Небезпечне і важке за перебігом захворювання, що діагностується у собак — фіброз печінкових структур. Характеризується утворенням рубцевих тканин сполучного типу і заміна ними функціональних тканинних структур печінки.

Відмінність фіброзу від цирозу печінки в тому, що за першого виду патології структура органу не змінюється. Також важливо зазначити, що фіброз печінки, що розвивається в організмі, оборотний. Запущені випадки перебігу фіброзу за відсутності своєчасної терапії переходять у цироз.

Гепатопатії запального характеру і незапальної етіології за відсутності лікування переходять спочатку у фіброз, а потім у цироз, що не піддається терапії.

Причини розвитку фіброзу печінки

Чинників, що провокують розвиток фіброзу печінки в домашніх улюбленців достатньо. Стати причиною розвитку патологічної зміни тканинних структур можуть тривалі гепатити інфекційного типу. Спровокувати фіброз може і запалення печінки, що не має інфекційної природи.

Причинами розвитку тканинних змін у печінці, стають:

• запалення травного тракту хронічного типу;
• використання специфічних медикаментозних засобів з гепатотоксичною дією (деякі види антибіотиків, протизапальні засоби нестероїдного типу, протиконвульсанти);
• проблеми з виведенням жовчного секрету через протоки.

Фіброз печінки і подальший цироз розвивається не тільки на тлі хронічних запалень печінки. Факторами, що провокують розвиток патологічного процесу, стають:

• закупорка жовчовивідних проток (обтурація);
• схильність за генетичним типом;
• дисбаланс у системі травлення;
• проблеми у функціонуванні процесів обмінного типу та ендокринні патології (цукровий діабет, гемохроматоз);
• порушення процесів кровообігу;
• патологічні зміни системного типу в сполучних тканинах (аутоімунні процеси, такі як ревматоїдний артрит).

У процесах розвитку фіброзу особливе місце посідають недостатність вітамінних компонентів — дефіцит вітамінів В12, Е і В6. Негативно впливають на роботу печінки голодування, особливо тривала нестача в харчуванні білкових компонентів.

Ураження тканин печінки токсичного плану відбувається внаслідок впливу отруйних хімічних речовин — засобів для боротьби з екто- та ендопаразитами, отрутохімікатами та деякими медикаментозними засобами. Причиною розвитку фіброзу і подальшого цирозу стає тривалий і неконтрольований прийом антибіотиків — Еритроміцину і Тетрацикліну. Негативно впливають на роботу клітинних структур печінки кортикостероїдні препарати, деякі гормональні речовини та протизапальні медикаменти.

Деякі породи собак, з огляду на свої особливості, мають підвищену сприйнятливість до проникності токсичних речовин. Пов’язано це з тонким жировим прошарком. До таких порід належать — лайки, хорти, всі види тер’єрів, пінчери і коллі.

Тривалий вплив вірусних інфекцій на клітинні структури печінки провокує утворення білкових компонентів, що сприймаються власною імунною системою організму як чужорідний компонент. Організм починає вести активну боротьбу з власними клітинами, на тлі чого виникають небезпечні зміни. Крім вірусних захворювань, спровокувати розвиток фіброзу може паразитарне ураження.

Симптоми та діагностика захворювання

У нормальних умовах структурні елементи печінки покликані для виконання безлічі різних функцій. Крім знешкодження чужорідних компонентів (отруйних і токсичних речовин, а також алергенів), печінка бере активну участь у видаленні токсичних продуктів власного метаболізму.

Печінка не останню роль відіграє в процесах травлення, бере активну участь у вуглеводному, білковому та ліпідному об’ємі, є специфічним сховищем для поживних компонентів і вітамінних речовин.

Тривале протікання процесів запалення в тканинах печінки призводить до того, що орган припиняє належним чином виконувати свої функції. Відбувається виснаження організму, виникають порушення неврологічного плану внаслідок токсичного впливу.

Нерідко діагностується портальна гіпертензія. Зміна тканинних структур передавлює судини печінки, провокуючи застій крові й утворення випоту — водянка черевної порожнини або асцит.

Зовнішніми ознаками розвитку фіброзу в собаки є:

• різка зміна маси тіла і виснаження, що розвивається на цьому тлі;
• апатичні та мляві стани;
• порушення апетиту або відмова від корму;
• виверження шлункового вмісту, розлад випорожнення (діарея або закреп);
• полідипсія (сильна спрага) і поліурія на тлі спраги (часті позиви до акту сечовипускання);
• судомні явища;
• водянка черевної порожнини;
• іктеричність видимих слизових оболонок (жовтяниця);
• проблеми з факторами згортання крові;
• порушення цілісності шкірних покривів.

При появі перерахованих вище симптомів рекомендується звернутися по допомогу до ветеринарної клініки.

Лікар проводить збір анамнезу, а також призначає низку лабораторних та інструментальних досліджень. Проводяться діагностичні дослідження крові — загальний і біохімічний, а також тести на якість і кількість продукованих жовчних кислот.

Призначається ультразвукова діагностика, що дає змогу візуалізувати зміни в тканинних структурах печінки. У крайніх випадках проводять біопсію печінки.

Лікування та профілактика фіброзу печінки у собак

На підставі отриманих даних лікар розробляє індивідуальну схему лікування. Проводиться протифіброзна терапія, метою якої є різке зниження кількості продукованого колагену, який накопичується в печінкових структурах. У разі діагностованого фіброзу, що супроводжується запальними процесами, проводитися терапія протизапальними засобами, що мають виражений вплив на продукування цитокінів.

Пацієнтам призначають кортикостероїдні засоби, оскільки крім протизапальних властивостей, вони мають протифіброзний та імуномодулювальний ефект.

Терапія неспецифічного типу за діагностованого фіброзу полягає в максимальній підтримці функцій печінкових структур на необхідному рівні, уникаючи розвитку енцефалопатій, асцитів, серйозних ускладнень на тлі дисфункцій печінки, як-от кровотечі в травному тракті.

Терапія симптоматичного типу важлива для домашніх вихованців, у яких діагностовано ідіопатичну форму фіброзу. Обов’язковий пункт терапії — правильне організоване харчування. Кількість протеїнів і їжі має бути знижена, а кількість корисної лактулози навпаки, збільшена. У зв’язку з ризиками розвитку печінкової енцефалопатії, призначаються протимікробні засоби.

Нерідко на тлі фіброзу розвивається асцит. Хворій тварині призначають діуретичні препарати, а також обмежують споживання солі.

Прогноз захворювання завжди обережний, ближче до несприятливого, в запущених випадках перебігу патології. Собака з фіброзом печінки має перебувати на постійному контролі ветеринарного лікаря. Пов’язано це з тим, що необхідно стежити за змінами в печінці. Проводяться регулярні біохімічні аналізи крові.

З метою профілактики розвитку патологій печінки у домашніх улюбленців, необхідно дотримуватися деяких правил. Перш за все, необхідно своєчасно починати лікування всіх патологій, що розвиваються в області травлення.

Також необхідно робити все необхідне, щоб запобігти інтоксикації організму.

Власник повинен забезпечити собаці належне харчування — високоякісні корми або ж приготована власними руками натуральна їжа з якісних інгредієнтів. Не варто забувати про регулярні планові протипаразитарні обробки, вакцинації.

Щойно виникнуть підозри на розвиток захворювань у собаки, не рекомендується займатися самолікуванням. Найкращим рішенням буде вирушити до ветеринарного лікаря на консультацію.

Розбір теми 2025 року.