Гепатоз — це не одне захворювання, а ціла група патологічних змін, що зачіпають печінкові структури. Вони тісно пов’язані з порушеннями в процесах метаболізму.

Характерними особливостями гепатозу стають переродження тканин печінки, а також зміна кількості структурних одиниць — гепатоцитів. Гепатоцити піддаються некрозу, провокуючи серйозні порушення в організмі домашнього улюбленця.

Гепатози мають схожу клінічну картину з гепатитами, запаленнями, що локалізуються в печінкових структурах. При цьому під час розвитку гепатозу вогнища запалення в печінці відсутні.

Небезпека істинного гепатозу у собаки полягає в тому, що патологія на найперших етапах розвитку не проявляється вираженою симптоматикою. Ознаки хвороби стають яскравішими тільки тоді, коли більша частина печінки вже уражена, і допомогти тварині вдається рідко.

Сутність гепатозу, як стану

Гепатоз печінки у собак являє собою специфічний фактор порушень, що розвиваються в обмінних процесах. У ветеринарії поділяють гепатоз на жировий (жирова дистрофія) та амілоїдний.

Жировий тип гепатозу або жирової дистрофії характеризується вираженим процесом переродження тканинних структур ліпідного типу. Амілоїдоз розвивається внаслідок надмірного накопичення в печінці патологічного протеїну.

Варто зазначити, що жировий гепатоз діагностується в рази частіше, ніж амілоїдна форма захворювання. Дистрофія жирового типу в тканинах печінки виникає внаслідок порушень процесів травлення. Неякісні дешеві корми мають у складі масу заборонених компонентів, що негативно впливають на ріст і розвиток, а також на нормальне функціонування не тільки печінки, а й усіх органів.

Розрізняють гостру і хронічну форми жирової дистрофії. Існує також низка чинників, що побічно впливають на розвиток дистрофічних процесів у печінці собаки.

Основними є:

• Грибкові інфекції. Переважно цвілеві гриби, що виділяють токсичні речовини, різко негативно позначаються на роботі гепатоцитів. Проникає в організм улюбленця грибкова інфекція разом із простроченою продукцією і неякісними кормами.
• Ожиріння. Перевищення маси тіла, що виникає при постійному переїданні, провокує порушення в роботі печінки. Особливо часто діагностується жировий гепатоз у собак старше 8 років.
• Порушення роботи ендокринної системи. Цукровий діабет негативно позначається на роботі всього організму і печінка не є винятком.
• Токсини, що проникають в організм з отруйних рослин. Багато собак схильні до поїдання свіжої трави. Деякі види рослин мають отруйний сік і містять досить небезпечні отрути. Такі речовини, як алкалоїди і сапоніни, у великих кількостях потрапляють у травний тракт собаки, всмоктуються в кров і стають причиною інтоксикації.
• Захворювання, спровоковані патогенною бактеріальною мікрофлорою або ж вірусними агентами. Інфекція, що розвивається в організмі, проходить через кров і фільтрується печінкою. Гепатоцити беруть на себе головний удар у боротьбі із захворюванням інфекційної природи. У результаті порушень нормальної роботи печінкових структур, розвивається зараження крові або сепсис.
• Хвороби хронічного характеру печінки та нирок. Виникнення закупорки жовчних проток, патології генетичного характеру при утворенні портальної вени, холецистити, конкременти в жовчному — провокують виникнення дистрофічних процесів.
• Гепатоз у собаки старше 8-10 років — часте явище, що розвивається на тлі ожиріння. У молодому віці жирова дистрофія печінки носить ідіопатичний тип (не розпізнаного типу). Амілоїдна форма гепатозу може з’являтися у деяких виняткових порід, а також за постійних процесів запального характеру в гепатоцитах.

Симптоматика захворювання

Симптоми гепатозу у собак безпосередньо залежать від форми, яку прийняв патологічний процес. Гострий вид дистрофії характеризується поступовим наростанням клінічної картини, з проявами отруєнь організму.

Собака стає апатичним, відмовляється від їжі. Тварина не бажає довго гуляти і грати в активні ігри, вважає за краще лежати і не проявляти активності.

З плином часу, на видимих слизових оболонках собаки, можна помітити характерні зміни в роботі печінки — жовтяницю. Іктеричність вказує на небезпечний стан організму тварини, і вимагає негайного втручання професіоналів.

Ветеринарний лікар повинен надати допомогу до настання печінкової коми, спровокованої підвищеним скупченням продуктів обмінних процесів.

Хронічний вид дистрофії печінки має такі ознаки:

• небажання тварини їсти звичну їжу, зміна маси тіла на тлі анорексії;
• іктеричність видимих слизових оболонок;
• Стани собаки, що нагадують летаргію (тривалий сон);
• розлади в роботі шлунково-кишкового тракту — нудота і виверження вмісту шлунка з домішками жовчного секрету, а також діарея або ж обстипація (закреп);
• проблеми у функціонуванні слинних залоз;
• проблеми в роботі центральної нервової системи, що розвиваються внаслідок отруєння організму власними продуктами метаболізму;
• судомні прояви на тлі гепатоенцефалопатії, що розвивається;
• сильна м’язова слабкість, особливо в шийному відділі хребта;
• різке збільшення в розмірі об’ємів печінки (відзначається виключно після проведення ультразвукового дослідження).

Амілоїдна форма дистрофії печінки характерна появою всіх вищевказаних ознак. Крім цього, додаються збої в роботі інших важливих систем організму. Виникають проблеми у функціонуванні міокарда і судин, страждають нирки, характеризуючись сильними набряками по всій периферії. Не виключений розвиток водянки черевної порожнини (асциту).

Лікування та профілактика

Лікування у собаки гепатозу починається тільки після проведення низки лабораторних діагностичних досліджень. Хворій тварині з підозрою на гепатоз призначають загальний клінічний огляд, біохімію крові та загальний клінічний аналіз, здачу зразка урини. Інструментальними методиками є — ультразвукове дослідження, рентгенографія, біопсія тканин ураженої печінки, а також забір синовіальної рідини.

Після проведених досліджень, ветеринар на підставі отриманих даних, призначає максимально відповідне лікування. Терапія передбачає комплексний підхід. При перших ознаках дегідратації організму собаки, призначається інфузійне вливання спеціальних розчинів. Порушення в процесі травлення, мають на увазі використання препаратів для зупинки нападів нудоти і блювоти.

Хворій тварині рекомендується спеціальна дієта. Відмова від їжі означає, що пацієнт повинен отримувати зондове харчування. У складі їжі для собаки з діагностованим гепатозом мають переважати протеїни.

Що стосується важкої форми патології — амілоїдної, лікування полягає в усуненні симптомів. Повністю вилікувати вихованця не можливо. Використовуються внутрішньовенні вливання спеціальних розчинів, що підтримують роботу організму на належному рівні. Якщо ж виявлено великі геморагії в області печінки, проводитися негайне оперативне втручання. Уражену ділянку печінки висікають. Призначається лікарська терапія.

Для контролювання процесів скупчення амілоїдного, токсичного для організму протеїну, призначають спеціальні препарати. Також у комплексі призначають різні підшкірні ін’єкції. Ці препарати необхідні для розщеплення токсичних форм білка, а також для зниження процесів запалення.

Лікування жирової дистрофії та амілоїдного гепатозу у собак, процес, що затягується на довгі місяці. Хворій тварині, якій встановили спеціальний харчовий зонд, потрібне особливе харчування. Собаку потрібно захистити від стресових ситуацій, надаючи максимальний спокій і відокремленість.

З метою профілактики гепатозу у собак, необхідно дотримуватися низки нескладних правил. Вони стосуються організації правильного раціону харчування для улюбленця, регулярних профілактичних оглядах у ветеринарного лікаря.

Існуючі хронічні захворювання — запалення тонкого або товстого відділу кишківника, гастрити, мають бути своєчасно вилікуваними. Отруйні рослини, здатні спровокувати отруєння організму собаки, рекомендується відсунути подалі або ж зовсім позбутися їх.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.