Скупчення рідини в грудній порожнині між листками плеври називається гідротораксом. Патологічний процес, що характеризується скупченням транссудату, трапляється в котів і собак.

Як правило, гідроторакс виникає як ускладнення на тлі інших захворювань і тільки в 10% усіх діагностованих випадків є самостійною патологією.

Скупчення рідини між плевральними листками нерідко вказує на проблеми в роботі серця, порушення функцій нирок, печінки та легенів.

Причини розвитку патології у котів

При розвитку гідротораксу в плевральній зоні у кішок накопичується набрякла рідина.

Причиною виступає висока проникність плевральної оболонки, а також судин, як кровоносних, так і лімфатичних. Просочуючись між листками плеври, транссудат активізує процеси, що призводять до грудної водянки. Виникає низка специфічних клінічних ознак.

Серед чинників, що провокують розвиток гідротораксу в домашніх котів, виділяють такі:

• Захворювання інфекційного характеру. Проникність плеври, кровоносних і лімфатичних судин може бути порушена патогенними мікроорганізмами. Найнебезпечнішими для розвитку гідротораксу патогенами, вважаються нокардіоз, актиномікоз і панлейкопенія кішок.
• Пошкодження грудини механічного характеру. При сильній травмі (особливо при падінні з великої висоти), нерідко відбувається випіт серозної рідини у домашніх вихованців. Створюване здавлювання провокує порушення роботи судин.
• Патологічні стани внутрішніх органів. Спровокувати розвиток гідротораксу можуть захворювання, що стосуються серцево-судинної системи, патології печінки та нирок, порушення функціональності легенів. Так, причиною випоту в грудну порожнину стають процеси застійного характеру в області міокарда. Набрякла рідина потрапляє в грудну клітку, спричиняючи відповідні порушення.
• Гельмінтози. Ендопаразити здатні під час своєї життєдіяльності порушувати безліч функцій організму. У тому числі й спричиняти гідроторакс. Наприклад, за хронічного паразитарного захворювання, такого як ехінококоз, відбувається механічне здавлювання кровоносних судин, розташованих у печінці. Це призводить до загального застою крові й негативно позначається на роботі органів, розташованих у грудній клітці. Важливо регулярно проводити протипаразитарну обробку кішок, щоб запобігти ризикам зараження ехінококозом і низкою інших захворювань паразитарного типу.
• Злоякісні новоутворення. Пухлинні процеси, що розвиваються в області респіраторного або травного тракту, нерідко характеризуються виникненням гідротораксу. До випоту набряклої рідини призводить різке збільшення в розмірах лімфатичних вузлів, метастази та стискання самою пухлиною лімфатичних проток.

Існує ще цілий спектр чинників, здатних стати тригером для розвитку гідротораксу у кішки. Причиною скупчення рідини в плевральній порожнині можуть виступати проблеми згортання факторів крові, пошкодження великих або дрібних судин, зниження рівня білка в кров’яному руслі.

Важливо не займатися самолікуванням, а звернутися по допомогу до ветеринарної клініки. Лікар допоможе не тільки з’ясувати причину нездоров’я тварини, а й призначить адекватну схему терапії.

Симптоми розвитку гідротораксу у кішок

Одна з перших, базових ознак розвитку гідротораксу в улюбленця — зміна поведінки тварини. При збереженні нормальної температури тіла, гідроторакс характеризується задишкою і зміною кольору видимих слизових оболонок.

Характеризується скупчення рідини в плевральній порожнині і наявністю своєрідної стадійності. Періоди загострення змінюються тимчасовим полегшенням. Стан оманливий і потребує спостереження ветеринарного фахівця. До виражених клінічних ознак водянки відносять:

• сильну слабкість і стомлюваність тварини;
• поява наростаючої за ступенем інтенсивності задишки;
• порушення апетиту;
• зміна кольору видимих слизових оболонок (ціанотичність);
• набряклі явища в паховій ділянці, а також у ділянці грудини, очей і кінцівок.

Діагностика — вкрай важливий і обов’язковий етап у терапії гідротораксу. Спеціаліст повинен не тільки підтвердити передбачуваний діагноз. Завдання ветеринара виявити причину патологічного стану, скласти прогноз і тактику лікування.

В основі діагностики гідротораксу лежить:

• загальноклінічний огляд;
• збір анамнезу (опитування власника кішки);
• рентгенографічне дослідження;
• торакоцентез із подальшим забором рідини на аналіз;
• біохімічний і загальний аналізи крові;
• капрограма.

Отримані результати служать основою для подальшої тактики ведення терапії.

Лікування гідротораксу у кішок

Під час лікування гідротораксу важливий комплексний підхід. Слід не тільки прибрати фактор, що провокує патологію, але також усунути симптоматику захворювання.

Перш за все, кішці забезпечують повний спокій. З харчування прибираються рідкі види корму, а також необхідно скоротити вживання твариною рідини, зокрема й води. Кішку рекомендується годувати часто і потроху. Лікар порекомендує спеціальне, збалансоване, дієтичне харчування.

Нерідко, причиною розвитку водянки виступають інфекційні захворювання. У таких випадках основний упор терапії — боротьба зі збудником хвороби. Паразитарні захворювання лікують насамперед шляхом дачі протигельмінтних препаратів.

Симптоматична терапія включає в себе видалення скупчення рідини шляхом проведення пункції плевральної порожнини. Далі необхідно відновити функціональні особливості міокарда, а також знизити навантаження на серце. У цьому разі на допомогу приходять серцеві препарати.

Профілактика гідротораксу включає в себе зниження ризиків розвитку патологічного стану. Убезпечити улюбленця можна шляхом зниження ризиків отримання твариною механічних травм, уникати виснаження організму, зараження інфекційними або паразитарними хворобами.

Слід:

• Регулярно проводити вакцинації кішці. Це необхідно не тільки для того, щоб уникнути розвитку гідротораксу. Така практика дає змогу запобігти багатьом іншим захворюванням інфекційного характеру, що порушують здоров’я улюбленця і здатні призвести до загибелі.
• Обробляти вихованця від паразитів. Дегельмінтизація рекомендується не рідше 2 разів на рік. Підлягають протипаразитарній обробці й ті кішки, які проживають виключно в домашніх умовах, не маючи доступу на вулицю.
• Своєчасно лікувати хвороби внутрішніх органів. Особливо, якщо захворювання зачіпають серце, судини і гепаторенальну систему.

Важлива частина не тільки лікування гідротораксу, а й його профілактики — здоровий раціон харчування. Необхідно стежити за тим, щоб харчування, яке отримує кішка, було не тільки смачним для тварини, а й збалансованим.

До профілактики гідротораксу належить збагачення раціону вітамінами і мінералами. Найбільш важливими вітамінними речовинами вважаються вітамін С і К.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.