Гіповітамінозами (Hypovitaminosis) називають нестачу в раціоні годівлі тварини певних вітамінів. Існують так само патології, коли одного вітаміну недостатньо, а інший внаслідок цього не засвоюється і викликає цілий комплекс функціональних порушень.

До захворювання схильні всі види домашніх і диких тварин на всіх континентах планети.

Етіологія

Основною причиною захворювання є незбалансованість годівлі тварин. Патологія такого характеру може спостерігатися тимчасово (взимку, у стійловий період) або за певного фізіологічного стану (вагітність), або постійно за недотримання правил складання раціонів.

Причиною можуть бути й ендогенні чинники. При порушеннях роботи органів шлунково-кишкового тракту або ендокринної системи.

Гіповітаміноз можливий і в разі тривалого застосування лікарських препаратів будь-якої групи, які блокують всмоктування або зовсім руйнують той чи інший вітамін.

Часто гіповітаміноз має змішаний характер за сукупності ендогенних і екзогенних чинників.

Потреба у вітамінах у кожного виду тварини різна. М’ясоїдні, травоїдні та всеїдні тварини, а також птахи потребують різних видів і кількостей вітамінів. На потребу також впливає вік, фізіологічний стан, стать, продуктивність.

Гіповітамінози завдають тваринництву значних економічних збитків. Навіть якщо патологія проявляється у мляво поточній формі, то недоотримані прирости живої маси, молочної продуктивності, настригу вовни, втрата несучості птиці, аборти та яловість значно позначаються на показниках рентабельності.

Найбільш добре вивчені гіповітамінози А, D, E, K, B1, B6, B12, C, PP. Ці патології мають стерту клінічну картину і протікають хронічно. Вітаміни входять до складу простетичних груп ферментів, і недостатність веде до порушення діяльності ферментативних систем.

Симптоми

Усі гіповітамінози проявляються різною клінічною картиною.

У разі недостатності вітаміну А (ретинолу) у всіх тварин проявлятимуться матовість вовняного покриву, лущення шкіри, ослаблення зору, кон’юнктивіти, зменшення статевої активності, яловість, безпліддя, відставання в рості, схильність до захворювань органів шлунково-кишкового тракту та нервової системи.

Недостатність вітаміну D (кацеферолу) спричиняє остеодистрофію та рахіти.

Е- гіповітаміноз, недостатність токоферолу, призведе до порушень репродуктивних функцій як самців, так і самок, викликає елементарну м’язову дистрофію.

Недостатність філохінону, вітаміну К, проявиться крововиливами і порушеннями згортання крові. Особливо сильно хворіють ті тварини, у яких цей вітамін не синтезується в шлунково-кишковому тракті — це птах і хутрові звірі.

Гіповітаміноз С (недостатність аскорбінової кислоти) проявляється порушенням функцій кровотворних органів, утворенням виразок на яснах, набряканням суглобів, у хутрових червонолапістю. Якщо багато тварин можуть синтезувати вітамін С з вуглеводів у печінці, то примати і морські свинки цього робити не можуть і дуже чутливі до недостатності.

Гіповітамінози групи В частіше трапляються в однокамерних тварин (свиней, собак, хутрових звірів). Жуйні можуть задовольнити потребу за рахунок мікробіологічного синтезу в передшлунках. У коней (на відміну від інших однокамерних) синтез проходить у товстому відділі кишківника в ободовій і сліпій кишках.

За недостатності вітамінів цієї групи відмічається відставання в рості, народження слабкого молодняка, дерматити і порушення функціонування серцево-судинної та нервової систем.

Недостатність вітаміну РР (нікотинової кислоти) проявляється частіше у поросят, собак, птиці, рідше в інших тварин. Характерною ознакою патології є лущення шкірних покривів, стоматити, набрякання язика і тріщини, порушення в роботі шлунково-кишкового тракту.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на аналізі раціону годівлі відповідної вікової групи тварин, враховуючи продуктивність. Оцінюючи клінічні ознаки необхідно враховувати, що гіповітамінози можуть виникати за недостатності мікро- та макроелементів.

Диференціювати гіповітамінози слід, роблячи ретельний аналіз епізоотологічної ситуації.

Для дослідження в лабораторії направляють кров, молоко, молозиво, яйця. Визначення вмісту Віт А, кальцію, неорганічного фосфору, активності лужної фосфатази, допоможе діагностувати патологію.

Лікування

Застосовуючи вітамінні препарати за підозри на той чи інший гіповітаміноз вдається дуже швидко досягти терапевтичного ефекту.

Якщо діагноз поставлено правильно, то кілька ін’єкцій знімає клінічні ознаки.

З терапевтичною метою застосовують ретинолу ацетат, токофеколу концентрат, вікасол, аскорбінову кислоту, тіаміну бромід, рабофлавін, нікотинову кислоту, піридоксин, ціанкобаламін, триівіт, тетравіт, масляні концентрати вітамінів, вітамінізований риб’ячий жир.

Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на збалансування раціону годівлі тварин відповідно до: виду, віку, продуктивності.

Під час годівлі тварин комбікормами необхідний ретельний лабораторний контроль вітамінного та мінерального складу, а також вимірювання вмісту нітратів і нітритів у кормовому раціоні.

Для профілактики недостатності Вітаміну D тваринам здійснюють вигули з сонячними ваннами або штучне опромінення УФ лампами.

При складанні раціонів не допускають однотипної годівлі тварин. У разі згодовування відходів технічного виробництва (буряковий жом, брага, дробина тощо) раціон необхідно балансувати добавкою вітамінних препаратів.

В основі профілактики лежить недопущення захворювань шлунково-кишкового тракту, а також обґрунтоване застосування препаратів, що перешкоджають засвоюваності тих чи інших вітамінів.

Застосування доброякісних кормів — основа профілактики гіповітамінозів.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.