Доброякісні новоутворення часто діагностуються у собак різних порід у ветеринарії. Одним з тих, що часто виявляються, є гістіоцитома шкіри у собак, що виникає в результаті порушення імунного захисту в клітинних структурах тканин шкіри.

Відмінна риса гістіоцитом у тому, що вони досить часто перероджуються в злоякісну пухлину. Своєчасне діагностування новоутворення дає змогу позбутися серйозних наслідків і зберегти вихованцеві життя.

У переважній більшості випадків гістіоцитома шкіри виявляється у молодих собак, а місця розташування — в ділянці вушних раковин, голови і кінцівок. Вид походження цього новоутворення має відповідність із переродженням певного типу клітинних структур.

Що це за хвороба і від чого вона буває

Гістіоцитоми представлені цілою групою новоутворень шкірного покриву, в більшості випадків доброякісного характеру. Науково доведено, що з плином часу в разі несвоєчасної діагностики та лікування, захворювання переходить у злоякісну форму. Видів гістіоцитом існує кілька:

• гістіоцитма шкірного покриву;
• гістіоцитоз шкірного покриву, утворений із клітин Лангерганса;
• інтерстиціальний шкірний гістіоцитоз;
• системний гістіоцитоз;
• гістіоцитозна саркома.

Найпоширенішою є гістіоцитома шкіри, представлена одиничним новоутворенням. Діагностують її найчастіше у молодих собак до 3 років. Перші 25-30 днів пухлина активно зростає, а надалі настає своєрідний зворотний процес, що триває від 1 до 3 місяців. Представлена твердим вузлом, що має чітку межу діаметром від 0.5 до 3.5 см. У ділянці новоутворення відсутній шерстний покрив, а сама шкіра покривається виявами.

У собак може діагностуватися не одна, а кілька гістіоцитом на шкірі, що мають різні прояви. Точних причин розвитку шкірної гістіоцитоми на сьогодні немає. Але у ветеринарії визначають низку чинників, що сприяють появі новоутворення. Серед них виділяють:

• фактори генетичної спадковості;
• радіоактивне випромінювання;
• отримані раніше травми м’яких тканинних структур;
• порушення роботи імунних сил організму;
• згубний вплив канцерогенних речовин у їжі.

До захворювання схильні всі породи собак, але статистика свідчить, що найчастіше гістіоцитоми шкіри виявляють у молодих собак порід ретривер, шотландський тер’єр, хорт, боксер, англійський бульдог.

Симптоматика і лікування захворювання

Гістіоцитома шкіри частіше діагностується у гладкошерстих порід собак і тривалий час не дає про себе знати. Розростаючись, новоутворення приносить дискомфорт тварині. Гістіоцитоз, утворений з клітинних структур Лангерганса, характеризується появою різної величини вузликів, від незначних до величезних.

Гістіоцитоз шкіри, що діагностується найчастіше у собак, характеризується появою утворень у ділянці голови, шиї та лап. Розміри таких новоутворень коливаються в межах 3-4 см.

Системний же гістіоцитоз вражає стінки судин і проявляється запальними процесами підшкірної жирової клітковини та дерматитами. Унаслідок системного гістіоцитозу, у тварини порушуються процеси обмінного характеру в організмі, виражаючись у зниженні апетиту, маси тіла. Також уражаються органи зору (кон’юнктивіти, набряки очних яблук).

Гістіоцитоз злоякісного типу (гістоцитарна саркома), характерна ураженням селезінки внаслідок сильного розростання макрофагів. Клінічна картина при цьому має такі особливості:

• сильне зниження маси тіла;
• порушення в роботі серцево-судинної системи;
• руйнування червоних кров’яних тілець;
• порушення вироблення тромбоцитів;
• поява білірубінемії.

У разі виникнення підозрілих пухлин на тілі улюбленця, необхідно звернутися до ветеринарного фахівця за консультацією. У ветеринарному закладі проведуть всі необхідні дослідження, що дадуть змогу точно визначити тип пухлини (злоякісний або доброякісний перебіг), а також призначити адекватне лікування.

Під час проведення діагностики необхідний аналіз симптомів клінічної картини, а також проведення спеціального дослідження (біопсії). За результатами гістологічного дослідження лікар ставить точний діагноз. У деяких випадках для точної диференціації проводять резекцію новоутворення. Характерними гістологічними ознаками гістіоцитоми шкіри є:

• щільність новоутворення;
• локалізовані зони нормального і патологічного росту;
• підвищений мітоз;
• некроз дискретного типу;
• підвищена інфільтрація лімфоцитів.

У процесі проведення діагностичних заходів важливо диференціювати гістіоцитому від лімфосаркоми шкіри, запального гранулематозу або ж плазмоцитозу. Після цього лікар може призначати додаткові дослідження, що включають ультразвукову діагностику і рентгенографічне дослідження. Це дає змогу виявити можливі осередки метастазування в ділянці грудної порожнини або очеревини.

Лікування недуги має проводитися під контролем ветеринарного лікаря. Описано безліч випадків, коли при масовій інфільтрації специфічних клітин імунної системи (Т-лімфоцитів), гістіоцитоми шкіри починали мимовільно регресувати.

Терапія доброякісного новоутворення шкіри полягає в хірургічному висіченні патологічної ділянки. Лікування спеціальними медикаментозними засобами не передбачено. У деяких випадках лікарі не рекомендують вдаватися до операції, а спостерігати за пухлиною і регулярно проводити контрольні дослідження в клініці з біопсією.

Рекомендується не видаляти новоутворення за відсутності у них схильності до подальшого неконтрольованого зростання. За високої ймовірності переродження гістіоцитоми шкіри в злоякісну форму, необхідно видаляти новоутворення якомога швидше.

Хірургічне втручання не становить особливої складності для кваліфікованого фахівця. Пов’язано це з тим, що гістіоцитоми мають чітку локалізацію і обмеження від здорових тканинних структур. Єдина складність — загальний наркоз під час проведення операції та організація правильного післяопераційного догляду.

Кожен власник улюбленця повинен знати, що за умови регулярних оглядів свого улюбленця і своєчасного звернення до ветеринара, вдасться уникнути серйозних ускладнень. Визначити без спеціальних діагностичних досліджень природу пухлини, а саме її злоякісність або доброякісність, не можливо. Своєчасне лікування та діагностика допоможуть запобігти розвитку раку шкіри в запущених формах, уникнувши летального результату.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.