Порушення в процесах обмінного характеру у собак — часта причина звернень до ветеринарного лікаря. Одним з провідних діагностованих у ветеринарії захворювань ендокринної системи, що діагностуються, є гіперпаратиреоз.

Виникає процес на тлі підвищеного вимивання солей кальцію з кісток і потрапляння їх у центральне кров’яне русло. Виникають порушення в усьому організмі.

Гіперпаратиреоз у собак провокує розвиток сильних хворобливих відчуттів в області всього опорно-рухового апарату, особливо в тазових і грудних кінцівках. Гіперпаратиреоз характеризується розвитком диспепсичних розладів і проблем з нервовою регуляцією.

Основне завдання власника собаки — помітити зміни на перших стадіях розвитку захворювання і звернутися до професіоналів за кваліфікованою допомогою. Це дасть змогу уникнути небезпечних ускладнень, спровокованих надмірним функціонуванням паращитоподібної залози.

Причини захворювання

Гіперпаратиреоз у собак виникає при порушеннях балансу кальцію і фосфору. Перш ніж визначити, які існують причини патології, необхідно визначити, що функціональні можливості підтримки речовин мінерального походження в системному кровотоці перебувають під впливом гормональних речовин. Найважливішим у цій ролі виступає паратгормон. Він забезпечує нормальне проходження обміну мінеральних речовин, а зокрема кальцію і фосфору, в організмі тварини.

Паратиреоїдний гормон (паратгормон), продукується ендокринними залозами — паращитовидною залозою. Він відповідає за те, щоб кальцій за необхідності запозичувався з кісток.

Участь в обміні мінералами бере й інший, не менш важливий гормон — кальцитонін. Він виробляється щитоподібною залозою. Кальцитонін зберігає необхідний баланс, маючи прямо протилежну паратгормону дію.

Дисбаланс двох цих важливих гормональних речовин в організмі завдає багато шкоди, вибиваючи природні процеси з рівноваги. Виникають серйозні, надзвичайно небезпечні, порушення.

Кількість крові, що циркулює в організмі, різко знижується. Паратиреоїдний гормон призводить до того, що кальцій виводитися з кісток і потрапляє в загальний кровотік. Таким чином, компенсаторні сили організму починають активну діяльність.

На тлі регулярного вимивання кальцію з кісткових структур організму, виникає швидке руйнування самих кісток. Що важливо, відсутня можливість їх регенерації. Кістки стають крихкими і слабкими.

При підвищеному вмісті фосфору в раціоні тварини, виникає той самий патологічний процес. Основною і практично єдиною причиною гіперпаратиреозу є неправильне харчування.

Надлишок одних мікроелементів і нестача інших стають причиною розвитку порушень у всіх обмінних процесах, оскільки вони тісно взаємопов’язані між собою.

Клінічна картина і симптоми гіперпаратиреозу

Залежно від того, який ступінь розвитку гіперпаратиреозу розвинувся у собаки, симптоматика відрізнятиметься. Існує кілька видів гіперпаратиреозу.

Перший або первинний тип порушень у роботі щитовидної та паращитовидної залоз, часто діагностується за онкопатологій і доброякісних розростань тканин щитовидки. Перший тип гіперпаратиреозу діагностують у тварин у літньому віці, а також у вихованців, які мають слабкий імунний захист.

Первинний гіперпаратиреоз характеризується апатією і відмовою від корму. Симптоматика може бути відсутня тривалий час. Після того, як захворювання починає прогресувати, виникають такі ознаки, як:

• біль і дискомфорт у ділянці колінних, ліктьових або стегнових суглобів (тварина відмовляється від активних фізичних навантажень та ігор, агресивно реагує на будь-який дотик у ділянці ураження);
• остеопороз або ж підвищена крихкість кісткових структур, характеризується виникненням переломів, що виникають практично з нізвідки;
• утворення конкрементів у сечовидільній системі на тлі порушень у роботі ренальної системи;
• порушення в роботі шлунково-кишкового тракту (запальні вогнища в підшлунковій залозі, відмова від корму і розвиток анорексії, закрепи).

Змінивши харчування, первинний тип гіперпаратиреозу виліковується досить успішно. Існує більш небезпечна форма гіперпаратиреозу — вторинна. Вторинний гіперпаратиреоз умовно ділитися на харчовий (аліментарний) і ренальний (нирковий).

Розвиток вторинного типу патології у собак виникає за підвищеного вироблення паратгормону і зниження загального рівня кальцію. Характеризується він такими симптомами:

• відсутність активності й апатичні стани;
• відмова від прийому їжі;
• виверження шлункового вмісту, систематична нудота;
• зміна кісткових структур, крихкість і ламкість, а також втрата зубів на цьому тлі;
• дегідратація організму.

Не виключаються випадки розвитку парезів і паралічів тазових кінцівок на тлі гіперпаратиреозу вторинного ступеня. Виникають проблеми з нормальною роботою серцевого м’яза, розвиваються набряки і недостатність міокарда.

Аліментарний гіперпаратиреоз розвивається у собак при неправильному харчуванні. Там переважає велика кількість фосфору, а кальцію навпаки, критично мало.

Гіперпаратиреоз аліментарного вторинного типу розвивається у улюбленців, які отримують велику кількість м’яса і рибних продуктів. При цьому в раціоні не вистачає провітаміну А (ретинолу) і вітаміну Д.

Діагностика гіперпаратиреозу

Підтвердити або спростувати підозру на наявність гіперпаратиреозу можна тільки умовах ветеринарної лікарні. На огляді у фахівця тварині проводять пальпацію та аналізують якість раціону харчування.

Обов’язковими дослідженнями є загальний клінічний і біохімічний аналізи крові. Біохімія крові необхідна для визначення точної кількості кальцію і співвідношення його з фосфором у кров’яному руслі собаки.

Як додаткові діагностичні методики, застосовується рентгенографія та ультразвукова діагностика. Вони дозволяють візуалізувати можливі викривлення кісткових структур під впливом порушень в обмінних процесах.

Деякі сучасні клініки дозволяють провести специфічні дослідження, необхідні для визначення функціонування паращитовидної залози.

Гіперпаратиреоз у собак: лікування та профілактика

Вид патології та ступінь розвитку дають поштовх до подальшої розробки плану або схеми лікування. Первинний тип патології, спровокований дисфункцією в самих ендокринних залозах, лікують за допомогою коригувальної дієти.

Не варто думати, що лікування досить швидке і просте. Важливо підібрати якісний гранульований корм, що підходить за складом для певної тварини, згідно з її породною приналежністю, віком і наявністю хронічних захворювань.

Крім консервативних методик, первинний тип гіперпаратиреозу лікують хірургічним шляхом. Операція проводиться для того, щоб видалити уражені ділянки паращитоподібної залози. Хірургічне втручання дає змогу знизити концентрацію і подальше вироблення паратгормону в кров. Це дасть змогу знизити загальний викид кальцію в системний кровотік.

Тварину після оперативних втручань, рекомендується на деякий час залишити в стаціонарі ветеринарної клініки.

Вторинна форма гіперпаратиреозу лікується шляхом зміни раціону харчування і корекції вмісту елементів у кормі. Варто зауважити, що абсолютно всі патології, що розвиваються в ендокринній системі, вимагають ретельного підходу з боку ветеринара і виконання всіх рекомендацій власником тварини. Ендокринні патології лікуються довго, тому господареві необхідно запастися терпінням.

Набагато простіше запобігти розвитку гіперпаратиреозу, ніж потім займатися його лікуванням. З метою профілактики порушення обмінних процесів, рекомендується ретельно стежити за якістю корму або їжі, яку отримує вихованець.

Регулярно потрібно ходити на профілактичні огляди до ветеринара, який лікує тварину. Це дасть змогу своєчасно виявити патологічний процес, що почався, і запобігти розвитку ускладнень.

Ігноруючи проблеми гіперпаратиреозу, власник може дочекатися інвалідності собаки. У найбільш запущених випадках, тварина гине мученицькою смертю від численних переломів і болю в суглобах.

Тема 2025: комфорт і турбота про улюбленців.