Запальний процес у гломерулах (клубочковому апараті нирок), називається гломерулонефритом. Патологічний процес має імунний характер і розвивається в тих структурних елементах, які відповідають за фільтрацію.

Виникнення патологічного процесу зумовлене проникненням специфічного імунного комплексу в ділянку ниркових клубочків. Запалення розвивається нарівні з набряками. На місці функціональної частини утворюються рубцеві тканинні структури. У результаті це призводить до сильного погіршення процесів фільтрації, провокуючи потрапляння крові та білкових компонентів в урину.

Причини гломерулонефриту у кішок

Гломерулонефрит розвивається досить швидко і має інфекційно-алергічний характер. Ураження судинних сплетінь в ділянці клубочкового апарату провокує перехід запального процесу в міжтканинні структури. Нефрити займають значну частину серед захворювань, що діагностуються в ділянці ниркових структур у кішок (близько 55%).

Якщо тварина перенесла гостру вірусну інфекцію або ж перехворіла на серйозну хворобу бактеріальної етіології, велика ймовірність розвитку нефриту в гострій фазі. Спровокувати гострий нефрит можуть патогени, що проникають через кров’яне русло. Найчастішою причиною стають:

• лептоспіроз;
• вірусні захворювання;
• стафілококи;
• гемолітичні стрептококи.

Величезне місце в розвитку запальних процесів у ниркових структурах посідають інфекції хронічного характеру, що протікають в організмі, як-от тонзиліт (хронічне захворювання мигдаликів), піометри (гострий гнійно-некротичний процес у матці) або пародонтоз (хронічне запалення ясен, зубних кишень).

Патогени вірусного та бактеріального походження при проникненні через кров’яне русло провокують первинний тип порушення тканинних структур нирок. Білкові компоненти, що змінили свою структур, починають діяти як антиген, провокуючи організмом вироблення специфічних антитіл. У результаті цього, ретикулоендотеліальна система починає діяти на ниркові клубочки, провокуючи ураження вторинного типу.

Дифузний тип гломерулонефриту гострого типу характеризується рівномірним ураженням обох органів. При цьому гломерули пошкоджуються рівною мірою. Крім клубочкового апарату в запальний процес включаються судинні сплетення і розташовані поруч тканини. Існує низка чинників, що побічно впливають на розвиток гломерулонефриту у кішок. Основними є:

• ураження організму кішки вірусом лейкозу;
• імунодефіцит кішок вірусного типу;
• вірусний перитоніт у кішок;
• гельмінтози і бактеріальні інфекції хронічного типу;
• аутоімунне захворювання (червоний вовчак);
• запальні процеси в області підшлункової залози;
• неоплазії.

Зазначено, що найчастіше схильні до гломерулонефритів молоді самці, але особливої видової схильності та породної не спостерігається.

Симптоми захворювання

Небезпека гломерулонефриту полягає в тому, що на початкових етапах патології симптоматика відсутня, тому власник може пропустити перші ознаки захворювання. Розрізняють кілька форм захворювання нирок — нефротичний синдром і недостатність нирок. Залежно від цього симптоматика відрізнятиметься. Так, за нефротичного синдрому виникають набряклі явища (під шкірним покровом накопичується рідина) і можливе скупчення ексудату в ділянці черевної порожнини (асцит).

Друга форма гломерулонефриту характеризується серйозною зміною у вигляді недостатності нирок. Симптоматика подібного стану виражається в такому:

• поява крові в порції урини, що виділяється (гематурія);
• сильна неконтрольована спрага і підвищене виділення сечі;
• напади нудоти і виверження шлункового вмісту;
• запальні процеси в області суглобів;
• різка втрата маси тіла;
• впадання тварини в стан летаргії.

Незалежно від форми гломерулонефриту, ниркові структури стають меншими в розмірі. Перша форма захворювання може проявлятися на ранніх стадіях.

Діагностика та лікування

Для встановлення точного діагнозу необхідно обов’язково пройти обстеження в умовах ветеринарної клініки. Встановлення діагнозу включає в себе збір анамнезу, а також проведення лабораторних та інструментальних досліджень. Гломерулонефрит підтверджують після таких досліджень:

• загальний клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі (дає змогу виявити підвищений вміст білка або ж знижену його кількість в урині);
• аналізи для діагностування анемії;
• визначення рівня холестерину в крові.

Важливою складовою діагностики є проведення тестів на перебіг вірусних патологій, таких як вірусний лейкоз або ж інфекційний перитоніт кішок. Обов’язково проводять вимірювання показників артеріального тиску. При захворюваннях нирок тиск в артеріях підвищується. У разі підозри на гломерулонефрит, застосовують специфічні діагностичні методи — біопсія тканин нирок.

На підставі отриманих даних ветеринарний лікар виявляє першопричину розвитку гломерулонефриту і розробляє адекватну тактику лікування. Комплексна консервативна терапія включає в себе використання таких медикаментозних засобів:

• для виведення зайвої рідини, що скупчилася, — діуретики;
• блокування реакцій аутоімунного типу — кортикостероїдні препарати;
• зниження артеріального тиску — блокатори кальцієвих каналів, бета-блокатори, інгібітори АПФ.

Повністю усунути підвищений артеріальний тиск не можливо, але під дією лікарських засобів поступово відбуватиметься зниження тиску.

Кішці з діагностованим гломерулонефритом призначають спеціальне дієтичне харчування, що ґрунтується на невеликій кількості солі та підвищеному вмісті білкових компонентів. Рекомендується виключити з раціону харчування улюбленця гранульовані сухі корми, навіть лікувальні.

Профілактика

З метою профілактики розвитку гломерулонефриту в домашнього улюбленця, необхідно дотримуватися низки правил. Необхідно виключити солоні, копчені та смажені страви, щоб не створювати навантаження на внутрішні органи й особливо ниркові структури.

Якщо улюбленець звик отримувати сирок м’ясо, то обов’язково з метою профілактики необхідно кожні 3 місяці проводити протипаразитарні обробки. Важливо не забувати про регулярні вакцинації, згідно з календарем щеплень. Будь-які патології, що виникли в організмі, повинні піддаватися своєчасному лікуванню. Дуже небезпечно, щоб гострі запальні процеси не переходили в хронічний перебіг.

Важливо ретельно стежити за станом тварини, регулярно проходячи огляди у ветеринара. На профілактичному огляді лікар призначить необхідні аналізи, проведе ультразвукове дослідження і в разі виявлених порушень призначить адекватне лікування.

Своєчасне виявлення патології на ранній стадії дає змогу запобігти розвитку серйозних ускладнень. Що раніше буде виявлено захворювання, то вищі шанси на успішне лікування і повне одужання. За тяжкого перебігу патології шанси на успішне лікування мінімальні. Помітивши в улюбленця будь-які порушення в стані здоров’я, необхідно терміново звернутися до ветеринарної клініки по допомогу.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.