Фавус (Favus) — це захворювання грибкової природи, що характеризується ураженнями шкірних покривів, пір’я, кігтів, у деяких випадках паренхіматозних органів.

Схильні до захворювання багато ссавців. Найчастіше хворіють кішки, птахи та кролики. Поширена хвороба повсюдно.

Етіологія

Збудник патології гриб роду Achorion, який має вибірковість. У птахів симптоми викликає A. Gallinae, у щурів і мишей A. quinckeanum, але ним можуть заразитися кішки, собаки, лощаді, вівці. Фавус у людини викликає A. Schonleini, він же іноді може викликати патологію у приматів, собак, кішок, телят, мишей.

Міцелій мікроорганізму тонкий. Клітини двоконтурні, прямокутні. Спори круглі або багатогранні і розташовуються ланцюжками або групами. Оптимальна температура для росту 28-30 ᵒC. Гриб віддає перевагу сусло-агар і Сабуро. Ріст проявляється у вигляді білих, гладких колоній. Старіючи, ріст стає зморшкуватим, борошнистим і змінює колір на всі відтінки рожевого, зі зворотним боком фіолетового кольору.

Біопроба вдається на білих мишах, морських свинках, кроликах.

Найчастіше збудник реєструють у молодняка курей, рідше в індиків, качок і диких птахів. Джерелом хвороби є хворі тварини. Зараження відбувається контактно, через ушкодження в шкірних покривах, повітряно-краплинно, через предмети догляду, інфіковані виділеннями хворої птиці. Переносниками спор гриба можуть бути кліщі, миші та щури. Ґрунт — природний резервуар збудника фавуса.

Захворювання може мати масовий або спорадичний характер. При виникненні захворювання проявляється стаціонарність вогнищ.

Гриб починає свій розвиток у навколокореневій зоні пера і волоса, утворюючи міцелярний щиток. Місце осідання запалюється, пір’я деформується, випадає, епідермальні шари, потові та сальні залози атрофуються. Якщо гриб проникає в кров, то урасти може в паренхіматозних органах, де утворює фавусні вузлики.

Перехворілі тварини набувають стійкого імунітету.

Симптоми

Період інкубації до 4-х місяців.

У собак, котів і кроликів уражаються основи кігтів, голова, вушні раковини, черевна стінка. У овець найчастіше місцем локалізації гриб обирає шкіру навколо губ і носа, а також внутрішню частину вушних раковин.

Гризуни дуже чутливі до гриба. Спочатку уражається шкіра голови і тіла, далі захоплюються глибокі шари, м’язи і кістки, миші втрачають зір.

Шкірки (щитки), які «наростають» під дією гриба, легко знімаються, на початкових етапах, оголюючи під собою вологі поверхні із западиною в центрі. Застарілі процеси не дають змоги зняти скутулу, і вони продовжують наростати і захоплювати все більші простори.

У птахів інкубаційний період 3-4 міс. Процес починається з ділянок позбавлених пера (голова, гребінь, сережки). Ці місця покриваються білими вузликами, які збільшуючись, зливаються, стають брудно-жовтими, потім сірими. Протягом 2-3 місяців гребінь стає повністю вкритим великими кірками, що переходять на пір’яні ділянки. У процесі генералізації пір’я випадає, шкіра покривається лускою.

При затяжному характері уражається слизова ротової порожнини, зоба, кишечника. Птах відмовляється від прийняття корму, розвивається пронос. Патологія може захопити і верхні дихальні шляхи.

Діагноз

Діагностика проводиться на підставі клінічних ознак і лабораторного дослідження зіскрібків.

Відрізняють захворювання від трихофітії, мікроспорії, дерматитів.

Лікування

Налипання слід розм’якшити. Для цього використовують мильно-креолінову емульсію або мазь. Уражені ділянки змащуються розчином формаліну 5-6%, марганцевокислого калію 1-2%, саліцилового спирту 4-5%. Обробки проводяться щодня.

Дрібним тваринам застосовують зооміколь спрей.

Застосуємо препарат, приготований на основі настоянки йоду 5% і розчину саліцилової кислоти 10%, або в настоянку йоду додають кристалічну саліцилову кислоту, готуючи 10% концентрацію.

У період між обробками рекомендовано застосовувати АСД-ф3. Уражені ділянки багаторазово змащуються тампоном.

Для якнайшвидшого відновлення функціональності шкірних покривів і росту шерсті рекомендовано прийом вітамінних препаратів «Тривіт», «Тетравіт».

Профілактика

Профілактичні заходи ґрунтуються на організації збалансованої, повноцінної годівлі та дотриманні ветеринарно-санітарних умов утримання тварин і птахів.

У разі виникнення захворювання господарство оголошують неблагополучним. Слід забезпечити механічне очищення місць утримання та обробку розчином креоліну, їдкого натру, формальдегіду, сірчано-карболової суміші кожні 10 днів. Ґрунт і вигульні дворики очищають і зрошують хлорним вапном із щонайменше 5% активного хлору або 4% розчином формальдегіду.

Хворих ізолюють і піддають терапевтичним процедурам. За генералізованої форми проводять забій з утилізацією туш у біотермічній ямі. Забороняється перегрупування, зміна пасовищ, вивезення тварин за територію господарства.

Знімають карантинні заходи через 21 день після появи останнього клінічного випадку і проведення заключної дезінфекції.

Під час формування стада слід проводити карантинні заходи з обов’язковим оглядом шкірних покривів і тільки з благополучних господарств.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.