Фолікуліт у кішок, на відміну від інших домашніх тварин — собак, досить рідкісне дерматологічне захворювання, діагностоване у ветеринарній клінічній практиці. Патологічний процес відносять до піодермій. Це запальні процеси, що розвиваються у фолікулах волосини під дією патогенної мікрофлори.

Характеризується фолікуліт ураженням шкірного покриву гнійничками. Патологія доставляє домашній кішці масу дискомфортних відчуттів і сильно псує зовнішній вигляд.

Причини і симптоми фолікуліту у кішок

У ветеринарній дерматології фолікуліт поділяють на кілька форм, залежно від ступеня пошкоджень і проявів захворювання. Існує легка, середня і важка форми. Найскладнішою за перебігом є важка форма. Тривалість терапії в цьому випадку набагато триваліша. Крім того, в запущених випадках перебігу фолікуліту у кішок на шкірному покриві утворюються рубцювання, а ріст волосків на цій ділянці припиняється. Виникають ділянки алопеції.

Фолікуліт у кішок або бактеріальний поверхневий фолікуліт має інфекційну природу походження. Запальний процес не розлитий, як у випадку з флегмоною, а локалізований, обмежений частиною шкірного покриву і фолікулами волосків.

У ветеринарії бактеріальну форму фолікуліту приймають за поверхневу піодермію. Патогенами, що провокують розвиток фолікуліту у кішок, найчастіше стають стафілококи.

Деякі з них, наприклад S. Pseudintermedius (intermedius) є частиною нормальної мікрофлори шкіри. Це умовно-патогенні мікроорганізми, але в разі порушення природних захисних бар’єрів унаслідок проблем з імунним статусом тварини, стафілококи починають активно розмножуватися, провокуючи серйозні пошкодження шарів епідермісу, аж до дерми. Ураження зачіпає і волосяний фолікул. Патогени починають свій активний розвиток, якщо є порушення цілісності шкірних покривів.

Основними факторами, які здатні спровокувати розвиток бактеріальної піодермії у кішки або фолікуліту, є:

• механічні травми локального характеру;
• пошкодження цілісності шкірного покриву різними факторами (під час впливу на шкіру поверхнево-активних речовин, що містяться в мийних засобах і шампунях);
• неправильний підбір процедури грумінгу поєднаний з неправильним очищенням шерсті та шкіри;
• проблеми в роботі сальних залоз, що виробляють себум (шкірне сало), внаслідок чого розвивається себорея;
• інфекції паразитарного характеру (наприклад, мікроскопічні кліщі роду Демодекс);
• реакції алергічного типу, що виникають на тлі впровадження чужорідних білків, що містяться в їжі, пилу або інших речовинах;
• захворювання ендокринної системи, що відбиваються не тільки на загальному стані шкірного покриву, а й на роботі всього організму загалом (наприклад, знижена робота щитоподібної залози).

Також спровокувати розвиток бактерії і викликати запальний процес у фолікулах волоса, може застосування терапії з імуносупресивними препаратами — глюкокортикоїдами, прогестантами. Стати провокуючим фактором для розвитку фолікуліту у кішки також може порушення імунного статусу.

Несвоєчасно надана терапія при початкових стадіях фолікуліту, призводить до того, що у тварини розвиваються глибокі форми запалення, фурункульози, аж до запалення капсул жирового прошарку.

Фолікуліт доставляє в переважній більшості випадків тварині дискомфорт у вигляді сильного свербіння. Але деякі форми бактеріальної піодермії протікають і без появи сверблячих відчуттів. Крім бактеріальних мікроорганізмів, стати причиною розвитку запалення у фолікулах можуть вірусні або грибкові інфекції.

Існує також низка чинників, що слугують своєрідним трампліном для розвитку патологічного процесу. До таких чинників прийнято відносити:

• знижена резистентність організму кішки до всіляких інфекцій;
• порушення правил догляду за твариною з боку гігієни;
• різкий дефіцит вітамінних і мінеральних речовин у раціоні кішки;
• проблеми обмінного характеру, що виникають в організмі.

Найчастішою причиною розвитку фолікуліту ветеринарні фахівці вважають неправильний догляд за шкірним покривом і шерстю тварини.

Основними симптомами розвитку запального процесу в фолікулах волосини, є:

• виникнення специфічних гнійничків або пустул — це невеликі вузлики, наповнені гнійним ексудатом, які мають невеликі розміри, щільні на дотик і заповнюються (дозрівають) протягом 2-3 днів;
• млявість кішки — загальна активність вихованця знижується, з’являється апатичність;
• підвищення температурних показників тіла на тлі запального процесу;
• утворення кірочок на шкірному покриві, в результаті розриву пустул і витікання гнійного ексудату назовні з подальшим підсиханням;
• ділянки склеєної шерсті (особливо відзначається у вихованців з густою і довгою шерстю).

Діагностика та лікування

Перш ніж розробляти лікування, ветеринарний лікар повинен провести ретельну діагностику. Рекомендується, щоб хвору кішку оглядав ветеринар-дерматолог. Саме профільний фахівець здатний здійснити ретельний огляд і визначитися з подальшою тактикою терапії.

Для встановлення точного діагнозу призначаються лабораторні дослідження — аналізи та проби. Це дасть змогу з’ясувати причину, що спровокувала розвиток фолікуліту. На підставі отриманих даних призначається терапія, що включає в себе:

• попереднє очищення шкірних покривів від зайвих волосків, розташованих у запаленій ділянці;
• акуратна обробка антисептичними препаратами для подальшого проведення хірургічної маніпуляції;
• розтин гнійничків і обробка протимікробними препаратами;
• нанесення мазей, лініментів або гелів на основі антисептиків.

Важливим пунктом у лікуванні фолікуліту є призначення препаратів, що надають регенерувальний ефект на пошкоджені тканинні структури. Також важливим є призначення антибіотиків широкого спектра дії та препаратів, що стимулюють роботу імунної системи.

За відсутності своєчасної терапії, таке безпечне на перший погляд захворювання, як фолікуліт, може дати серйозні ускладнення. Серед ускладнень, що виникають на тлі запущених форм фолікуліту, значаться:

• розлите гнійно-некротичне запалення;
• фурункульоз;
• локалізоване поверхневе або глибоке гнійне запалення.

Важливо не запускати розвиток захворювання і вживати своєчасних заходів на самому початку. Не рекомендується займатися самолікуванням, намагатися в домашніх умовах розкривати гнійнички, а також призначати протимікробні засоби для системного використання. Краще звернутися до фахівця у ветеринарну клініку, де нададуть кваліфіковану допомогу, а також дадуть рекомендації щодо подальшого догляду за вихованцем.

Профілактика розвитку фолікулітів полягає у своєчасному відвідуванні ветеринарного лікаря. Також з метою запобігання патологічного процесу, необхідно дотримуватися низки основних правил:

• намагатися не допускати травматизації свого вихованця;
• не допускати нагноєнь при пошкодженні цілісності шкірного покриву;
• прагнути до того, щоб створити максимально відповідні для тварини умови утримання.

Важливим пунктом профілактики розвитку фолікуліту є дотримання правил гігієни по відношенню до вихованця. Кішок потрібно купати при сильних забрудненнях із застосуванням спеціальних шампунів, не замінюючи їх засобами, призначеними для людей.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.