Трансмісивне захворювання, викликане бактеріальними мікроорганізмами, ерліхіоз у собак, є небезпечною недугою. У результаті діяльності патогенних мікроорганізмів, уражаються лейкоцити крові. У зараженому організмі починають розвиватися процеси дегенеративного характеру з ураженням суглобів, травного тракту і порушенням роботи центральної нервової системи.

Ураження бактеріальними мікроорганізмами роду Ehrlichia canis трапляється в спекотних тропічних і субтропічних країнах.

Основний шлях передачі збудника — через слину інфікованого кліща. Ерліхіоз може передаватися і в процесі переливання крові, а також під час використання загальних медичних інструментів. Схильні до ерліхіозу всі породи собак і різного віку. Але в групі ризику перебувають тварини, вік яких старше 5 років.

Інформація про збудника

Відоме інфекційне захворювання досить давно. Широке поширення панцитопенії (раніше назва ерліхіозу) спостерігалася в південних регіонах планети.

Наприкінці 80-х років дослідження вчених підтвердили факт про можливе зараження ерліхозом і людей. Збудник захворювання є бактеріальним грамнегативним, облігатним мікроорганізмом. При потраплянні в організм господаря, рикетсії здатні паразитувати в плазмі крові.

Джерело захворювання — хворі собаки, які мають приховану форму протікання недуги. Основним переносником ерліхіозу є кліщі. Перебуваючи в стадії личинки або ж німфи, кліщ, що харчується кров’ю хворої тварини, заражається сам. З кожним новим укусом кровосисного паразита, частина мікроорганізмів проникає в кров’яне русло тварини. Тяжкість симптомів ерліхіозу залежить від різних чинників, таких як:

• стан імунної системи тварини;
• вид бактерії;
• штам мікроорганізму;
• обсяг впорскуваного кліщем антикоагулянту.

Рикетсії здатні вражати білі кров’яні клітини, але основна особливість захворювання полягає в тому, що кожен певний вид ерліхіозу, пошкоджує певний вид лейкоцитів.

Залежно від виду патогенного мікроорганізму змінюватиметься діагностика і схема лікування хворої тварини. Види збудників ерліхіозу:

• Гранулоцитарний ерліхіоз. Стає причиною розвитку множинних запальних процесів у суглобах. Супроводжується недуга гарячковими станами, кульгавістю у тварини і відсутністю апетиту. Собаки з вираженою кульгавістю на одну або ж дві кінцівки, діагностують ригідність м’язових волокон у ділянці таза. Тварина відмовляється спиратися на лапи, вважаючи за краще сидіти.
• Ehrlichia canis. Супроводжується вираженою тромбоцитопенією, диспепсичними розладами (пронос, виверження шлункового вмісту, втрата ваги), а також гарячковими станами з мало вираженою не регенеративною анемією.
• Гранулоцитарний анаплазмоз. Характеризується наявністю диспепсичних розладів, втратою апетиту та ураженням суглобів в організмі. Розвиток гострої форми недуги супроводжується летаргією і відмовою від прийому їжі.

Перші ознаки ерліхіозу у собак

Стадії захворювання безпосередньо впливають на прояв характерних клінічних ознак. Бактеріальна інфекція здатна розвиватися тривалий період часу в організмі тварини, без явних ознак. Перебіг захворювання може бути і більш гострим, при цьому характерні симптоми проявляються в перші 3-4 тижні після укусу кліща.

Розрізняють 3 основні стадії захворювання:

• Гостра. Характеризується швидким розвитком і проявом клінічної симптоматики протягом декількох тижнів після укусу кровосисного паразита. Після потрапляння шкідливого агента в кров собаки, рикетсії, що провокують розвиток ерліхіозу, починають активно розмножуватися. Процес ділення і розмноження бактерій супроводжується різким зниженням тромбоцитів в аналізі крові тварини. Собака стає млявим, відмовляється від їжі, перебуває в гарячковому стані. Під час діагностування виявляється збільшення в розмірах органів, покритих паренхімою внаслідок порушення кровотоку і руйнування великої кількості клітин крові. Основною ознакою розвитку ерліхоїзу в гострій формі є наявність множинних точкових крововиливів на поверхні шкірного покриву.
• Прихована. Тривати довше, а діагностувати її набагато складніше. Перший період після проникнення рикетсій в організм, імунна система продукує специфічні антитіла. Стан тварини стабільний, але бактерії посилено розмножуються в кров’яному руслі та кровотворних органах. Основне вогнище розташовується в селезінці. Прихована форма ерліхіозу може тривати від кількох місяців до кількох років. Рикетсії не призводять до загибелі тварини, але значно послаблюють захисні сили організму, підриваючи імунітет. У результаті діяльності мікроорганізмів, собака може захворіти і загинути за незначних секундарних (вторинних) інфікувань іншими бактеріями.
• Хронічна. Має низку характерних симптомів, але й належить до найнебезпечніших стадій, оскільки ризик летального результату тварини різко підвищується через внутрішні кровотечі. Хронічний перебіг ерліхіозу супроводжується порушеннями невралгічного плану, нервовими нападами. Один з явних проявів цієї форми ерліхіозу — розвиток гломерулонефриту.

В аналізі крові виявляють зниження загальних показників усіх видів елементів крові. Крім цього, порушується функціонування кісткового мозку і в результаті знижується вироблення червоних і білих кров’яних тілець. Критичні зниження формених елементів крові в організмі собаки стають причиною летального результату.

Насторожити власника собаки мають такі ознаки, що проявилися після зняття кліща з тварини:

• різке зниження апетиту;
• повна відмова від прийому їжі;
• лихоманка й ознаки отруєння;
• сильна млявість і різке зниження маси тіла;
• точкові крововиливи на шкірних і слизових покривах;
• порушення координації при ходьбі.

В умовах ветеринарної клініки фахівець при ерліхіозі діагностує порушення роботи центральної нервової системи, задишку і ціанотичність слизових покривів. Під час пальпації регіональних лімфатичних вузлів, відзначається виражене їх збільшення.

Діагностика

Постановка точного діагнозу на ерліхіоз у собак включає в себе кілька лабораторних досліджень. Надзвичайно важливий пункт при проведенні діагностики — точна диференціація збудника. Симптоми ерліхіозу схожі з іншими захворюваннями, що мають як інфекційну, так і не інфекційну природу.

Методи лабораторної діагностики включають у себе:

• загальний аналіз крові;
• серологічні тести на виявлення антитіл до збудника ерліхіозу.

Біохімічний аналіз крові та загальний аналіз урини не є об’єктивними, оскільки не завжди зміни зачіпають одразу всі системи організму. Остаточний точний діагноз ставиться на підставі підвищеного вмісту антитіл у комплексі з ознаками.

У переважній більшості ветеринарних лікарень проводять лабораторне дослідження із застосуванням полімеразної ланцюгової реакції. Ця методика дає змогу визначити ДНК-бактерії, не залежно від вироблення специфічних антитіл імунною системою.

Диференціальна діагностика ерліхіозу собак проводиться при підозрі на:

• лихоманку Скелястих гір;
• імунно-опосередковану тромбоцитопенію;
• системний червоний вовчак;
• множинну мієлому;
• хронічну лімфоцитарну лейкемію;
• бруцельоз.

Лікування ерліхіозу у собак

Своєчасне проведення діагностичних заходів і призначення адекватного лікування дає змогу підвищити шанси тварини на повне одужання.

Терапія ерліхіозу передбачає застосування антимікробних засобів, а також глюкокортикостероїдів для підтримки систем організму. У лікуванні ерліхіозу собак широко застосовують антибіотик тетрациклінового ряду — Доксицилін.

Курс лікування визначається ветеринарним фахівцем з урахуванням індивідуальних особливостей організму, але зазвичай становить не менше 3 тижнів. Видимі поліпшення клінічної картини спостерігаються протягом перших дві доби після початку лікування.

Підтримувальна терапія передбачає вживання глюкокортикостероїдних препаратів, що дають змогу усунути запальні процеси в суглобах і судинах. Крім цього, прийом стероїдних медикаментозних засобів допомагає боротися з менінгоенцифалітами, що виникають на тлі ерліхіозу.

На сьогодні не існує розробленої вакцини проти ерліхіозу собак. Основним методом профілактики недуги є запобігання можливих укусів кровосисних комах. Для цього широко застосовуються спеціальні спреї, краплі та мазі, що мають протівоакарицидну дію. Після тривалих прогулянок у парковій і лісовій зоні, необхідно проводити ретельний огляд улюбленця на наявність кліщів.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.