Хронічний гастрит (gastritis), запалення шлунка, на відміну від гострого процесу, що протікає, не має запального характеру. Хронічне захворювання відображає дистрофічні та некробіотичні видозміни в епітеліальних клітинах слизового, а іноді й підслизового шару епітелію. Хвороба характеризується функціональними порушеннями органу.

До захворювання схильні всі тварини незалежно від виду та віку. Найчастіше реєструється захворювання у свиней, коней і м’ясоїдних.

Етіологія

В основі захворювання лежить тривалий вплив екзогенних і ендогенних чинників на слизову оболонку шлунка, внаслідок яких порушуються регенеративні механізми.

Основна причина виникнення захворювання аліментарна. Згодовування тваринам недоброякісних кормів, що не відповідають віковій групі та виду тварини впродовж тривалого часу, перевищення в кормах гранично допустимих концентрацій токсичних речовин, отруйних рослин та їхніх токсинів, продуктів, що утворюються в процесі оброблення чи зберігання, особливо з порушенням технологічних процесів, усі ці фактори можуть бути зараховані до причинних.

Сприяти хронічному гастриту може різкий перехід від одного типу годування до іншого, а також порушення режиму годування з постійною нерегулярністю.

Величезним фактором, що спричиняє хронічну патологію, є недоброякісність кормів у плані мікотоксинів. У цьому випадку, самих грибів уже можна і не виявити, а продукти їхньої життєдіяльності відіграватимуть вирішальну роль. Потрапляючи в організм регулярно, систематично, вони можуть бути як безпосередньою причиною, так і алергізувальним фактором.

Незбалансованість раціону годівлі за вітамінами та мінеральними речовинами, не надходження в організм речовин, що сприяють регенерації тканин, посилює перебіг хвороби.

Не останню роль у розвитку хронічного гастриту відіграє і Helicobacter pylori, яка може бути причиною виникнення хронічного гастриту, що переходить у виразку. На сьогоднішній день це єдиний мікроорганізм, здатний вижити в кислому середовищі шлунка і колонізувати його слизову. Виділяючи уреазу — фермент, який розщеплює сечовину й утворює аміак, мікроорганізм здатний створювати собі оптимальний рН для життєдіяльності. Одночасно аміак лізує клітини слизової, спричиняючи запалення.

Хронічному гастриту можуть сприяти й супутні захворювання ротової порожнини, зубів, печінки, підшлункової залози, а також низка інвазійних та інфекційних хвороб.

Симптоми

Клінічні ознаки при захворюванні, що має хронічний перебіг, виражені слабо. Тварина може відмовлятися від корму, мати позиви до блювоти або проявляти блювотний рефлекс.

Блювота може проявлятися в ранкові години, після прийняття невеликих доз корму з подальшою відмовою.

Іноді хронічний гастрит проявляється збоченим апетитом або підвищеною спрагою.

У великої рогатої худоби зникає жуйка, свині та м’ясоїдні виявляють відмову від корму, спрагу, слинотечу, блювоту з домішками слизу та жовчі.

Коні демонструють симптоми відрижкою і частим позіханням. Язик покривається білим або сірим нальотом, слина стає густою.

У тварин закреп може змінюватися проносом, а через деякий час самостійно нормалізується.

Пальпуючи область шлунка можна виявити ознаки хворобливості.

Тварини відстають у рості, худнуть, знижують продуктивність, проявляють ознаки стомлюваності.

Діагноз

Діагностика проводиться на підставі клінічних ознак, епізоотологічної картини та ретельного вивчення анамнезу.

Особливу увагу звертають на метод і форму годівлі тварини. За можливості проводять хіміко-токсикологічне та мікологічне дослідження кормів.

При лабораторних дослідженнях крові встановлюється лейкоцитоз, знижена кількість альбумінів, еритроцитів і гемоглобіну, підвищений рівень глобулінів.

Диференціювати необхідно від інвазійних захворювань, для цього вдаються до лабораторних копрологічних досліджень.

Лікування

Для усунення причини захворювання проводять ретельний аналіз годування. Особливу увагу приділяють дієтичному годуванню малими порціями.

Основним лікуванням хронічного гастриту є антибіотики для пригнічення активності Helicobacter pylori. Якщо лабораторна підтитрація на виявлення чутливості не проведена, то віддають перевагу антибіотикам широкого спектра дії (амоксицилін, кларитроміцин). Застосовна також ерадикаційна терапія препаратами вісмуту (Де-Нол), інгібіторами протонного насоса (Омез, Парієт).

Дрібним домашнім тваринам перед годуванням задають альмагель. Великим тваринам призначають слизові відвари з додаванням препаратів йоду (вівсяні відвари, відвари насіння льону, кореня алтея, крохмальні суспензії).

У разі загострення хронічного процесу призначають алюмінію гідроокис, палену магнезію. Застосовні антигістамінні препарати.

За діареї, що розвивається, призначають відвар кори дуба, ромашки аптечної, танін, і проводять регідраційні заходи.

Якщо гастрит супроводжується закрепами, призначають сольові та олійні проносні засоби.

Для відновлення регенеративних здібностей слизової оболонки шлунка призначають вітамінні препарати (тривіт, тетравіт, пантатенову та фолієву кислоти).

Профілактика

Основою профілактичних заходів є недопущення до згодовування тваринам недоброякісних кормів, дотримання режиму підготовки кормів (запарювання, уварювання), здійснення плавного переходу з одного типу годівлі на інший.

Готуючи раціон, необхідно чітко дотримуватися правил і норм годівлі кожного виду тварин і вікових груп. Застосування синтетичних добавок або відходів технічного виробництва (брага, барда), повинно починатися з контрольної групи тварин, і строго регламентуватися.

Використовуючи комбікормовий тип годівлі, потрібно додавати в раціон зелені корми, які допоможуть збалансувати його за вітамінами.

Дотримання санітарно-зоогігієнічних умов утримання та годівлі дасть змогу підтримувати високий імунітет тварини та не допускати обсіменіння кормів патогенною мікрофлорою.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.