Ентероколіт (Enterocolitis) — збірна назва запалень тонкого і товстого відділів кишківника (ентерит і коліт). Як правило, часто такий діагноз є початковим, до встановлення точного.

До захворювання схильні всі види домашніх і сільськогосподарських тварин. Найчастіше страждає молодняк всеїдних і м’ясоїдних тварин (поросята, цуценята).

Етіологія

Ентероколіт самостійно розвивається за грубих порушень правил годівлі, складання раціонів, тривалого годування неякісними кормами.

Причиною може бути і згодовування тваринам кормів технічного виробництва (брага, барда, пивна дробина, жом) у великій кількості за незбалансованості раціону.

Проявляється патологія і тоді, коли не дають можливості адаптуватися організму до нових кормів, а одразу переводять на інший раціон. Так часто відбувається з молодняком у період відлучення або під час зміни господаря і місця проживання. У домашніх тварин має місце і перехід від годування «зі столу» на сухі корми, або навпаки.

Частою причиною ентероколіту буває отруєння мікотоксинами. Під час зігрівання зернових кормів накопичення їх іде швидкими темпами, а термічна обробка вбиває грибок, але не знезаражує продукти його життєдіяльності, які призводять до сильних, обширних запалень.

Ентероколіт як вторинний може спостерігатися при потраплянні в організм патогенної мікрофлори (сальмонельоз, чума). Так само може розвиватися за участі умовно патогенної мікрофлори (кишкової палички), яка під дією певних чинників (стрес, перегрівання, переохолодження, гіповітамінози, хронічні захворювання) набула статусу патогенної.

Причиною запалення можуть бути також поїдання тваринами кормів із наявністю отруйних рослин.

Симптоми

Клінічна картина починає проявлятися діареєю. Фекальні маси не сформовані, кашоподібні, рідкі, іноді водянисті. Можливі домішки слизу, крові, присутній смердючий запах. Колір фекальних мас може бути від світло-сірого, до темно-коричневого і навіть чорного.

Проноси можуть змінюватися закрепами і чергуватися. Часто проявляються тенезми, які не завжди призводять до виділення фекальних мас.

Стан тварини часом пригнічений, іноді задовільний. За блискавичного перебігу ознаки наростають швидко, тварина відмовляється від корму, пригнічена.

При пальпації черевної стінки виявляється занепокоєння тварини, що свідчить про болючість.

У разі отруєнь до діареї може приєднуватися блювота або позиви до блювоти.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на анамнестичних даних і клінічній картині. Щоб заперечити інфекційний початок слід проводити термометрію. Підвищена температура є чіткою ознакою інфекціонування.

При виявленні у фекальних масах крові можна підозрювати чуму, лептоспіроз, парвовірусний ентерит, кокцидіоз, сальмонельоз.

Під час діагностики слід диференціювати ентероколіт від глистової інвазії. Результати лабораторних досліджень не завжди можуть правильно подати інформацію. У період статевої лабільності паразита яйця гельмінтів у фекаліях можуть бути не знайдені, але це не означає, що глистів немає.

Лікування

Якщо дегельмінтизацію не проводили, необхідно провести.

Необхідний ретельний контроль раціону. Доцільно пропустити одне годування (голодна дієта) з необмеженим випоюванням водою. Далі тварину переводять на щадну дієту з прийомом легкозасвоюваного, поживного, доброякісного корму малими порціями.

Тваринам у раціон вводять слизові відвари, які мають обволікальні властивості (вівсяний відвар, рисовий, насіння льону). До відвару додають кілька крапель йоду, до слабкого блакитного кольору. Собакам можна згодовувати молочний кисіль.

Для стабілізації кишкової мікрофлори, м’ясоїдним і всеїдним, показані кисломолочні продукти.

Оскільки бактеріальний посів і виявлення чутливості мікрофлори до антибіотиків процедура не швидка (більше 3-х діб), а тварина, особливо молодняк, може здохнути протягом 24 годин, то доцільно застосувати антибіотики широкого спектра дії ще до отримання результатів аналізів.

У разі тенезмів можна застосувати атропін, но-шпу, баралгін.

Як десенсибілізуючі препарати можна застосувати супрастин, димедрол.

Хронічні ентероколіти вимагають неодмінного дослідження на чутливість мікрофлори до антибіотиків і постійного дотримання дієти та контролю раціону.

Профілактика

Дотримання правил складання раціону годівлі сільськогосподарських тварин з урахуванням вікової групи буде найкращою профілактикою ентероколітів. Контроль кормового складу проводити потрібно не тільки на поживність, а й на доброякісність, а також на вміст отруйних рослин, мікроскопічних грибів та їхніх токсинів.

Необхідно своєчасно і регулярно проводити дегельмінтизації та не допускати занесення інфекційних захворювань ззовні.

При переведенні тварин на інший тип годівлі або відлучення від материнського вигодовування, потрібно проводити заходи поступово, з повільним введенням у раціон нових кормів.

За хронічних ентероколітів особливо важливо тривало дотримуватися дієти (1-2 міс), поповнювати в організмі рідину. Характер медикаментозної терапії має бути більше відновлювального плану.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.