Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) — це серцеве захворювання, яке може виникати в домашніх котів.

Патологія характеризується потовщенням стінок лівого шлуночка серця, що призводить до порушення нормального функціонування серцевого м’яза і погіршення кровообігу.

При ГКМП у кішок відбувається потовщення стінок лівого шлуночка і/або перегородки між шлуночками серця. Це тягне за собою зниження обсягу крові, який може бути поміщений у шлуночок, а також порушення нормального кровотоку через серце. В результаті серцевий м’яз починає працювати менш ефективно, що може призвести до розвитку різних симптомів і ускладнень.

Причини розвитку гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) у котів

Причини розвитку гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) у кішок можуть бути різноманітними. Кілька факторів можуть сприяти її розвитку:

• Генетика. ГКМП вважається спадковим захворюванням у деяких порід кішок. Породи схильні до розвитку гіпертрофічної кардіоміопатії — це мейн кун, регдолл, британська короткошерста і деякі інші. Патологія може передаватися у спадок від батьків кішки. Генетичні мутації міозину, білка, що відіграє роль у скорочувальній функції серцевого м’яза, можуть бути пов’язані з розвитком ГКМП.
• Гіпертонічна кардіоміопатія. Високий артеріальний тиск здатний викликати перевантаження серця і призводити до розвитку ГКМП у домашніх улюбленців.
• Амілоїдоз. Це рідкісне захворювання, за якого в організмі кішки накопичуються амілоїдні білки, здатні пошкоджувати серцевий м’яз і викликати ГКМП.
• Гіпертиреоз. Підвищений рівень щитоподібних гормонів може викликати потовщення стінок серця і сприяти розвитку ГКМП.
• Інші чинники. Ожиріння, діабет, хронічні захворювання легенів або нирок можуть підвищити ризик розвитку ГКМП у кішок.

Важливо відзначити, що не у всіх кішок з генетичною схильністю розвивається ГКМП, і не всі випадки ГКМП пов’язані з генетикою. Інші фактори, такі як навколишнє середовище і спосіб життя, також можуть відігравати роль у розвитку захворювання.

Симптоми гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) у кішок

Симптоми гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) у кішок можуть варіюватися залежно від ступеня і місця потовщення стінок серця, наявності ускладнень та індивідуальних особливостей кожної кішки.

Ось деякі загальні симптоми, які можуть спостерігатися:

• Утруднене дихання. Кішка може страждати задишкою, спостерігається важке або прискорене дихання навіть при невеликому фізичному навантаженні або в стані спокою.
• Стомлюваність і слабкість. Кішка може проявляти знижену активність, швидку стомлюваність і слабкість. Вона може стати менш грайливою або проявляти менший інтерес до повсякденних активностей.
• Кашель. Вихованець може кашляти або часто намагатися відкашлятися через порушення нормального кровотоку через серце.
• Втрата апетиту і ваги. У деяких кішок з ГКМП спостерігається зниження апетиту і втрата ваги.
• Підвищення частоти серцевих скорочень. Фахівці відзначають прискорене серцебиття (тахікардію), яке можна відчути або почути під час аускультації серця.
• Підвищена чутливість до дотику. У деяких кішок з ГКМП може виникати болючість при дотику до боків або грудної клітки.
• Синдром тромбоемболії. У деяких випадках ГКМ може призвести до утворення тромбів у серці, які можуть вийти і блокувати артерії, що призводить до гострого болю в задніх кінцівках і паралічу.

Якщо власник помітив будь-які з цих симптомів у своєї кішки, рекомендується негайно звернутися до ветеринарного лікаря для діагностики та лікування. Тільки лікар зможе провести повне обстеження і поставити точний діагноз.

Лікування гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) у кішок

Лікування гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) у кішок спрямоване на полегшення симптомів, поліпшення якості життя і управління ускладненнями. У кожному індивідуальному випадку, ветеринар підбирає схему лікування виходячи з потреб і загального стану пацієнта.

Діагностика гіпертрофічної кардіоміопатії включає кілька етапів, які допомагають оцінити стан серця і поставити точний діагноз. Ветеринарний лікар проведе огляд кішки, включаючи аускультацію серця для виявлення неправильних звуків, прискореного серцебиття та інших аномалій.

Призначається також рентгенографія грудної клітки. Рентгенівські промені дають змогу візуалізувати серце й оцінити його розміри та форму. У кішок з ГКМП може бути видно збільшення лівого шлуночка серця або інші ознаки захворювання.

Основний метод діагностики ГКМП у кішок — ехокардіографія. Ехокардіографія дає змогу отримати докладні зображення серця з використанням ультразвуку. Лікар оцінює товщину стінок шлуночків серця, функцію клапанів, розміри шлуночків та інші характеристики.

Основними методиками терапії гіпертрофічної кардіоміопатії у кішок є:

• Фармакотерапія. Ветеринарний лікар призначає лікарські препарати для зниження симптомів і поліпшення функції серця. Це можуть бути бета-блокатори (наприклад, Атенолол), препарати, що покращують скоротливість серця (наприклад, Пімобендан), діуретики (наприклад, Фуросемід) та інші лікарські препарати залежно від конкретних індивідуальних потреб кішки. Важливо дотримуватися вказівок лікаря і регулярно контролювати стан вихованця.
• Дієта. Спеціально розроблена дієта може допомогти знизити навантаження на серце і керувати симптомами діагностованої гіпертрофічної кардіміопатії. Лікар може рекомендувати харчування з низьким вмістом солі та рідини або спеціальні дієти для підтримки серцевої діяльності.
• Контроль активності та стресу. Обмеження фізичної активності та зниження стресу можуть бути рекомендовані для зниження навантаження на серце. Фахівець порекомендує обмежити високоінтенсивну фізичну активність і створити комфортні умови для домашньої кішки.
• Запобігання розвитку ускладнень. Лікар може вжити заходів для запобігання або управління ускладненнями, такими як тромбоемболія. Це може включати призначення антикоагулянтів (наприклад, Аспірину або Клопідогрелю) для зниження ризику тромбоутворення.
• Регулярні контрольні огляди. Важливо регулярно відвідувати ветеринарного лікаря для контролю стану серця та адаптації лікування відповідно до потреб кішки.

Лікування гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМ) у кішок зазвичай вимагає індивідуального підходу, і рекомендується працювати в тісному контакті з ветеринарним лікарем, який стежитиме за станом тварини і коригуватиме терапію за необхідності.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.