Процес запального характеру в стравохідній трубці у домашніх тварин, як і в людини, називається езофагітом. Патологія спостерігається частіше у домашніх кішок, ніж у собак. Але і для собак запалення в стравоході не залишається осторонь. Захворювання спричиняє виражений дискомфорт. Крім цього, езофагіт здатний спровокувати серйозні ускладнення в організмі.

Харчова трубка довга, є сполучною між ротовою порожниною, що переходить у глотку і шлунком, куди харчова грудка потрапляє для подальшого перетравлення. Стравохід складається з кількох шарів, зокрема й слизового шару. Ці шари досить легко травмувати сторонніми предметами, що мають гострі краї. Також слизова оболонка схильна до впливу отруйних речовин. Тривалі травми й ураження стравохідної трубки, несвоєчасно вилікувані, призводять до небезпечних запалень, аж до виразкових уражень.

Головне завдання власника собаки — уважно стежити за станом тварини, відзначаючи будь-які зміни у здоров’ї. При появі кашлю, блювоти або інших симптомів ушкодження стравоходу, необхідно одразу ж звертатися за допомогою до ветеринарної клініки. Тільки лікар на підставі клінічного детального огляду і лабораторних досліджень, зможе поставити діагноз і розробити тактику лікування.

Причини езофагіту у собак

Стравохід — це трубка, що зв’язує шлунок із глоткою. Стравохідна трубка проштовхує їжу в шлунок, де їжа перемішуючись із соляною кислотою, перетравлюється. У середньому шарі стравохідної трубки є шар залозистих клітин, які продукують секрет або слиз, що поліпшує процес ковзання їжі вниз. Якщо у собаки відбувається рефлюкс або закид вмісту шлунка в стравохід, виникає подразнення стравоходу. Регулярний закид призводить до запального процесу.

Причин езофагіту у собак безліч. Існує два види патології — первинна і вторинна. Первинний тип езофагіту розвивається внаслідок проникнення небезпечних подразнювальних речовин. Спровокувати запалення може соляна кислота, що потрапляє в стравохід під час рефлюксу. Базовими чинниками виникнення запалення в стравоході стають:

• ураження слизової оболонки факторами механічного походження — гострі краї сторонніх предметів;
• хімічні речовини, що негативно впливають на слизові, провокуючи виникнення опіку;
• поїдання собакою різних хімікатів, зокрема мінеральних добрив або ж рослин, що мають отруйні властивості;
• інфекційні захворювання вірусної етіології (наприклад, герпесвірусна інфекція).

Найчастішою причиною розвитку пошкоджень слизової оболонки стравоходу стає зворотний рефлюкс або закид шлункового соку в стравохідну трубку. Статися подібний стан може під час перебування тварини в глибокому наркозі під час оперативних втручань.

Симптоми та діагностика

Симптоми розвитку езофагіту у собаки залежать від ступеня пошкодження стравохідної трубки. На початку розвитку запалення, у собаки виникають проблеми під час ковтання їжі. Вихованець перестає нормально їсти, порушується апетит. Також виникають такі зміни:

• розвиваються сильні напади кашлю, а також блювотні позиви;
• підвищення слиновиділення;
• напади нудоти і подальше блювання частинками неперетравленої їжі, іноді з домішками крові.

У запущених випадках перебігу езофагіту можуть виникнути ускладнення у вигляді фарингітів або ларингітів. Не виключається розвиток аспіраційної пневмонії на тлі запалення в області стравоходу. Вихованець виглядає пригніченим, відчуває виражений дискомфорт. При ковтанні слини, собака специфічно витягує вперед шию, намагаючись усунути і мінімізувати дискомфортні відчуття.

Якщо тварина проковтнула великий шматок їжі або чужорідний предмет потрапив до стравоходу і спричинив закупорку, виникає сильне занепокоєння, собака виглядає млявим, не може нормально ковтати слину. Виникає кашель, блювота і порушення процесу дихання (задишка).

Помітивши один з перерахованих вище станів у собаки, власник зобов’язаний звернутися у ветеринарну лікарню і отримати кваліфіковану допомогу фахівця.

Проведення загального клінічного огляду, збір анамнезу і призначення необхідних аналізів, дозволить встановити не тільки вид ураження, а й ступінь занедбаності патології. Виходячи з отриманих даних, лікар розробить індивідуальну схему лікування.

Для встановлення точного діагнозу проводять загальний огляд, призначають рентгенографію оглядового типу та ендоскопію. Останній вид досліджень необхідний для оцінки стану слизових оболонок, що вистилають стравохідну трубку, а також визначення наявності ерозивних або виразкових уражень.

Лабораторна діагностика дає змогу визначити наявність аспіраційної пневмонії або ж важкої форми езофагіту (про це свідчить лейкоцитоз). Крім ендоскопії у ветеринарній практиці використовують метод біопсії. Він необхідний для підтвердження або спростування можливих змін клітинних структур.

Лікування захворювання

При постановці діагнозу тварині призначається голодна дієта тривалістю 2 доби. Звичайний прийом їжі в умовах клініки має бути замінений на парентеральне харчування. Під час терапії призначають протимікробні засоби, анальгетики, препарати для захисту слизових оболонок. Також важливий прийом інгібіторів — специфічних речовин, що перешкоджають утворенню кислот у ділянці шлунка.

Якщо виникає необхідність, ветеринар може забезпечити додатковий захист стравоходу, встановивши спеціальний зонд. Важливо розуміти, що розвитку езофагіту у собак запобігти не можливо. Але знизити ризики розвитку захворювання під силу будь-якому люблячому власнику.

З метою профілактики розвитку патології необхідно стежити за будь-якими змінами в стані домашнього улюбленця, не давати занадто гарячу і гостру їжу. Кістки і будь-які предмети з гострими краями не повинні потрапляти до собаки в стравохід. Не варто забувати і про регулярні перевірки у ветеринара кожні півроку. Це дасть можливість діагностувати можливі патологічні зміни на ранніх стадіях і вжити заходів щодо їх ліквідації, уникаючи небезпечних ускладнень.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.