Гіпертиреоз часто діагностується у ветеринарній практиці. Патологія характеризується ендокринним порушенням у результаті підвищення рівня тиреоїдних гормонів, що циркулюють у кров’яному руслі.

Основною причиною розвитку гіпертиреозу у домашніх кішок, на відміну від людей, є гіперфункція щитоподібної залози. Ураження може охоплювати одну з часток залози або відразу обидві частини.

Основними причинами розвитку гіпертиреозу у кішок на тлі гіперфункції ендокринного органу є процеси аутоімунного типу, схильність за генетичним типом, різні інфекції, що вражають організм. Впливати на порушення функції щитоподібної залози здатне харчування тварини та фактори навколишнього середовища. Причиною розвитку гіпертиреозу у кішки на тлі порушення харчування є підвищена кількість консервів у раціоні. Вони містять зобогенні речовини (соя, резорцин, фталати).

Причини розвитку гіпертиреозу в кішок

Анатомічно щитоподібна залоза розташована у верхній частині шиї тварини, під нижньою щелепою. Орган використовує йод, що отримується з раціону, для того щоб надалі продукувати гормональні речовини. Саме гормони відповідають за регуляцію важливих функцій організму. Завдяки гормонам щитоподібної залози здійснюється:

• правильний обмін речовин;
• регулюється нормальна температура тіла;
• Відбувається нормалізація кров’яного тиску.

Частота серцевих скорочень і функції травного тракту також залежать від правильної роботи щитоподібної залози.

У ветеринарній практиці гіпертиреоз діагностують у кішок досить часто. Це ендокринна патологія, для якої характерний високий рівень тиреоїдних гормональних речовин, що циркулюють у кров’яному руслі. У переважній більшості виявлених випадків гіпертиреоз у кішки пов’язаний з гіперфункцією щитовидної залози.

Схильні до захворювання всі кішки, але частіше проявляється патологія у літніх кішок. За відсутності терапії, гіпертиреоз призводить до серйозних порушень в організмі, аж до летального результату. Насамперед страждають серцево-судинна і ренальна система.

Гіпертиреоз, особливо діагностований на ранніх стадіях, відмінно піддається терапії. При патології щитоподібна залоза продукує велику кількість гормонів.

Особливе значення в розвитку патології має раціон. Існує теорія розвитку аліментарного гіпертиреозу. Підвищений вміст йоду в раціоні (готових гранульованих кормах), особливо у вологих консервах, призводить до розвитку патології. Доведено, що спровокувати аліментарний гіпертиреоз може годування кішки харчуванням, призначеним для маленьких дітей.

Симптоми гіпертиреозу в котів

Гіперфункція щитоподібної залози призводить до прискорення обміну речовин. У зв’язку з цим, тварина починає більше їсти і страждає від почуття голоду. Прогресування несвоєчасно вилікуваного гіпертиреозу призводить до того, що кішка не може їсти в достатній кількості, починаючи стрімко втрачати у вазі.

Характерною ознакою порушень у роботі щитоподібної залози є підвищення апетиту. Симптомами патології також є:

• виверження шлункового вмісту;
• полідипсія — сильна спрага;
• почастішання актів сечовипускання на тлі сильної спраги;
• підвищення скорочень серцевого м’яза;
• зміна стану шерстного покриву, поява ділянок алопеції;
• диспепсичні розлади — пронос.

Проблеми в стані — неспокійна поведінка, збудженість, невмотивована агресія, сильна фізична активність. Фахівці відзначають і зворотний ефект. Близько 10% хворих тварин страждають від втрати апетиту, спостерігається анорексія, сильна слабкість і млявість. Частки щитоподібної залози збільшені настільки, що їх можна промацати в домашніх умовах.

Діагностика патології необхідна для розробки максимально адекватного лікування. Часто на тлі гіпертиреозу у кішки, розвиваються інші порушення в організмі — патологічні зміни в роботі ренальної системи, цукровий діабет і проблеми у функціонуванні серця.

Під час клінічного огляду ветеринар діагностує у тварини виснаження, якість вовняного покриву змінена, прискорений пульс. Також спостерігається почастішання серцевого ритму, під час аускультації діагностуються шуми в серці, а сама щитоподібна залоза збільшена в розмірі.

Забір крові для загальноклінічного дослідження проводять рідко в разі підозри на гіпертиреоз, оскільки характерних змін знайти не вдається. А ось біохімічний аналіз крові показовий. За патологічних змін у роботі щитоподібної залози діагностують підвищений вміст печінкових ферментів, сечовини, збільшення рівня креатинінів і фосфатів.

Рентгенографічне дослідження проводиться за підозри на зміни в серцевому м’язі. Діагностика дає змогу візуалізувати збільшення об’ємів серця, а в запущених випадках перебігу захворювання виявляють недостатність серця або випіт транссудату в плевральну порожнину.

Для постановки точного діагнозу необхідне проведення аналізу крові на гормони. За гіпертиреозу рівень тироксину Т4 підвищений. Вимірювання проводять кілька разів із проміжком у тиждень, що дає змогу виявити зміни. На підставі отриманих даних, ветеринарний лікар ставить точний діагноз і приступає до розробки максимально адекватної схеми лікування.

Лікування гіпертиреозу у кішок

У переважній більшості клінічних випадків гіпертиреоз діагностують у літніх тварин. Відсутність лікування призводить до розвитку серйозних ускладнень, таких як хронічний пронос, ураження зорових органів (відшарування сітківки на тлі глаукоми), недостатність серця, різка втрата ваги, патологічні зміни в роботі ниркових структур. У результаті це може призвести до швидкої смерті тварини.

Базова мета в лікуванні гіпертиреозу у кішки — зниження і подальший контроль рівня гормонів щитовидної залози, що циркулюють у кров’яному руслі. Спеціаліст підбирає один з варіантів лікування — медикаментозна терапія (не дає шансу повністю позбутися захворювання, але дає змогу тримати розвиток патології під контролем), хірургічне втручання з метою видалення залози, а також застосування методики руйнування тканин щитоподібної залози, які змінилися, шляхом використання радіоактивного йоду.

Повністю позбутися гіпертиреозу дає змогу тільки оперативне втручання і методика із застосуванням радіоактивного йоду. На перших етапах, лікар оцінює ситуацію і призначає консервативне лікування. Проводять терапію з використанням медикаментозних засобів, що знижують рівень циркулюючих у крові гормонів, вироблюваних залозою.

Ін’єкційний метод введення радіоактивного йоду застосовується в більшості розвинених країн, але не застосовується на території СНД. Методика вкрай успішна, має незначну кількість побічних ефектів. Суть терапії зводитися до того, що ізотопи йоду, введені в організм, поступово знищують уражені тканини щитоподібної залози, не зачіпаючи при цьому здорові ділянки.

За відсутності протипоказань кішці з гіпертиреозом можуть провести операцію. Під час маніпуляції лікар видаляє доброякісне розростання із залози і накладає шви, які знімають через 2 тижні. Якщо під час хірургічного втручання існує ризик ушкодження паращитоподібної залози, яка тісно прилягає до щитоподібної залози. Також існують ризики ураження гортанного поворотного нерва, що в результаті призводить до розвитку паралічу гортані або ж гіпокальціємії (у разі пошкодження паращитоподібної залози).

У разі діагностування гіпертиреозу на ранніх стадіях, прогноз частіше сприятливий. Якщо захворювання в запущеній стадії, тварина виснажена, присутні додаткові патологічні зміни в організмі, прогноз обережний. Залежить все від реакції організму на медикаментозну терапію.

З метою профілактики розвитку патології, призначається спеціальна дієта, що характеризується низьким вмістом йоду в складі. Поступово робота щитовидної залози приходить у норму, крім цього робота ренальної та серцево-судинної систем підтримується на належному рівні.

Гіпертиреоз у домашніх кішок не є рідкісною патологією. Захворювання часто діагностують у тварин старше 10 років. Небезпека полягає в пізній діагностиці хвороби. Тому з метою профілактики рекомендується регулярно відвідувати ветеринарного лікаря і проводити тести на вміст тироксину в кров’яному руслі.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.