Багато власників тварин з настанням весни прагнуть вивезти своїх чотириногих друзів на природу. Собаки, що живуть у великих містах, геть позбавлені можливості попустувати на свіжому повітрі, серед полів, лісів, узлісь. Не завжди така прогулянка виявляється корисною для здоров’я тварини. Нерідко, після повернення додому, господарі виявляють на тілі своїх улюбленців паразитів — іксодових кліщів.

Кровососи є збудником не тільки смертельно небезпечного піроплазмозу, але також можуть переносити енцефаліт у собак — важку хворобу, що вражає центральну нервову систему. Розпізнати захворювання на ранніх стадіях практично неможливо, тому при виявленні укусу собаки кліщем, тварину слід показати ветеринарному фахівцеві.

Типи, стадії та причини розвитку захворювання

Енцефаліт спричиняє вірус, вкритий ліпідною оболонкою, що має спіраль РНК. Переносниками енцефаліту є іксодові кліщі, в організмі яких відбувається активне розмноження збудника. Заражається собака трансмісивним шляхом — унаслідок присмоктування кровососа на тіло тварини. Найбільша кількість вірусу міститься в слинних залозах комахи, після висмоктування крові, кліщ через деякий час впорскує її назад, уже зі збудником інфекції. Потрапивши в кров’яне русло, вірус розноситься по всіх органах і тканинах, в кінцевому підсумку потрапляючи в головний мозок собаки.

Ветеринарним фахівцям відомі кілька видів енцефаліту, що відрізняються один від одного за локалізацією ураженої зони мозку і причинами, що викликали захворювання. Енцефаліт буває 3 типів:

• Менінгоенцефаліт — захворювання локалізується в головному мозку, а також у його оболонках.
• Енцефаломієліт — уражається головний і спинний мозок собаки.
• Менінгоенцефаломієліт — захворювання спинного мозку із залученням до запального процесу також оболонок головного.

Крім того, енцефаліт поділяється на первинний і вторинний. Первинне захворювання виникає через вплив різних інфекційних агентів: патогенні мікроорганізми, найпростіші, віруси (наприклад, сказ), грибки, вірус кліщового енцефаліту.

Вторинний енцефаліт є наслідком будь-якого запального процесу: бактеріємії, сепсису (травматичного), гнійного отиту.

Існує також група ризику певних собак, схильних до виникнення захворювання мозку:

• тварини, старші за 8 річний вік, які мають слабкий імунітет;
• цуценята і молоді собаки молодше 2 річного віку;
• вихованці, які раніше отримували черепно-мозкові травми;
• собаки, які перехворіли на серйозну інфекцію;
• певні породи (біглі, мопси, такси, йоркшири).

Енцефалітний кліщ у собак спричиняє рідкісне, але дуже небезпечне захворювання, що вражає головний мозок чотирилапого улюбленця. На відміну від інших типів хвороби, кліщовий енцефаліт у собак, за відсутності термінової допомоги, у 98% випадків закінчується смертю тварини.

Симптоматика захворювання на енцефаліт у собак

Ознаки енцефаліту в собак проявляються не одразу, як правило, хвороба діагностується вже в запущеній стадії, коли допомогти тварині неможливо. Кліщ, що кусає собаку, впорскує в її тіло збудника захворювання, і через 5-10 хвилин вірус досягає головного мозку. Інкубаційний період енцефаліту тривалий і може становити понад 3 тижні.

Енцефаліт у собак проявляється у вигляді різкої інтоксикації організму:

• підвищення температури до 42ᵒC;
• сильна слабкість;
• сеча набуває темного або зеленуватого відтінку;
• собака повністю відмовляється від їжі;
• відсутність реакції на зовнішні подразники;
• поява блювоти і проносу (іноді з домішками крові);
• собака болісно реагує на погладжування, зміну положення тіла, часто виє від болю.

З прогресуванням хвороби симптоми енцефаліту у собак проявляються все сильніше. Тварина страждає від судом, паралічів, може виникати сліпота. Рухи собаки порушені, задні лапи практично завжди відмовляють, нерідко спостерігаються епілептичні напади, втрата свідомості. На цій стадії енцефаліту симптоматика настільки яскрава, що сумнівів з приводу хвороби бути не може. Лікування тварини вже неможливе, все, що може порекомендувати ветеринар — не мучити домашнього улюбленця та погодитися на процедуру евтаназії.

Нерідко після появи явних ознак енцефаліту собака раптом починає одужувати, всі симптоми різко зникають. Власники тварин радіють, що їхній чотирилапий друг подолав цю небезпечну інфекцію. Таке поліпшення самопочуття є тимчасовим і означає, що імунна система організму перестала боротися з вірусом і тварина незабаром все одно загине.

Діагностика енцефаліту

У зв’язку з тим, що симптоми кліщового енцефаліту в собак проявляються в занедбаній стадії захворювання, ветеринарному фахівцеві досить важко поставити діагноз тільки за допомогою клінічного огляду. Для точного визначення хвороби необхідні ретельні лабораторні дослідження та інструментальні методи діагностики.

Кліщовий енцефаліт виявляється за допомогою таких способів:

• Загальні та біохімічні аналізи крові.
• Аналіз сечі.
• Дослідження спинномозкової рідини.
• Рентген голови.
• Ультразвукова діагностика.
• Рентгенографія із застосуванням контрастної речовини.
• МРТ.
• Електроенцефалограма головного мозку.
• Бактеріологічний посів ліквору.

Кліщовий енцефаліт необхідно диференціювати від таких інфекцій, що переносяться іксодовими кліщами, як піроплазмоз і бореліоз.

Якщо є можливість, то необхідно доставити в лабораторію кровососа, знятого з тіла собаки. Для цього кліща акуратно підчіплюють пінцетом і обережно викручують зі шкірного покриву вихованця (не допускаючи відривання голови комахи). Паразита (бажано живого) кладуть у скляну баночку, закривають кришкою і відвозять у найближчу лабораторію. Фахівці проведуть дослідження комахи на предмет кліщового енцефаліту та інших інфекцій.

Лікування

Під час призначення терапії енцефаліту враховують ступінь ураження головного і спинного мозку. Спочатку необхідно позбутися причини, що спровокувала захворювання, а також виявити й усунути можливі ускладнення. Лікування енцефаліту у собак має проводитися тільки комплексно і включати в себе:

• протимікробні препарати, що проникають через гемоенцефалічний бар’єр (Ізоніазид, Рифампіцин, Пефлоксацин);
• лікарські засоби, що знижують температуру тіла і знімають больові відчуття;
• терапія препаратами, що знижують внутрішньочерепний тиск (Маннітол, Діакарб);
• кортикостероїдні засоби, що знижують прояв неврологічних розладів;
• вітамінні комплекси;
• гепатопротекторні засоби, що підтримують роботу печінки;
• препарати, що чинять детоксикаційну дію (фізрозчин, розчин Рінгера-Локка);
• під час лікування тварині призначається особлива високобілкова дієта.

Нерідко кліщовий енцефаліт супроводжується бульбарними порушеннями, що характеризуються зниженням ковтальної та дихальної функції. Лікувати ці дисфункції необхідно введенням зволоженого кисню, використовуючи метод носової катетеризації.

На жаль, навіть після повного виліковування енцефаліту, тварини на все життя набувають важких ускладнень, і прогноз, як правило, несприятливий (головний мозок пошкоджується дуже сильно). Одужавши, собаки частіше за інших тварин схильні до різних інфекційних і вірусних захворювань, крім того, можливі рецидиви енцефаліту.

Профілактика

Щеплення від кліщового енцефаліту собаці не робиться, тому що ще не придумано засіб, здатний запобігти виникненню захворювання. Тому всі профілактичні заходи мають бути спрямовані на попередження укусів іксодових кліщів. Для відлякування паразитів застосовуються різні інсектоакарицидні засоби: краплі на холку, спреї, нашийники. Необхідно пам’ятати, що дія крапель починається через кілька годин після їхнього нанесення на шкіру улюбленця, тому відразу ж вигулювати собаку після обробки безглуздо.

Після прогулянки тварину потрібно уважно оглянути на наявність паразитів. Особливо ретельно оглядають важкодоступні ділянки, такі як пахвові западини, зона за вухами, живіт.

Для запобігання розвитку енцефаліту собаку потрібно оберігати від можливих черепно-мозкових травм. Щоб захистити тварину від небезпечних інфекцій, що провокують розвиток енцефаліту, собаці показана регулярна вакцинація.

Кліщовий енцефаліт дуже небезпечний і в більшості випадків закінчується летальним результатом. Уникнути зараження інфекцією допоможе уважність і відповідальність господарів по відношенню до свого чотириногого улюбленця. Помітивши на тілі собаки кліща, що присмоктався, не можна покладатися на те, що все закінчиться благополучно, краще заздалегідь потурбуватися про здоров’я улюбленця і негайно доставити тварину до ветеринара.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.