Фурункульоз — це запалення волосяних мішків, сальних залоз і сполучної тканини, що до них прилягає. Якщо йдеться про одиничний екземпляр, то його називають фурункул (furunkulus). Перебіг хвороби гострий, гнійно-некротичний, іноді хронічний і рецидивуючий.

Фурункульоз може бути локалізованим (на будь-якій ділянці тіла) і дисемінованим.

До захворювання схильні всі види ссавців, зокрема домашні тварини і тварини домашнього тваринництва. За улюбленим місцем локалізації у ВРХ (великої рогатої худоби) частіше уражається вим’яна частина, у коней — область холки.

Етіологія

Найчастіше фурункульоз виникає після фолікуліту. Волосяний мішок і сальна залоза тварини обсіменяється стафілококовою мікрофлорою під час порушення цілісності шкірного покриву (покуси, порізи, удари, удари, забиті місця, рвані рани, мацерація шкірних покривів унаслідок порушення санітарно-зоогігієнічних умов, ураження органічними та хімічними речовинами). Унаслідок впливу чужорідного чинника порушується секреторна функція сальних і потових залоз.

Супутніми факторами можуть бути авітамінози, переохолодження або перегрів, порушення обміну речовин, хронічні захворювання, виснаження, що спричиняє зниження імунного статусу організму. Рецидиви захворювання можливі за сенсибілізації організму до тих чи інших мікроорганізмів (частіше стафілококів).

Мікроорганізми, впроваджуючись у гирло волосяного фолікула, спричиняють гнійне запалення, потім залучаються до процесу прилеглі та глибше лежачі тканини. Клітини масово піддаються некрозу, і утворюється «стрижень», який згодом секвеструється.

Вилучення стрижня (самостійне або примусове) супроводжується виділенням гнійного ексудату з подальшою грануляцією.

Симптоми

Якщо шкіра тварини пігментована і шерстяний покрив рясний, то виявити одиничний фурункул складно. При фурункульозі в процес втягується велика частина шкіри, і в цьому випадку огляд може виявити ураження.

На шкірі тварини утворюються конусоподібні, щільні припухлості завбільшки від зерна до горіха. Якщо пігмент на шкірі відсутній, то колір її в місцях ураження стає червоно-багряним. Центральна частина одиничного фурункула набуває жовто-зеленого забарвлення (утворюється пустула).

Якщо ділянка ураження велика, то фурункули перебуватимуть на різній стадії розвитку (розкриття, дозрівання, грануляція, рубцювання). Фурункул у стадії визрівання підноситься над шкірним покривом, шкіра напружена і сильно болюча.

Особливо важко протікає фурункульоз за локалізації в суборбітальній ділянці, верхній губі, носі, вимені. Шкіра в ділянці ураження болюча, можливе підвищення як місцевої температури, так і всього організму.

У разі визрілого фурункула больова реакція стає меншою, центр розм’якшується, під час натискання відбувається перфорація з витіканням вмісту.

Шкірні покриви і шерсть покриті скоринками засохлого гнійного ексудату або свіжими витіканнями.

За часом один фурункул визріває за 4-5 днів. Ще 3-4 дні йде витікання ексудату, а далі 3-4 дні грануляція.

Діагноз

Під час постановки діагнозу враховують клінічну картину.

Виключити необхідно сибіровиразковий карбункульоз (дуже виражений набряк тканин, пустула вкрита чорним струпом, відсутність гнійних виділень), гідраденіт (відсутність стрижня).

Для підтитрації на чутливість до антибіотиків відбирають проби ексудату і відправляють у лабораторію.

Лікування

Проводять туалет рани (вистригають шерсть і змивають тложения) із застосуванням антисептичних розчинів (мила, хлораміну, креоліну). Поверхня висушується і протирається саліциловим спиртом.

Проводиться опромінення лампами типу Мініна, солюкс.

Якщо фурункул дозрілий, його розкривають хрестоподібним розтином. Гнійний ексудат видаляють марлевим тампоном, а поверхню змащують лініментами або мазями синтаміцинова, тетрациклінова, Вишневського, іхтіоловою.

У важких випадках (за підвищеної температури тіла) призначають антибіотики, бажано ті, які рекомендовані після проведення лабораторного дослідження. Якщо посів на чутливість не проводився, то тоді антибіотики широкого спектра дії.

Призначається вітамінотерапія.

У разі рецидивуючих фурункульозів рекомендовано аутогемотерапію, а також застосування стафілококової вакцини.

Профілактика

Щоб уникнути фурункульозу при утриманні тварин, необхідно ретельно стежити за санітарно-зоогігієнічними умовами. Стійла мають бути організовані так, щоб не допускати травматизму.

Під час формування стада, щоб уникнути покусів, стежать за звичками тварин, вчасно реагують на міжусобні стосунки.

Повноцінна, вітамінна годівля сприятиме підтримці високого імунного статусу організму.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.