Інфекційне захворювання верхньої частини респіраторного тракту, викликане ДНК-вмісним вірусом герпесу, називається вірусним ринотрахеїтом.

Герпесвірусна інфекція у кішок — досить поширена недуга, що характеризується ураженням слизової оболонки, що вистилає респіраторні шляхи, виділеннями з носової порожнини, запаленням трахеї та бронхіального дерева. У запущених випадках і при слабкому імунітеті у кішки, вірусний ринотрахеїт провокує запалення легенів, а також серйозні пошкодження очей.

Заразитися інфекцією може будь-яка кішка, незалежно від віку і породи. Але відзначаються частіше зараження герпесвірусною інфекцією у кошенят. При скупченому утриманні кішок вірус ринотрахеїту швидко поширюється, вражаючи велику кількість тварин. Особливо це примітно для розплідників.

Збудник

Велике сімейство герпесвірусів вражає не тільки ссавців, а й птахів, а також рептилій, риб і амфібій. Особливість інфекційних захворювань, спричинених вірусами з цього сімейства, — гострий перебіг, що переходить у сплячу стадію і відсутність характерних ознак перебування в організмі до певного моменту.

Вірус ринотрахеїту кішок Feline viral rinotracheitis-2 прекрасно розмножується в слизових оболонках глотки і носових ходів, а також у мигдаликах і трахеї. Діагностують розвиток ринотрахеїту і в кон’юнктивальних оболонках, що пов’язано з відмінним середовищем для харчування і розмноження чужорідних мікроорганізмів.

Герпесвірусна інфекція має здатність зберігати свою вірулентність у кислих середовищах, але чутлива до високих температур.

Дезактивація мікроорганізмів відбувається під час впливу на них ефіру, хлороформу, формаліну, фенолів і гідроокису натрію. Ці хімічні засоби широко використовують для дезінфекції приміщень і предметів для догляду за улюбленцем, який заразився інфекцією, а також з метою профілактики інфікування.

Доведено, що деякі фактори побічно впливають на розвиток герпесвірусу в організмі кішок. До них належать:

• переохолодження тварини;
• неналежні умови утримання;
• порушення в раціоні харчування (відсутність необхідних поживних компонентів).

Основним шляхом передачі вірусу ринотрахеїту кішок є повітряно-крапельний. Тобто зараження відбувається при контактуванні хворої тварини зі здоровою. Існує також аліментарний шлях, що передбачає зараження за допомогою кормів. Але це припущення не доведено.

Після перенесеного ринотрахеїту, кішка досить довго є розповсюджувачем інфекції. Несприятливі умови після інфікування і повного одужання кішки, можуть спровокувати рецидив захворювання. У клінічній практиці описані випадки, коли тварина, яка перехворіла, повністю звільняється від інфекції. Але такі випадки є скоріше винятком із правил.

Симптоми

Проникнення ДНК-вмісного вірусу із сімейства герпесвірусів в організм тварини відбувається практично безсимптомно. Але після закінчення терміну інкубації захворювання починає проявлятися, характеризуючись вираженими ознаками. Клінічна картина вірусного ринотрахеїту має схожість з іншими інфекціями, що вражають респіраторний тракт.

Основними симптомами герпесвірусної інфекції є:

• сильне чхання;
• різкий кашель, що з’являється раптово
• витікання з носових порожнин і очей (здебільшого серозні, але в разі приєднання бактеріальної патогенної мікрофлори стають гнійними);
• підвищення температурних показників тіла до 41С (за нормальних показників від 37.8 до 39.1);
• набряк і ознаки запального процесу в області кон’юнктивального мішка;
• звуження очної щілини через набряк (повіки у хворої тварини злипаються, утворюється гнійна скоринка, що заважає нормальному функціонуванню ока);
• шерсть біля носа й очей явно забруднена виділеннями.

Тривалість інфекції визначає характер проявів патологічних процесів в оргазмі кішки. Приєднання патогенної бактеріальної мікрофлори — не рідкість при перебігу герпесвірусної інфекції. Унаслідок масової атаки організму чужорідними організмами розвиваються запальні процеси в бронхіальному дереві, трахеї та легеневих структурах.

Розрізняють два види перебігу вірусного ринотрахеїту кішок:

• Гостра форма — характеризується тривалістю від 7 до 14 днів, закінчуючись абсолютним одужанням (при гострому перебігу рідко настає летальний результат). У рідкісних випадках у виснажених і ослаблених тварин з низьким рівнем імунного захисту, недуга призводить до смертельного результату
• Хронічна форма ринотрахеїту характеризується тривалістю перебігу (від декількох тижнів до 1.5 місяців). Унаслідок тривалого впливу герпесвірусів на організм розвиваються такі патології, як кератит із виразковими ураженнями, гнійне запалення всіх тканинних структур ока, сліпота.

Діагностика

Точний діагноз на вірусний ринотрахеїт в силах поставити тільки кваліфікований ветеринар на підставі клінічного огляду, збору анамнезу та лабораторних досліджень. У разі підозри на герпесвірусну інфекцію тварині призначається низка аналізів:

• загальний аналіз крові;
• аналіз сечі;
• аналіз виділень із носа та очей.

В умовах лабораторії мазок проби виділень з носової порожнини проводять шляхом серологічних досліджень. Діагностування включень тілець вірусу є свідченням наявності ринотрахеїту.

Під час постановки діагнозу на вірусний ринотрахеїт необхідне проведення диференціальної діагностики, щоб відрізнити його від кальцивірозу (інфекційного захворювання верхніх дихальних шляхів, спричиненого РНК-вірусом, який містить РНК). Симптоматика має безліч подібностей, але лікування має відмінності.

Лікування

Терапія вірусного ринотрахеїту полягає в декількох основних пунктах — усунення причини патологічних процесів у респіраторному тракті (противірусна терапія) і симптоматичне лікування.

Противірусне лікування ринотрахеїту ґрунтується на прийомі медикаментозного засобу Ацикловір. Дозування препарату і курс лікування призначає ветеринар, а після досягнення терапевтичного ефекту, приймання ліків скасовують. Пов’язано це з властивостями Ацикловіру впливати на клітинні структури печінки тварини.

Для захисту рогівки ока від сильних уражень використовують мазі на основі Ацикловіру, що мають виражений противірусний ефект, а також мазі, що мають у складі антибіотики. Це дає змогу не тільки полегшити стан тварини, а й запобігти розвитку серйозних ускладнень, таких як панофтальміт або ж виразковий кератит.

Особлива увага приділяється дієтичному харчуванню тварини. Рекомендується перевести вихованця на сухий корм високої якості зі збалансованим за всіма необхідними елементами складом. Придушення вторинної мікрофлори купірується шляхом призначення антибіотиків тетрациклінового ряду.

Профілактика

Убезпечити свого улюбленця від зараження вірусним ринотрахеїтом можна виключно шляхом своєчасного вакцинування. На фармакологічному ринку існує низка полівалентних вакцин, що дають змогу створити необхідний імунітет до захворювання. Основними є:

• Мультифек;
• Корифелін;
• Квадрикет;
• Нобівак Трікек.

Крім своєчасної вакцинації, важливо захистити тварину від контакту зі свідомо інфікованими тваринами, а також бездомними. Важливо також забезпечити правильний грамотний догляд за кішкою, частіше дезінфікувати і прати котячі підстилки, годівниці та поїлки. Особливу увагу приділити імунітету, додаючи в корми вітамінні суміші та мінеральні компоненти.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.