Головний мозок — один із найважливіших органів, що здійснює управління всім організмом. Його нормальне функціонування необхідне не тільки для правильної роботи організму, а й процесу соціалізації домашнього улюбленця.

Від правильності роботи головного мозку залежатиме, як тварина сприймає дресуру, сприймає і переробляє отриману інформацію. Гідроцефалія призводить до того, що тварина, розумна і кмітлива, стає інвалідом, не здатним нормально існувати.

Причини розвитку гідроцефалії у собак

Гідроцефалія вважається генетично обумовленим захворюванням. У ветеринарній практиці діагностують і набутий тип гідроцефалії, але патологія зустрічається в рази рідше, ніж вроджена. Фактором розвитку гідроцефалії стає проблема в діяльності шлуночків у головному мозку. Відбувається застій рідини — ліквору, що постійно циркулює в нормальних умовах. На цьому тлі розвивається скорочення нервових клітинних структур.

Вроджена патологія в головному мозку розвивається з невідомих причин. Набутий тип захворювання розвивається в результаті пухлинних злоякісних процесів, запалень, що розвиваються в організмі і переходять на тканини головного мозку. У ветеринарії виділяють низку порід собак, схильних до розвитку гідроцефалії. Діагностують застій ліквору в головному мозку в декоративних порід — йоркширські тер’єри, чихуахуа і пекінеси. Провокуючим фактором є специфічна будова кісток черепа і невідповідність розмірів мозку.

Впадати в паніку і списувати свого вихованця карликової породи не варто. Як правило, гідроцефалія характеризується раннім розвитком, проявляючись до 12 місячного віку. У переважній більшості випадків, патологічні зміни характерні вже для перших днів після народження.

Тварини швидко ростуть у перші тижні після появи на світ, кістки черепа не встигають підлаштовуватися під мозок, що швидко зростає. У критичних випадках розвивається застій ліквору і гідроцефалія. У разі набутої гідроцефалії, вона може розвинутися у всіх видів собак, незалежно від породи або віку.

Симптоми та діагностика гідроцефалії

Зрозуміти, що у вихованця розвинулася така патологія, як гідроцефалія, не складно. Захворювання характеризується вираженою симптоматикою, яку складно сплутати з іншими хворобами. Базовими ознаками гідроцефалії є:

• проблеми із зором у цуценят у віці 4-6 тижнів (легко сплутати з косоокістю);
• різка зміна форми і розмірів черепа у вихованця;
• судомні явища, напади як при епілепсії;
• проблеми з поведінкою — апатичні стани або ж прояви невмотивованої агресії;
• здійснення незвичних рухів — закидання голови, обертання по колу.

Хвора тварина відрізняється від своїх родичів з одного посліду. Кістки черепа більші, тазові та грудні кінцівки непропорційно худі.

Постановка точного діагнозу необхідна для підбору максимально адекватного лікування. При зверненні до ветеринарної клініки хворому цуценяті проводять низку досліджень. Обов’язково проводять загальноклінічний огляд, збирають анамнез. Призначаються:

• загальний клінічний і біохімічний аналізи крові;
• забір ліквору для діагностики;
• ультразвукова діагностика (можлива в разі незарощеного тім’ячка).

У разі гідроцефалії набутого типу, крім перерахованих вище досліджень, проводять рентгенографію та енцефалографію. Рентгенографічне дослідження дає змогу встановити ступінь ураження головного мозку, а енцефалографія дає можливість оцінити здатність до роботи. За відсутності можливості встановити причину розвитку гідроцефалії, рекомендується проведення комп’ютерної томографії. На жаль, подібна процедура доступна не у всіх ветеринарних клініках.

Лікування гідроцефалії у собак

На підставі отриманих лабораторних та інструментальних даних фахівець ставить діагноз і розробляє тактику лікування. Терапія має бути комплексною, що містить введення діуретиків (сечогінні засоби дають змогу видалити зайву рідину з організму, зокрема й із мозку), протизапальних і протинабрякових препаратів. Застосовують Преднізолон, Фуросемід, Омепразол.

Медикаментозне лікування розробляє фахівець, чітко визначаючи дозування і тривалість лікування. Самостійне проведення лікування без консультації з лікарем загрожує розвитком небезпечних ускладнень, аж до загибелі тварини.

Симптоматичне лікування гідроцефалії у цуценят передбачає призначення протисудомних речовин. Обов’язковим пунктом лікування є підвищення захисних сил організму за допомогою вітамінних і мінеральних комплексів.

Консервативні методики лікування виявляються неефективними в запущених випадках перебігу гідроцефалії. Призначається проведення оперативного втручання. Хірургічна маніпуляція передбачає введення специфічного шунта, що дозволяє рідині вільно пересуватися без застою.

Післяопераційний догляд включає в себе введення кортикостероїдних речовин курсом. Хірургічна маніпуляція не проводиться при сильному виснаженні організму тварини, запущених формах гідроцефалії, сильних деформаційних змінах у кістках черепа.

Власник собаки повинен розуміти, що прогноз при діагностованій гідроцефалії завжди обережний, частіше несприятливий.

Своєчасна діагностика і проведена операція з постановкою шунта не дає повної гарантії на одужання. Втрачений собакою зір рідко повертається, а порушені рухові функції не відновлюються. Дуже високі ризики летального результату під час проведення оперативного втручання (шунтування при гідроцефалії).

Підозрюючи розвиток небезпечної патології в головному мозку у свого улюбленця, власник тварини не повинен займатися самолікуванням і відтягувати візит до ветеринара. В іншому випадку, рідина починає накопичуватися в структурах, здавлюючи м’які тканини, неминуче викликаючи загибель.

Після операції вихованця необхідно оточити турботою і налагодити правильний догляд. Ці заходи необхідні не тільки для того, щоб собака комфортно почувався, а й для запобігання можливості зсуву встановленого шунта, розвитку запальних процесів і нагноєнь у ділянці рани. Рухи цуценяти потрібно чітко коригувати, запобігати контактам із родичами.

Така тварина має регулярно проходити профілактичні огляди у ветеринарній клініці. Важливо відстежувати стан шунта, що дасть змогу запобігти засміченню.

За відсутності своєчасної допомоги тварині в процесі розвитку гідроцефалії, ризик розвитку ускладнень зростає. Рідина, що накопичується під черепною коробкою, в результаті призводить до ураження тканин і відмирання нервових клітин. У собаки спостерігаються паралічі, парези, розлади в нервовій системі, нападочні стани і загибель.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.