Домашні улюбленці можуть хворіти на різні захворювання інфекційного або ж системного характеру. Однією з таких патологій, що виникають при аномаліях розвитку, є дисплазія.  Це небезпечна патологія, яку найчастіше діагностують у молодих кішок і в деяких порід, які мають до цього захворювання генетичну схильність. Проявляється патологія розбіжністю чаші тазового суглоба з верхівкою та голівкою стегнової кістки і є вродженим процесом.

У деяких клінічних випадках діагностуються супутні аномалії подібного плану в ділянці зап’ястних і ліктьових суглобів у домашніх тварин. На підставі дегенеративних змін, рухливість тварини обмежена і на тлі патології виникають хронічні захворювання у вигляді артрозів і артритів. Важкі клінічні випадки дисплазії призводять до повного руйнування чаші суглоба і знерухомлення тварини. Важливо своєчасно звернутися до фахівця в галузі ветеринарної ортопедії для надання допомоги тварині та запобігання наслідкам.

Загальна інформація про дисплазію суглобів у котів

Термін дисплазія походить від грецьких слів «дис» — нестача або порушення і «пласіо» — змінюю. Це означає, що термін дисплазія застосовується в будь-якому випадку явних порушень розвитку і зміни форми тканинних структур. Дисплазія кульшового суглоба у кішок діагностується в ранньому віці, при цьому уражаються тканини сполучного типу і безпосередньо самі кістки. Зміни у формі суглобів спостерігаються і в області згинів зап’ясть або ж ліктів, а закінчення кісток покриваються мікроскопічними тріщинами.

Надалі процес характеризується руйнуванням кістки на окремі частини, хрящова тканина розм’якшується і втрачає свою структурну особливість — волокнистість. Збільшення ж товщини волокон призводять до подальшого розшарування і мінералізації тканин. Розвивається остеоартроз вторинного типу, що становить серйознішу небезпеку для здоров’я і нормального пересування тварини, ніж просто дисплазія.

Базова причина розвитку дисплазії кульшового суглоба, на думку ветеринарних фахівців — генетична схильність. Якщо хтось із засновників породної лінії страждав від цієї аномалії, це означає, що існує велика ймовірність прояву її в нащадків. Науково доведено, що дисплазія здатна передаватися через кілька поколінь аж до 14 коліна. Це варто враховувати під час розведення, ретельно вивчаючи родовід кошеняти. Але при цьому дефектного гена, що відповідає за порушення у формуванні суглоба у кішок, не виявлено.

Суглобова оболонка являє собою хрящову тканинну структуру, яка продукує специфічну рідину. Синовіальна рідина необхідна для зниження навантаження на кісткові структури під час здійснення твариною руху. Існує припущення, що причиною аномалії стає різка нестача гіалуронової кислоти. Негативний вплив має і неправильно складений раціон харчування самки і кошенят — нестача кальцію і велика кількість фосфору. Факторами, що провокують розвиток дисплазії, є:

• раннє проведення кастрації або стерилізації тварини (у віці до 3 місяців), провокує зниження росту кісткових структур;
• підвищена маса тіла й ожиріння (що призводить до високих навантажень на ділянку суглобів під час ходьби та стрибків);
• різні травми, отримані при падіннях з висоти;
• недостатня активність тварини;
• дефіцит у раціоні харчування такого важливого елемента як кальцій;
• годування натуральною їжею з переважанням свіжого м’яса і у великих кількостях;
• надмірне зростання тварини, особливо у великих порід;
• затримка розвитку суглобів у кошенят у період внутрішньоутробного формування;
• зміни в гормональному фоні вихованця;
• деформації інших кісткових структур в організмі (плоска грудна клітка).

Ветеринарні фахівці сходяться на думці, що незалежно від того, які чинники підвищують ризик розвитку патології, основна роль відведена генетичній схильності.

Виведено низку порід, власникам яких необхідно особливо уважно стежити за станом роботи опорно-рухової системи. Найчастіше в клінічній практиці ветеринарних лікарів діагностуються дисплазії тазостегнових суглобів у породи мейн-кун, рідше в інших порід. У метисів і безпородних кішок дисплазія зустрічається набагато рідше, і навіть якщо спостерігається, то протікає практично без основних характерних симптомів.

Власники таких тварин рідше звертаються по лікарську допомогу, оскільки не бачать жодних змін у поведінці улюбленця.

Ознаки

Симптоми дисплазії тазостегнового суглоба починають проявлятися у кошенят у тому віці, коли вони найбільш активні. Практично у всіх випадках звернень до фахівця кошенятам виповнюється 6 і більше місяців. До цього період захворювання проходить безсимптомно. Визначено низку основних характерних ознак дисплазії, вивчивши які власник зможе орієнтуватися в проблемі. Залежить поява ознак не тільки від віку тварини, а й від ступеня розвитку дегенеративних процесів в опорно-руховій системі. Базовими ознаками порушення у формуванні тазостегнового суглоба є:

• порушення ходи (хиткість і неприродність);
• проблеми у тварини при виконанні стрибків у висоту або ж навпаки з неї;
• кульгавість, особливо після тривалого лежання, а з часом кульгавість присутня постійно;
• ікс-подібне викривлення задніх кінцівок;
• різке зниження активності кішки у фізичному плані;
• розвиток атрофії м’язів у задніх кінцівках;
• неможливість тварині прийняти сидячу позу;
• при укладанні вихованка намагається розводити задні кінцівки в сторони, щоб знизити хворобливі відчуття;
• крепітація в області задніх кінцівок при рухах кішки.

При запущених формах патології у кішки розвивається остеоартроз з вираженою деформацією і запалення суглобів. Унаслідок цього тварина втрачає рухливість, намагається більше лежати і не робити зайвих рухів. Пов’язано це з тим, що тварина відчуває хворобливі відчуття.

Діагностика та лікування дисплазії у кішок

Діагностика захворювання включає в себе проведення рентгенографічного дослідження, на основі якого проводиться аналіз. Сучасні методики діагностування дисплазії у ветеринарії включають методику в PennHIP. Даний вид дослідження проводитися з використанням наркозу для знерухомлення пацієнта і введенням спеціальних препаратів, що розслаблюють м’язи. Далі тварину фіксують на спеціальному пристрої, так, щоб голівку стегнової кістки можна було максимально допустимо витягти із западини. Після цього проводять низку рентгенологічних знімків, які дають змогу визначити ступінь ушкодження і обчислити спеціальний індекс зміщення.

За результатами отриманих досліджень, ветеринарний фахівець призначає лікування. Воно може бути консервативним, включно з фізіопроцедурами, медикаментозними засобами, та оперативним, яке здійснюється за допомогою проведення хірургічного втручання. Необхідна складова лікування — відповідна підібрана індивідуально дієта для кішки, обмеження фізичних навантажень (стрибків). Рекомендується підбирати вже готові корми для вихованця супер-преміум якості, до складу яких входять хондроїтин і глюкозамін.

При годуванні натуральною їжею важко повністю забезпечити раціон тварини відсутніми елементами. Перші позитивні зрушення в бік одужання спостерігаються у кішок вже через кілька місяців після початку призначення дієтичного харчування. Важлива частина профілактики і лікування дисплазії суглобів у кішок відведена спеціальним мінеральним добавкам з переважанням такого елемента, як марганець. Кішкам, які перебувають на натуральному харчуванні, можна давати пророщені зерна вівса і зеленої гречки, а також відварений або ж свіжий буряк.

Якщо вихованець страждає від зайвої ваги або ж ожиріння, необхідно скорегувати раціон, знизивши його добову калорійність на 20-30%. Це дасть змогу знизити прояви дисплазії та дозволить уникнути прогресування патології. Але доцільно це робити тільки за легких ступенів руйнувань суглоба.

Наявність больових відчуттів, запальних процесів у суглобах передбачає призначення нестероїдних протизапальних препаратів. Дозування і курс лікування повинен призначати тільки лікуючий ветеринар. Важливе введення хондропротекторів, таких як Артроглікан, Артровет з гіалуроновою кислотою, Страйд плюс. Ці лікарські засоби перешкоджають подальшому руйнуванню тканин хряща, запобігають розвитку остеоартриту. Якщо ж дегенеративні процеси в кульшових суглобах запущені, а випадки важкі, то в таких випадках хондропротектори не матимуть впливу.

У клінічній ветеринарній практиці для полегшення стану тварини за дисплазії широко застосовують гомеопатичні засоби у вигляді ін’єкцій під шкіру. Один із препаратів — Хондартон, має протизапальні властивості та знеболює уражену ділянку. У разі сильних больових відчуттів у тварини, спричинених дисплазією кульшового суглоба, призначаються сильнодіючі препарати, застосовувати які можна не більше ніж 14 днів і тільки під контролем ветеринара, що лікує. Пов’язано це з великою кількістю протипоказань, одне з яких негативний вплив на роботу гепаторенальної системи. Не рекомендується тривало застосовувати протиревматичні та знеболювальні медикаменти тваринам із серцевою недостатністю і хронічними захворюваннями шлунка. Не рекомендується використовувати протизапальні засоби кішкам у період виношування кошенят.

На початкових етапах лікування дисплазії тазостегнових суглобів у кішок застосовуються фізіопроцедури. Доцільні вони і в період відновлення після хірургічних втручань. Застосування ультразвукового лікування дає змогу підвищити швидкість загоєння кісткових структур і зняти запалення. Використання електростимуляції дає знеболювальний результат, а лазерна терапія прискорює утворення волокон колагену в тканинах хряща. Підвищення кровотоку здійснюється шляхом проведення спеціального масажу. Крім того, під час здійснення масажних рухів посилюється і насичення тканин киснем.

Відсутність терапевтичного ефекту від медикаментозного лікування і фізіопроцедур передбачає проведення оперативного втручання. Хірургічну операцію проводять у крайніх випадках і вона включає в себе кілька видів:

• у разі руйнування суглоба — резекція голівки тазостегнової кістки;
• корекція м’язових волокон у стегні у кішки;
• остеотомія тазових кісток;
• фіксація суглоба за допомогою спеціальних пристосувань;
• артроскопія і протезування пошкодженого суглоба. 

Профілактика

Заходи профілактики розвитку дисплазії у кішок зводяться до дотримання норм годування та утримання. Так, у кішок, особливо великих порід, обов’язково має бути своя підстилка, виконана з м’яких тканин з наповнювачем. Тварина має отримувати збалансований за всіма нутрієнтами корм, особливо це важливо для маленьких кошенят у період активного росту кісткових структур і хрящової тканини.

Не варто допускати переїдання кішки і подальшого ожиріння. В результаті це призводить не тільки до порушень і запальних процесів в області опорно-рухового апарату, а й тягне за собою розвиток небезпечних захворювань серцево-судинної та ендокринної систем. Власники кішок, які планують займатися подальшим розведенням породистих тварин, мають ретельно ознайомиться з родоводом, і в разі виявлення поганої спадковості утримаються від подальшого розведення. Кішок з дисплазією рекомендується стерилізувати.

Усім домашнім улюбленцям, незалежно від породи, необхідно проходити профілактичні обстеження у ветеринарній клініці один раз на рік. Особливо це стосується тих порід кішок, які мають генетичну схильність до розвитку дисплазії тазостегнового суглоба.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.