Флегмона у собаки представлена процесом запального типу, що розвивається в тканинах. Характерною відмінністю флегмони від абсцесу є велика зона ураження. Запальний процес при флегмоні часто супроводжується омертвінням тканин. Під час розвитку флегмонозного процесу найбільший удар на себе приймає шар підшкірної жирової клітковини — гіподерми, через свої властивості швидко просочуватися гноєм, який утворився.

Розвиток флегмони криє в собі серйозну небезпеку не тільки для нормального функціонування організму. За відсутності своєчасної кваліфікованої допомоги тварина може загинути. Утворений гній з великою швидкістю починає заповнювати клітинний простір, вражаючи на своєму шляху всі тканинні структури, добираючись до м’язового шару і сухожиль.

Ознаки розвитку небезпечного запального процесу розрізняють залежно від місця ураження. У ветеринарній клінічній практиці виділяють глибокі та поверхневі типи флегмони. У разі поверхневого ураження пошкоджується підшкірний шар гіподерми, на відміну від глибокої флегмони, що характеризується ураженням глибших структур.

Причини утворення флегмони у собак

Патологічний запальний процес, що належить до гострогнійних станів, нерідко супроводжується ураженням тканинних структур, аж до їхнього омертвіння. Некроз вражає пухку частину гіподерми з яскраво вираженою тенденцією рознесення гною по тканинах. Саме цей факт відрізняє флегмону від абсцесу, що розвивається, чітко обмеженого капсулою.

Причин розвитку флегмони у собаки безліч, але основний фактор — проникнення патогенної бактеріальної мікрофлори в ранову поверхню. При пошкодженні цілісності шкірного покриву, гноєтворна мікрофлора проникає вглиб тканин, активно розмножуючись і захоплюючи все нові ділянки здорової тканини.

Найбільша небезпека розвитку флегмони у собак, які беруть участь у сутичках зі своїми родичами. Бійки між собаками призводять до появи рваних і кусаних ран. Потрапляючи в ранову поверхню, патогенна мікрофлора починає просуватися кров’яним руслом і лімфатичною системою в поруч розташовані здорові тканини, провокуючи розвиток флегмонозного процесу.

Мікроорганізмами, що провокують розвиток інфекційного процесу в підшкірній жировій клітковині у собаки, найчастіше виступають стафіло- і стрептококи. Подальша міграція гноєтворної мікрофлори і самого ексудату залежить від маси чинників.

Насамперед, негативно позначається на розвитку патологічного процесу різке зниження захисних сил організму. Тварина, яка часто недоїдає, або ж вимушена голодувати, стає виснаженою. Спровокувати різке зниження імунітету здатні хронічні хвороби та серйозні інтоксикації організму. Розрізняють такі основні види флегмони у собаки — анаеробна, гнильна і гнійна.

Анаеробна форма патологічного процесу характеризується розвитком серозних запальних процесів в області м’яких тканинних структур. Супроводжує анаеробну флегмону явища некрозу й утворення специфічних бульбашок газу в місці уражених тканин.

При гнильній формі патології, в області підшкірної жирової клітковини у собаки утворюються множинні некротичні ділянки. Під дією патогенної бактеріальної мікрофлори відбувається своєрідне розплавлення тканин. Гнильна флегмона також характеризується скупченням великої кількості гнійного ексудату, що має неприємний, частіше смердючий запах, що викликає напади нудоти.

Флегмона, спровокована бактеріальною мікрофлорою, рідко виникає як самостійне захворювання. Найчастіше флегмона є свого роду ускладненням, на тлі несвоєчасно вилікуваних абсцесів або фурункулів.

Гнійний ексудат, що утворився під час розвитку абсцесу, починає шукати собі вихід, прориваючись не назовні, а в глибокі тканини. Прорив капсули абсцесу — початок розвитку флегмони, що характеризується розлитим запаленням гнійного типу.

Виділяють низку таких причин, здатних спровокувати розвиток розлитого запального процесу, що супроводжується явищами некрозу:

• Механічні пошкодження шкірного покриву. Серйозні великі ранові поверхні — вхідні ворота для різного роду інфекції. Найбільший ризик розвитку флегмонозного запалення виникає при колото-забитих ранах, отриманих твариною.
• Інфікування невеликих поверхонь. Механічні пошкодження, що провокують порушення цілісності шкірного покриву, стають причиною розвитку інфекції в рані. Усі рани, навіть найнезначніші, мають обов’язково оброблятися спеціальними антисептичними розчинами.
• Вторинні патології. Спровокувати розвиток флегмони у собаки здатні не тільки рани, отримані під час бійки з родичами. Ризики розвитку гнійно-некротичного процесу підвищуються у тварин з тривалим перебігом дерматитів, запущеними формами гнійних артритів, абсцесами і запаленнями ясен. Вторинна флегмона характеризується активізацією патогенної бактеріальної мікрофлори, що потрапила не з довкілля, а з самого організму через кровоносну або лімфатичну систему.
• Дія активних подразнювальних речовин. Тривалий вплив різних речовин хімічного походження, зокрема й медикаментозних препаратів. Фактором, що провокує розвиток флегмони в домашнього улюбленця, може бути порушений процес ведення хлористого натрію (фізрозчину). Спровокувати гнійно-некротичний процес можуть потрапляння на шкіру таких речовин, як скипидар або бензин. Відбувається руйнування тканинних структур, аж до відмирання клітин гіподерми.

Ветеринарні лікарі сходяться на думці, що при нормальній роботі імунної системи, ризики розвитку небезпечних запалень в організмі зводяться до мінімальних значень. Ослаблений імунітет — завжди привід для занепокоєння, адже захист не спрацьовує навіть за незначних пошкоджень.

У групі ризику щодо розвитку різних запальних процесів, спровокованих патогенною мікрофлорою, перебувають маленькі цуценята, собаки похилого віку і тварини з хронічними патологіями внутрішніх органів.

Симптоми флегмони у собак

Флегмона, що з’явилася у домашнього улюбленця, характеризується низкою специфічних симптомів. Запідозрити розвиток патологічного процесу, власник може за такими ознаками:

• підвищення місцевої температури;
• виникнення хворобливих відчуттів у ділянці розташування гнійно-некротичного процесу;
• виражена припухлість у місці розташування флегмони, що поширюється з великою швидкістю на тканинні структури, які розташовані поруч;
• почервоніння ділянки шкіри, що не має чітких меж (розлите запалення).

Тварина страждає від сильних головних болів, може спостерігатися лихоманка на тлі загальної зміни температури тіла. При глибокій формі флегмони, припухлість і набряк у місці розташування патології відсутні.

Несвоєчасне надання необхідної допомоги призводить до неминучого розвитку ускладнень.

Виникають серйозні набряки, що вказують на запальні процеси, які зачепили лімфатичні судини. Нерідко запущені форми флегмони характеризуються бешиховим запаленням, тромбофлебітом, сепсисом (зараження крові).

При підозрі на розвиток флегмони, кожен уважний і люблячий власник повинен звернутися за допомогою до ветеринарної клініки. Спеціаліст ретельно проведе необхідні дослідження і визначить подальшу тактику лікування.

Для діагностики флегмонозного процесу, проводять пальпацію ураженої ділянки і ретельний клінічний огляд. Обов’язково проводять диференціальну діагностику, що дає змогу відрізнити тип запалення — абсцес, флегмона, фурункул.

Пацієнту необхідно здати кров на загальний і біохімічний аналіз. Наявність в отриманих результатах несформованих форм лейкоцитів свідчить про розлите гнійне запалення. Підтверджується діагноз на підставі клінічного огляду — наявність набряклості, зміна температурних показників тіла, болю в місці пошкодження.

Лікування флегмони у собаки

При своєчасному зверненні до ветеринарної клініки, лікування ґрунтується на купіруванні основних проявів патології. Рекомендується проведення новокаїнових блокад, накладення компресів і фізіотерапія зі спеціальними лампами. Спеціаліст призначає курс антибіотиків із широким спектром дії. Переважно призначають сульфаніламідні препарати.

Ускладнені випадки флегмони у собаки, що супроводжуються розлитим гнійно-некротичним процесом, вимагають хірургічного втручання. Ветеринар під загальною седацією тварини розкриває гнійник, акуратно висікаючи ділянки змертвілих тканин, дотримуючись правила не порушити грануляційний бар’єр. Очищену порожнину від гнійного ексудату промивають антисептичними розчинами, ставлять дренаж і призначають протимікробні препарати. Призначають імуномодулювальні та ранозагоювальні засоби з протибактеріальною дією, що дають змогу прискорити процес відновлення.

З метою профілактики розвитку флегмони у домашнього улюбленця, важливо дотримуватися низки правил. Основним є — підтримка імунної системи. За хороших захисних властивостей організму, ризики розвитку всіляких запальних процесів, зокрема й флегмони, знижуються. Необхідно стежити за якістю харчування собаки, проводити регулярні протипаразитарні обробки та вакцинації, показувати раз на півроку тварину ветеринару.

Важливо пам’ятати, що флегмона набагато небезпечніша, ніж абсцес. За відсутності терапії, флегмона може позбавити тварину життя внаслідок зараження крові.

Розбір теми 2025 року.