну схему терапії. Перш за все, хворій тварині призначають спеціальне дієтичне харчування. Їжа повинна містити велику кількість білкових компонентів (через швидку втрату білка при гломерулонефриті).

Якщо причиною розвитку запалення стали патогенні бактеріальні мікроорганізми, призначається антибіотикотерапія. Тривалість терапії та підбір медикаментів здійснюється виключно кваліфікованим лікарем. Причинами розвитку гломерулонефриту стають алергічні реакції. Тому призначаються антигістамінні засоби — Преднізолон.

Якщо тварина під час захворювання втратила багато рідини, призначаються крапельниці з фізіологічним розчином і глюкозою, що дасть змогу уникнути дегідратації. У комплексну терапію входить також приймання імуномодулювальних препаратів і вітамінно-мінеральних комплексів.

З метою профілактики розвитку патологічної зміни в нирках важливо дотримуватися деяких рекомендацій щодо догляду за улюбленцем. Важливо не допускати переохолоджень, стежити за якістю раціону харчування. Обов’язково потрібно проводити планові вакцинації та протипаразитарні обробки.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.