Запалення у кішок у ділянці стравоходу, називається езофагітом. Патологічний процес діагностується у представників котячих частіше, ніж у собак, провокує не тільки появу дискомфортних відчуттів, а й може стати причиною небезпечних ускладнень.

Стравохід у кішок, так само як і в людини, представлений довгою трубкою, додатково потовщеною спеціальною оболонкою. Ця оболонка легко травмується сторонніми гострими предметами, а також може бути роздратованою токсичними речовинами або ж гарячими продуктами. Травми стравоходу за відсутності своєчасного лікування переходять у виразкові ураження, можлива зміна структури стравоходу, що веде надалі до серйозного запального процесу.

Обов’язок власника кішки — своєчасно сповістити ветеринарного лікаря про зміни в стані улюбленця. Спеціаліст проведе низку необхідних досліджень, збере анамнез і на підставі отриманих даних розробить максимально адекватне лікування.

Причини езофагіту в котів

Стравохідна трубка — це окремий орган, що слугує сполучною ланкою між шлунком і глоткою. По стравоходу корм надходить у шлунок, там перемішується зі шлунковим соком. Стравохідна трубка досить складна за анатомічною будовою, а також має особливу іннервацію, що дає змогу максимально комфортно здійснювати акт ковтання і проштовхування харчових мас до шлунка.

Стравохід має низку специфічних залоз у середньому шарі, які продукують слиз для найкращого ковзання їжі. Закидання харчової грудки зі шлунка до стравоходу може спровокувати пошкодження слизової оболонки харчової трубки. Розвивається процес запального характеру, знижуючи провідність харчової грудки по трубці.

Факторами, що провокують розвиток езофагіту у кішок стають різні причини. Первинний вид патології виникає при ковтанні подразнювальних речовин або ж при закиданні вмісту шлунка назад у стравохід при рефлюксі. Спровокувати захворювання може каліцивіроз домашніх кішок, регулярна блювота, проникнення сторонніх предметів і аномальні зміни вродженого типу.

Основні причини розвитку езофагіту в котів такі:

• пошкодження стінок стравоходу механічними факторами (під час проковтування чужорідних тіл);
• присутність у кормах хімічних реагентів і токсичних речовин, що провокують опік слизової оболонки;
• вживання вихованців мінеральних добрив, отруйних рослин;
• вірусні інфекційні захворювання (герпесвірус, коранавірусна інфекція або каліцивіроз).

Подразнювальним чинником є і закид кислоти зі шлунка назад у стравохід. Виникнути подібний стан може як у разі рефлюксу, так і під час проведення оперативних втручань під загальною анестезією.

Симптоми та діагностика

Ознаки розвитку запалення в ділянці стравоходу в улюбленця різні. На перших етапах порушується акт ковтання, тварина відмовляється нормально приймати їжу. Можливий розвиток таких станів як:

• сильний кашель, аж до блювотних позивів;
• підвищене виділення слинного секрету;
• нудота і виверження шлункового вмісту (в деяких випадках присутні вкраплення червоної крові).

Запущені випадки езофагіту нерідко супроводжуються ускладненнями у вигляді запалення глотки або горла. На тлі патології в стравохідній трубці можуть виникнути такі захворювання як пневмонія аспіраційного типу.

Тварина страждає від хворобливих відчуттів у ділянці проходження стравоходу, починає специфічно витягати шию, намагаючись усунути дискомфорт. Стан тварини пригнічений, може спостерігатися блювота з домішками крові та неперетравлених частинок їжі.

Закупорка стравоходу у кішки супроводжується сильним занепокоєнням, улюбленець млявий, намагається не ковтати навіть слину, з’являється сильний кашель, виверження шлункового вмісту і задишка.

Поява специфічних ознак розвитку езофагіту, привід негайно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки.

На огляді у ветеринарного лікаря проводять дослідження, що дає змогу, насамперед, виключити закид вмісту шлунка. Для цих цілей призначають рентгенографічне оглядове дослідження. Необхідним методом діагностики також є ендоскопія, що дає змогу виявити гіперемію слизової оболонки стравоходу, визначити наявність ерозій і виразкових уражень.

Диференціальна діагностика дає змогу виявити розширення або ж звуження стравохідної трубки, наявність сторонніх предметів і пухлин у стравоході.

Лікування захворювання

Отримані після огляду та діагностичних заходів дані слугують для лікаря напрямком для призначення терапії. Основними складовими лікування є:

• видалення сторонніх предметів зі стравоходу;
• введення антидоту в разі потрапляння на слизову оболонку подразнювальних препаратів або речовин;
• зниження кислотності шлункового соку;
• знеболювання місцевого значення;
• відновлення перистальтики відділів кишківника.

У лікуванні езофагіту важливо давати кішці їжу невеликими порціями, їжа має бути комфортною — не гарячою і не холодною, не містити дратівливих компонентів (наприклад, сіль), а також має бути м’якою. Сухий корм із раціону на час лікування прибирають.

Якщо на тлі розвитку езофагіту в кішки почалося виснаження або ж зневоднення, рекомендується проведення госпіталізації. Пацієнту призначають протимікробну терапію, можливо накладають гастростому, показано парентеральне введення їжі. Відсутність ефекту від консервативного лікування, призначають оперативне втручання.

Терапевтичні заходи проводять до тих пір, поки не настане поліпшення. Після закінчення лікування проводять діагностичну ендоскопію.

Прогноз завжди обережний, але за хорошої динаміки позитивний. У завдання власника входить виконання всіх приписів ветеринарного лікаря.

Запобігти розвитку запалення в області стравохідної трубки неможливо. Але можна постаратися мінімізувати ризики розвитку патології. Необхідно ретельно стежити за станом свого улюбленця і звертатися за допомогою до фахівця.

Важливо стежити за якістю харчування тварини, уникати гарячої їжі, стежити, щоб тварина не проковтувала сторонніх предметів, не поїдала токсичні речовини (особливо рослини).

Тема 2025: комфорт і турбота про улюбленців.