Підвищене виділення гормональних речовин щитовидною залозою в системний кровотік, іменується гіпертиреозом. До захворювання схильні не тільки люди, а й домашні улюбленці.

Гіпертиреоз у собак діагностується значно рідше, ніж у котів. Пов’язано це насамперед із тим, що діагностика у собак проводиться рідко.

Причини розвитку гіпертиреозу у собак

Перш ніж розуміти суть проблеми, що виникає через надмірне вироблення гормонів щитоподібною залозою, необхідно розібратися в будові органу. Анатомічно щитоподібна залоза у собаки розташована в ділянці трахеї з обох боків. Виглядає залоза як мигдалина, розділена перешийком. Щитоподібна залоза перебуває в безпосередній близькості зі стравоходом, м’язовими волокнами шиї та судинами, що розгалужуються в залозі.

Зовнішня частина залози вкрита специфічною сполучнотканинною структурою. Углиб органу від цієї тканини відходять перегородки, які містять у собі не тільки лімфатичні та кровоносні судини, а й нервові волокна. Саме перегородки сполучної тканини поділяють залозу на частки, в яких є мішечки, що містять у собі колоїди та складні хімічні речовини, збагачені йодом.

Мішечки побудовані з клітин, на які діє колоїд, стимулюючи тим самим продукування гормональної речовини. Кровоносними судинами до органів і тканин організму надходять гормони, що продукуються залозою.

У нормальних умовах щитоподібна залоза продукує низку гормональних речовин, серед яких виділяють такі:

• тетрайодтиронін (Т4) — у собак продукується більшою мірою, але активність нижча;
• трийодтиронін (Т3) — виробляється в меншій кількості, ніж Т4, але активність вища.

Ці гормони відіграють важливу роль у формуванні та подальшому розвитку тканинних структур, стимулюють роботу серця та судин. Також гормони, що виробляються щитоподібною залозою, необхідні для здійснення нормального обміну речовин, проведення нервових імпульсів по тканинах.

Завдяки гормональним речовинам, що продукуються щитоподібною залозою, поглинання кисню тканинними структурами організму поліпшується. Відбувається вироблення тепла. Трійодтиронін і тетрайодтиронін впливають на активність певних ферментів, а Т3 діє навіть на генетичний апарат клітини.

Нормальна функціональність і продукування гормонів щитоподібною залозою у собак безпосередньо пов’язані з гіпоталамо-гіпофізарною системою. Між цими системами існує особливий зв’язок, який не можна переривати.

У ветеринарії виділяють кілька видів гіпертиреозу — вроджений і набутий. У першому випадку захворювання розвивається внутрішньоутробно, якщо у матері, яка виношує цуценят, було виснаження. У ненароджених малюків порушуються обмінні процеси, провокуючи високий рівень тиреоїдних гормональних речовин у кров’яному руслі у новонароджених.

Після народження тканинні структури починають активний розвиток, тому необхідно більше гормонів для їхнього розвитку. Якщо самка під час виношування цуценят страждала від сильного виснаження, малюки найчастіше страждають на інше захворювання, більш небезпечне і частіше діагностоване — гіпотиреоз.

Причиною вродженого гіпертиреозу такі виступають деякі аутоімунні патології. Імунна система внаслідок збою починає активізуватися й атакувати власні здорові клітини організму. Щитоподібна залоза піддається атаці. Відбувається порушення не тільки в структурах щитоподібної залози, а й в інших системах організму.

Інший вид гіпертиреозу — набутий, виникає за таких станів:

• підвищене виведення гормонів, що виробляються щитоподібною залозою, з організму;
• виникнення й активний ріст злоякісних новоутворень у ділянці залози — гормонозалежна тиреоїдна карцинома (діагностується досить рідко в ділянці ендокринної системи);
• порушення функціонування гіпоталамо-гіпофізарної системи.

Ризики розвитку гіпертиреозу підвищуються у самок у період виношування малюків. Тому в цей період важливо приділяти харчуванню і загальному стану тварини підвищену увагу.

Необхідно зазначити, що гіпертиреоз не виникає самостійно. Завжди патологічним змінам передують чинники — серйозні гормональні збої або перебудови в організмі.

Симптоми та діагностика
У переважній більшості клінічних випадків, гіпертиреоз виявляють у таких порід собак як ретривер, кеесхонд і доберман. Але схильність до розвитку патології виявляється у всіх собак. Також велике значення має вік тварини. Чим старша тварина, тим вища ймовірність розвитку захворювання. У деяких собак проблеми в роботі щитоподібної залози починають відбуватися вже після 2-х років.

Характерними ознаками розвитку гіпертиреозу є:

• порушення поведінки собаки — тварина млява або навпаки, занадто збуджена, може проявляти невмотивовану агресію;
• різкий набір маси тіла (ожиріння) або ж виснаження при підвищеному апетиті;
• проблеми з диханням, прискорений ритм серця;
• порушення процесу травлення;
• зміна температурних показників тіла;
• тремор у тазових і грудних кінцівках;
• полідипсія (сильна спрага);
• зміна пластини кігтів (потовщення), поява ділянок алопеції.

Базедова хвороба або витрішкуватість, розвивається у собак досить рідко і спостерігається в запущених випадках патології.

При атиповій формі гіпертиреозу в домашніх улюбленців, виникають такі ознаки:

• порушення апетиту і відмова від корму;
• сильне виснаження, млявість і апатія тварини;
• депресивний, пригнічений стан собаки.

У міру того, як захворювання прогресує, починають страждати інші системи організму. За відсутності терапії, гіпертиреоз закінчується летальним результатом.

Постановка діагнозу здійснюється в умовах ветеринарної клініки кваліфікованим лікарем. Діагноз ставлять на підставі зібраного анамнезу і загального клінічного огляду. Також для встановлення діагнозу призначають дослідження аналізів крові та урини. Обов’язковий пункт — проведення гормонального дослідження крові.

У деяких випадках призначається електрокардіографія, якщо ветеринар підозрює порушення роботи міокарда. Можливе проведення ультразвукової діагностики або рентгенографії. Отримані дані служать основною для розробки тактики лікування.

Лікування гіпертиреозу у собак

Виявлений гіпертиреоз вимагає особливого підходу. Під час терапії тварина має перебувати під контролем лікаря, регулярно мають проводитися аналізи крові та сечі — кожні 3 тижні.

Залежно від стану організму собаки, лікування відрізнятиметься. При ускладнених випадках гіпертиреозу, терапія спрямована на стабілізацію стану тварини і поліпшення її якості життя.

Основне завдання ветеринарного лікаря — нормалізація процесів з вироблення гормональних речовин у щитоподібній залозі. Призначаються спеціальні антитереоїдні препарати. Дозування, вид і тривалість приймання медикаментів призначає фахівець, виходячи з клінічної картини і результатів діагностики.

За відсутності ефективності медикаментозного лікування, лікар пропонує провести оперативне втручання з метою видалення залози. Після операції тварина повинна буде отримувати гормональну терапію довічно, для підтримки рівня гормонів у крові.

Профілактика гіпертиреозу полягає в регулярних дослідженнях у ветеринара, особливо це стосується собак, які мають схильність (добермани, ретривери). У собак, як і в котів, гіпертиреоз розвивається повільно, рідко проявляючись характерними симптомами на ранніх етапах. Тому регулярна здача аналізів на гормони дасть змогу контролювати і відзначати будь-які зміни в організмі.

З метою профілактики розвитку гіпертиреозу у цуценят, необхідно стежити за раціоном вагітної самки, а також за змінами в її стані.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.