Ураження вушних раковин у собак не рідкість у ветеринарній практиці. Однією з патологій, діагностованих у домашніх улюбленців, є гематома вуха. Виглядає гематома як набряклість сферичної форми, заповнена специфічною рідиною.

Під час травми, отриманої в ділянці вушної раковини, дрібні та великі кровоносні судини лопаються, виникає підшкірна кровотеча. Кишеня, заповнена рідиною (гематома), діагностується у собак з гнучкими вушними раковинами, але може траплятися і в інших порід. Видима патологія досить легко, а швидке звернення до ветеринарної клініки дозволяє надати тварині належну допомогу.

Причини виникнення

Розрив судин під шкірою і скупчення ексудату, виглядає як набряк. Вушні гематоми, іменуються у ветеринарії як аурикулярні, характеризуються специфічним кулястим формуванням на внутрішній частині вушної раковини. Гематома трапляється не тільки у собак, але також у кішок і сільськогосподарських тварин.

Причиною розвитку аурикулярної гематоми у собаки стає травма, отримана в результаті різних впливів. Спровокувати травматизацію може постійне дряпання вух на тлі розвитку отитів. При розвитку процесу запального характеру з супроводом патогенної мікрофлори, виникає сильний дискомфорт, біль і свербіж, що провокує розчухи. Як правило, медикаментозне лікування не має особливого ефекту, тому ветеринари віддають перевагу хірургічному втручанню. Отогематома може виникнути внаслідок таких травмувальних чинників:

• сильні удари;
• укуси отруйних комах або ж інших диких тварин;
• розчухи на тлі хронічних отитів, алергічних реакцій або ж кліщових уражень вушної раковини;
• дерматити хронічного типу у собак з проблемною шкірою.

Отит, що виник у собаки, при несвоєчасному лікуванні може стати причиною специфічних станів. Собака починає посилено крутити головою, натикаючись на предмети, провокуючи серйозні пошкодження в судинах.

У деяких джерелах причиною утворення гематоми вважаються ураження саркоптозним кліщем або ж аутоімунні порушення. Збої в роботі імунної системи часто провокують проблеми у функціонуванні всього організму, зокрема й шкірних покривів.

Симптоми та діагностика

Отогематома, що утворилася, виглядає як м’яка припухлість, заповнена рідиною. Може спостерігатися в одному або відразу двох вухах. Свіжа гематома вуха пульсуюча, нагадує повітряну кулю через те, що наповнена кров’ю. У розмірах припухлість може змінюватися, часом роздуваючись до неймовірних обсягів. Відбувається блокування вушного каналу. Вихованець відчуває дискомфортні відчуття, нахиляє голову вниз, може трясти головою. Можлива поява свербежу.

Діагностувати аурикулярну гематому досить просто. При розвитку патологічного стану в області зовнішньої частини вушної раковини візуалізується ущільнення, заповнене рідиною.

Ветеринарний фахівець обов’язково проводить забір проби рідини, що наповнила порожнину. Використовується тонка голка, а забраний біоматеріал досліджують з метою точної постановки діагнозу. Важливо визначити також чинники, що спровокували розвиток аурикулярної гематоми. Під час діагностичних заходів нерідко фіксується розвиток отиту зовнішнього типу, що характеризується появою неприємного специфічного запаху з вушного каналу, запальними явищами та підвищеним виділенням вушного секрету — сірки.

У деяких випадках з метою діагностики проводять бактеріальний посів забраного матеріалу на поживних середовищах. Можуть знадобитися і лабораторні аналізи крові, які використовуються для встановлення алергічного характеру захворювання.

На підставі отриманих даних фахівець розробляє тактику лікування, спрямовану насамперед на усунення пухлинного утворення і відкачування рідини з порожнини. Далі проводитися терапія з урахуванням чинників, що спровокували розвиток патологічного стану вушної раковини.

Варіанти лікування гематом на вусі у собак

Основа лікування аурикулярної гематоми, що утворилася у собаки, — проведення оперативного втручання. Тварину вводять у стадію глибокого сну (загальна анестезія) і далі проводять необхідні маніпуляції. Під час хірургічного лікування роблять розсічення тканин у ділянці ураження, відкачують рідину, що скупчилася між шкірними покривами і хрящем вуха. Далі краї рани зшивають, при цьому кількість накладених швів безпосередньо залежить від розмірів гематоми.

Особливість накладення швів у разі гематоми на вушній раковині — паралельно лінії розсічення. Це дає змогу знизити ризики ураження судин, а також підвищити адгезію шкірного покриву до аурикулярного хряща.

Під час накладення шовного матеріалу обов’язково залишають невеликий отвір для встановлення дренажу. Як правило, термін носіння дренажу становить не довше 7 днів. Саме стільки необхідно для організації правильного процесу загоєння і запобігання скупченню нової рідини.

Перев’язка після проведення хірургічного втручання з метою видалення гематоми, що утворилася на вусі, не проводиться. Повністю шовний матеріал знімають через 2-3 тижні, залежно від швидкості та успішності загоєння поверхні рани.

Симптоматичне лікування після оперативного втручання включає в себе призначення знеболювальних препаратів. Також проводитися антибіотикотерапія з метою запобігання інфікування відкритої рани. Паралельно проводять терапію основних причин, що спровокували розвиток гематоми. Прогноз діагностованої і своєчасно видаленої гематоми вуха у собаки — сприятливий. Практично всі тварини добре переносять не тривалу операцію, але існують ризики для здоров’я, безпосередньо пов’язані з наркозом. Будь-яка операція несе в собі небезпеку, оскільки вихід з наркозу не завжди проходить успішно.

Основне завдання власника — при перших появах нездоров’я у улюбленця, звернутися до кваліфікованого ветеринара по допомогу. Причиною розвитку травматичної гематоми вуха можуть бути серйозні захворювання, а скупчення під шкірним покривом крові з судин, що лопнули, — тільки один із симптомів.

Після успішного завершення операції і виходу тварини з наркозу, ветеринарний лікар консультує власника собаки з приводу правил організації подальшого догляду за вихованцем. Основні рекомендації по догляду за твариною після видалення аурикулярної гематоми:

• Регулярне очищення вушного каналу, просушування й обробка лікарськими препаратами.
• Обробка рани і проведення легкого масажу в ділянці проведення оперативного втручання (необхідно для того, щоб знизити ризики скупчення ексудату).
• Придбання і носіння твариною спеціального іммобілізуючого коміра до моменту видалення шовного матеріалу.

Прогноз після оперативного втручання в переважній більшості клінічних випадків позитивний. У деяких випадках можливе повторення захворювання, за відсутності своєчасної терапії різних видів запалень у вухах.

З метою профілактики розвитку гематоми на вусі в улюбленця, необхідно уникати різних травм, зокрема й розчосів вушного каналу.

Якщо собака активно намагається почухати лапами вухо, значить, вихованець відчуває дискомфорт. Причиною може бути запалення, чужорідне тіло у вушному каналі або ж новоутворення. Своєчасна діагностика та лікування дають змогу поліпшити якість життя улюбленця.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.