Ураження організму домашніх собак гельмінтами відбувається значно частіше, ніж у домашніх кішок.

У зв’язку з цим дуже важливо проводити регулярну планову протипаразитарну обробку.

В іншому разі крім звичайних кишкових гельмінтів, собака може постраждати від ехінококозу.

Відсутність діагностики та адекватної терапії нерідко призводить до смертельного результату.

Механізм зараження ехінококозом собаки

Збудником захворювання є стрічковий гельмінт, цестода — Echinococcus granulosus. У переважній більшості випадків ехінококоз виявляється в печінці. Стрічкові гельмінти проходять кілька стадій формування за участю проміжних і дефінітивних господарів.

Механізм зараження ехінококозом — прямий контакт собаки з проміжним господарем (каловими масами, виділеннями або внутрішніми органами). Серед бродячих собак ехінококоз широко поширений. Саме бродячі собаки стають одним з основних джерел зараження домашніх улюбленців.

Заразитися ехінококозом собака може під час:

• проковтування паразита разом із кормами, сирим м’ясом, субпродуктами або забрудненою водою;
• поганого стану тваринницьких дворів і невеликих господарств;
• неправильне проведення профілактичних заходів.

Проникаючи в кишковий тракт тварини, цестоди протягом кількох місяців ростуть і розвиваються до статевозрілої стадії. Від моменту потрапляння цестоди в організм до дозрівання паразита проходить до 3 місяців. Ехінокок живе недовго — близько 7 місяців. Небезпека полягає в можливому приєднанні інфекції, у цьому разі діагностика основного захворювання ускладнюється.

Симптоми ехінококозу в собак

Стрічкові гельмінти, потрапляючи в організм тварини, локалізуються в ділянці кишківника. Відбувається подразнення слизових, спричиняючи порушення секреторної та моторної функції кишкового тракту.

Першими явними ознаками, що вказують на проблеми в роботі організму собаки на тлі ехінококозу, є:

• різке зниження ваги;
• відсутність апетиту;
• розлад випорожнень у вигляді проносу або закрепів;
• апатичність і млявість вихованця;
• постійні покашлювання;
• проблеми з диханням — задишка.

Залежно від того, де локалізувався паразит, виникатимуть симптоми.

Базовою ознакою зараження собаки ехінококом є зміна смакових пристрастей. Збочення апетиту проявляється поїданням собакою зубних щіток, сіток, відкушування бетону, штукатурки або облизування побілених стін.

Поява збоченого апетиту — сигнал для власника звернутися по допомогу до ветеринарної лікарні.

Рання діагностика ехінококозу — успіх подальшого лікування. Ба більше, ехінококоз небезпечний і для людини, тому важливо своєчасно лікувати свого вихованця.

Паразити, що проникли в системний кровотік, можуть затриматися в будь-якому органі, провокуючи поступове зниження і порушення функцій. Діагностують ехінококоз найчастіше в області печінки та легеневих структур (альвеококоз).

У деяких випадках можливе ураження тканин головного мозку. Супроводжується цей вид патології серйозними розладами з боку нервової системи.

Потрапляючи в кишковий тракт домашнього улюбленця, личинки ехінококозу виходять з яєць, потрапляючи в кровоносне русло, поширюючись по всьому організму. Наслідок цього — утворення у внутрішньому органі щільного міхура, що збільшується в розмірах по ходу розвитку. Це призводить до здавлювання тканин органу і виникнення відповідних симптомів.

Поширеною формою ехінококозу, що діагностується у домашніх улюбленців, є гідатидна. Характерними для цієї форми паразитарного ураження є пошкодження легеневих структур, нирок, печінки та головного мозку.

У деяких випадках ехінокок виявляється в м’язах. Бульбашка з паразитом усередині повільно проходить стадії розвитку, поступово збільшуючись у розмірах. Личинки, що розвиваються, проходять стадію дорослішання, порушуючи роботу тканин органа, спричиняючи атрофічні зміни. Вміст ехінококового міхура провокує отруєння організму. На останніх стадіях у собак хворих на ехінококоз спостерігається нудота і виверження шлункового вмісту на тлі системної інтоксикації.

Діагностика ехінококозу ґрунтується на кількох основних методиках. Однією з найвірніших і найпростіших методик, що застосовуються у ветеринарній практиці, є дослідження калових мас за Фюллеборном під мікроскопом. Залежно від локалізації міхура з паразитом, залежатиме подальше дослідження.

Обов’язково проводять інструментальні дослідження структур печінки, нирок, легенів і головного мозку. Використовуються рентгенографія або ж комп’ютерна томографія.

Лікування собаки

Отримані дані досліджень служать основою для розробки подальшої тактики лікування. На ранніх стадіях ехінококозу у собак призначається консервативна терапія. Медикаментозні препарати, що вводяться в організм, виводять цестод з організму. Відмінним терапевтичним ефектом володіє протипаразитарний препарат Празиквантел.

Для усунення супутніх симптомів призначають паралельно препарати, що знімають інтоксикацію, зміцнюють роботу імунної системи і відновлюють порушені функції внутрішніх систем.

Несвоєчасне лікування ехінококозу може закінчитися загибеллю тварини.

Небезпеку заражена ехінококом тварина становить і для людини. Передача цестод від собаки до власника відбувається під час тісного контакту з самою твариною або ж через її фекалії.

Дуже важливо проводити профілактику зараження ехінококозом, щоб не допустити поширення захворювання. Лікування в домашніх умовах неможливе.

Профілактика ґрунтується на дотриманні низки правил:

• не годувати тварину сирими видами м’яса і субпродуктів. Продукти перед подачею мають бути термічно оброблені;
• проводити регулярну протипаразитарну обробку собаці згідно з рекомендаціями ветеринара;
• не допускати можливості, щоб тварина підбирала сміття з землі або контактувала з безпритульними собаками і кішками;
• не забувати про регулярні огляди у ветеринара кожні півроку з проведенням аналізу калу.

Незважаючи на розроблені тактики лікування та проведення профілактичних робіт, ехінококоз вважається поширеним паразитарним захворюванням, що загрожує життю тварини. Згідно зі статистикою, паразитарна інвазія діагностується у собак частіше на 45%, ніж у кішок.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.