Запальний процес, що розвивається в тканинних структурах і характеризується великим ураженням, називається флегмоною. При розвитку цього типу запалення нерідко розвивається некроз тканин. Здебільшого метою ураження флегмони є гіподерма (підшкірна жирова клітковина), яка швидко просочується гноєм.

З розвитком патологічного процесу, за відсутності своєчасного лікування, гнійний ексудат проникає в клітинний простір, просуваючись у бік м’язових волокон і сухожиль. Залежно від місця розташування флегмони, симптоми будуть відрізнятися. Визначають у ветеринарії поверхневі та глибокі флегмони. Перший вид уражень розташований у підшкірному шарі клітковини, а другий вид гнійного запалення, зачіпає глибокі шари.

Причини і симптоми флегмони у кішки

Флегмона у кішки представлена запальним процесом, гострогнійного типу, що супроводжується некрозом здорових тканин (здебільшого пухкої клітковини), а також характеризується тенденцією до повсюдного рознесення гною по тканинах, на відміну від абсцесу, що має чіткі межі.

Факторами, що провокують розвиток самого гнійного запалення, стають патогенні бактеріальні мікроорганізми. Гнильна мікрофлора під час проникнення у відкриту ранову поверхню починає проявляти свою активність. Проникнути бактерії можуть при механічних пошкодженнях шкірних покривів.

Переважно у кішок флегмона розвивається після бійок із родичами на тлі отриманих кусаних і рваних ран. Інфекція може потрапити в тканинні структури через лімфатичну і кровоносну системи.

Основними інфекційними агентами, що часто провокують розвиток флегмони у кішки, стають стрептококи і стафілококи. Рознесення інфекції та гнійного ексудату залежить від безлічі причин, але в основному активну роль відіграє різке зниження імунного статусу кішки.

Причинами зниження захисних сил організму виступають тривале голодування і виснаження, що розвинулося на цьому тлі, тривале хронічне захворювання і отруєння організму.

Флегмони бувають:

• анаеробні;
• гнильні;
• гнійні.

При розвитку анаеробної форми флегмони у кішки виникають запальні процеси в м’яких тканинних структурах серозного характеру. Також розвиваються ділянки некрозу і виникнення бульбашок газу в уражених тканинах.

Гнильна флегмона кішок характеризується утворенням множинних ділянок некрозу в області гіподерми, розплавленням тканинних структур під дією патогенної мікрофлори. Для гнильної форми флегмони характерне також скупчення гнійного ексудату у великих кількостях і поява смердючого, нудотного запаху.

Запальні процеси, що провокують розвиток флегмони, найчастіше не виникають самостійно, а є ускладненням у разі неправильно наданого лікування фурункульозів і абсцесів, що утворилися. Гній, що скупчився в порожнині під час абсцесу, починає прокладати собі шлях у глибокі шари, прориваючи капсулу і переходячи в розлите гнійне запалення.
Причинами розвитку розлитого гнійно-некротичного запалення можуть стати:

• Механічні пошкодження — травми, великі рани та відкриті переломи кісткових структур. Порушення цілісності шкірного покриву, підшкірної жирової клітковини аж до м’язового шару, призводить до пошкодження тканинних структур. Патогенні мікроорганізми проникають углиб, провокуючи розвиток запалення. Підвищений ризик розвитку флегмони у кішки виникає при отриманні колотих або колото-забитих ран.
• Зараження ранових поверхонь (ран, подряпин, ударів). Порушення цілісності шкіри — це завжди ризик інфікування, адже по суті це відкриті ворота в організм для проникнення патогенів.
• Супутні захворювання. Серед чинників, що сприяють розвитку флегмони, значаться також другорядні хвороби. Спровокувати розвиток розлитого гнійно-некротичного процесу у тварини можуть несвоєчасно вилікувані дерматити, запущені форми артритів (гнійний), абсцеси, запальні процеси в яснах. У такому разі говорять про розвиток вторинної флегмони, адже патогенні бактеріальні мікроорганізми потрапляють до пошкоджених тканин із самого організму.
• Вплив на шкірні покриви і глибші структури подразнювальних речовин. На тлі неправильного прийому медикаментозних засобів і різних хімічних речовин нерідко розвивається гнійне запалення. Наприклад, причиною розвитку флегмони стають — введення хлористого кальцію з порушеннями в процесі введення, проникнення в шкірні покриви бензину або скипидару, що тягне за собою тотальне руйнування клітин шкіри та підшкірної клітковини, спричиняючи їхнє відмирання.

Фахівці у сфері ветеринарної медицини дотримуються думки, що флегмона, як і будь-які інші види гнійних запальних процесів, не стануть розвиватися за умови хорошої роботи імунної системи.

При ослабленні імунного статусу (спостерігається у маленьких кошенят, літніх тварин, кішок з хронічними патологіями), організм не здатний самостійно боротися із запаленням.

Ознаками флегмони, що розвинулася на поверхні, є:

• виражена болючість у місці локалізації патологічного процесу;
• підвищення місцевої температури;
• припухлість у місці ураження, що швидко розростається і захоплює навколишні тканини;
• гіперемія шкірних покривів без чітких меж (розмитість).

Крім цього, ознаками поверхневої або глибокої форми флегмони стають гарячкові стани у тварини у зв’язку з підвищенням загальної температури тіла, спостерігається лейкоцитоз. Глибокі форми патології не характеризуються припухлістю або набряком, також як і почервонінням у місці локалізації.

Відсутність своєчасної терапії при розвитку розлитого гнійно-некротичного процесу загрожує розвитком серйозних ускладнень. Серед основних значаться:

• запалення лімфатичних судин, що проявляється найсильнішими набряками;
• бешихове запалення — захворювання, що гостро протікає, схильне до рецидивів, спровоковане бета-гемолітичним стрептококом групи А;
• тромбофлебіт — запалення вен;
• вторинні патьоки гнійного характеру і зараження крові;
• розвиток запальних процесів гнійного типу в стінках артерій з подальшим їхнім руйнуванням і утворенням артеріальних геморагій.

Діагностика та лікування

Базовий метод діагностики флегмони у кішки — проведення пальпації ураженої ділянки та загальний клінічний огляд пацієнта. Досить часто при розвитку поверхневої флегмони, необхідне проведення диференціації від звичайного абсцесу.

Хворій тварині призначається також загальний клінічний аналіз крові. Підтверджується діагноз у разі виявлення в картині крові незрілих форм лейкоцитів (вказує на розлите гнійне запалення), набряклих проявів, підвищення температури тіла до високих відміток, хворобливих відчуттів у ділянці м’язового черевця.

На початкових стадіях розвитку флегмони у кішок, застосовується терапія, спрямована на усунення основної симптоматики. Призначаються новокаїнові блокади. Обов’язково призначаються протимікробні препарати широкого спектра дії з групи сульфаніламідів. Тривалість терапії та дозування лікарських засобів призначає ветеринарний фахівець.

У разі діагностованого запущеного розлитого гнійно-некротичного запального процесу, проводять оперативне втручання. Під час маніпуляції гнійник розкривають, акуратно вирізають ділянки некротизованої тканини, при цьому стежать за тим, щоб грануляційний бар’єр не був порушений. Очищену від гною порожнину обробляють протимікробними препаратами, проводять дренування і призначають консервативне лікування, що дає змогу прискорити регенерацію пошкоджених тканин.

Розлите гнійно-некротичне запалення — становить серйозну небезпеку для життя тварини.

Нерідко, флегмона без своєчасного лікування, призводить до зараження крові та загибелі кішки. Дуже важливо запобігти розвитку патології, ніж потім боротися з наслідками запального процесу. З метою профілактики утворення флегмони, необхідно ретельно стежити за станом вихованця, зміцнювати його імунітет, скласти правильний раціон харчування.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.