Гельмінтози у домашніх улюбленців діагностуються досить часто в клінічній практиці ветеринарів.

Незважаючи на велику кількість протипаразитарних препаратів, що володіють широким спектром дії, деякі власники вихованців нехтують профілактичними заходами, вважаючи, що улюбленець, який не має вільного доступу на вулицю, не може бути заражений.

Одним із небезпечних гельмінтозів є ехінококоз. Паразит, потрапляючи в організм «господаря» тривалий час може існувати, порушуючи роботу організму без яскраво виражених симптомів.

Шляхи зараження кішки ехінококозом

Провокують ехінококоз у кішок гельмінти, що належать до стрічкових. Цестоди Echinococceus granulosus і Alveococcus multilocularis являють собою дрібних паразитів, які не перевищують у розмірі 6 мм. Тіло паразита розділене на 3-4 членики. Крім цього, ехінокок озброєний спеціальними гачками в кількості 36-40 штук.

Паразитарна інвазія надзвичайно небезпечна для життя тварин. У багатьох розвинених країнах відбувається найсуворіший контроль м’яса і м’ясопродуктів сільськогосподарських тварин. У зв’язку з цим, захворюваність на ехінококоз низька.

У разі потрапляння в організм проміжних господарів, паразит утворює міхур у паренхіматозних органах. Яйця гельмінтів потрапляють в організм проміжних господарів разом із зараженими кормами або водою. Постійні господарі заражаються паразитом під час вживання внутрішніх органів проміжних господарів, пошкоджених ехінококом.

Потрапляючи в організм кішок, ехінокок проходить стадію розвитку, що триває близько 3-х місяців. У кишковому тракті постійного господаря ехінокок може існувати понад півроку. Небезпека полягає в можливості зараження людини. Гельмінти можуть призводити до летального результату.

Ларвоциста здатна вражати печінкові структури, тканини легенів та інших внутрішніх органів, виростаючи в організмі дефінітивного господаря до розмірів голови дитини. Внутрішня частина ехінокока представлена зародковою стінкою, а зовнішня досить щільною, не прозорою тканиною. У внутрішньому шарі формуються дочірні пухирці та сколекси.

Симптоми ехінококозу в котів

Домашні кішки можуть бути уражені ехінококом, але клінічна картина тривалий час може бути відсутня. Проникаючи в кишківник тварини, паразити впроваджуються в глибокі шари слизових оболонок, провокуючи пошкодження механічного характеру. Відбувається поступова атрофія ворсинок, що призводить до небезпечних змін:

• порушення травного процесу;
• зміна смакових звичок;
• проблеми з випорожненням — пронос або закрепи;
• різке зниження маси тіла;
• поява крові в калових масах;
• зниження кількості еритроцитів у кров’яному руслі з паралельним зниженням рівня гемоглобіну;
• виражений лейкоцитоз та еозинофілія.

Найчастіше ехінококоз вражає структури печінки. На перших етапах ураження печінки гельмінтозом проходить без виражених симптомів. Кішка поводиться зазвичай, не виявляє занепокоєння. З плином часу, паразит формує навколо себе щільну капсулу. Відбувається втрата апетиту, знижується маса тіла, напади нудоти і блювоти після вживання їжі.

Утворені великі кісти з паразитом усередині, починають поступово здавлювати поруч розташовані тканини органу. У разі розвитку третьої стадії ехінококозу можливе нагноєння кісти, з подальшим розривом міхура і виходом гною в порожнину живота. Виникає перитоніт, який досить часто призводить до летального результату.

Виявляють ураження ехінококозом у кішки, як правило, випадково, під час проведення планових перевірок.

Для постановки точного діагнозу, необхідне проведення специфічних досліджень. Діагностика проводиться комплексно. На підставі отриманих досліджень, фахівець розробляє тактику лікування. Ставиться діагноз на підставі досліджень калових мас тварини. В аналізах виявляють сегменти члеників гельмінта і яйця. Якщо підозра падає на наявність ехінококових міхурів у тканинах інших внутрішніх органів, призначається проведення ультразвукового дослідження.

Лікування кішки з ехінококозом

Кістозний або альвеолярний ехінококоз, небезпечна патологія паразитарного походження, і лікування діагностованого захворювання тривале і дороге. Терапія має бути комплексною.

Ехінококоз кістозного типу лікують хірургічним шляхом і додатково призначають лікарські препарати.

Можливими варіантами лікування є:

• черезшкірне лікування за допомогою проколу (пункції), аспірації, ін’єкції та реаспірації;
• оперативне втручання;
• призначення сильнодіючих протиінфекційних лікарських засобів.

За перебігом лікування лікар має спостерігати постійно, відзначаючи динаміку та можливі зміни. Вибір тактики лікування залежить від результатів ультразвукового дослідження ехінококозних кіст. Враховується також і стадія захворювання.

У разі діагностованого альвеолярного ехінококозу успіх лікування безпосередньо залежить від ранньої діагностики та призначення хірургічної операції. Протиінфекційна терапія включає в себе застосування Альбендазолу. У ветеринарній практиці ехінококоз у кішок діагностується на пізніх стадіях, тому навіть після повного проходження курсу терапії, можливі рецидиви.

Для лікування домашніх улюбленців від ехінококозу застосовується Празиквантел.

З метою профілактики зараження кішки ехінококозом, важливо дотримуватися кількох важливих правил:

• не давати тварині сире м’ясо;
• виключити з раціону субпродукти, не оброблені термічно;
• не дозволяти кішці полювати на мишей та інших гризунів, підібравши збалансований повноцінний раціон.

Профілактика ехінококозу в людей полягає в ретельному очищенні продуктів харчування перед вживанням. Яйця паразита можуть бути на рослинній їжі — горіхах, ягодах, травах. Важливо мити не тільки продукти, а й руки з милом після будь-яких контактів із тваринами, ґрунтом (наприклад, під час роботи в саду), а також після громадського транспорту. Це дасть змогу знизити ризики зараження не тільки ехінококозом, а й низкою інших патологій.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.