Хвороби опорно-рухового апарату вражають переважно собак великих порід. Виною тому — велика вага тварини і надмірна фізична активність, якій собаку піддають її господарі. Найпоширенішим захворюванням є дисплазія — патологічний процес, що відбувається в суглобах і викликає їхнє руйнування. Хвороба може вражати як передні, так і задні кінцівки. З усіх можливих варіантів дисплазії найпоширенішою є патологія, що локалізується на тазостегнових суглобах. Саме на задні кінцівки тварини припадає максимальне силове навантаження.

Дисплазія кульшових суглобів у собак не є вродженим захворюванням, але належить до патологій, що передаються у спадок. Зазвичай хвороба не проявляється в цуценячому віці, перші ознаки дисплазії помітні лише тоді, коли улюбленцю виповниться близько 1.5 років. Хвороба вважається дуже небезпечною, оскільки за відсутності своєчасної діагностики та лікування, собака може повністю позбутися рухової функції.

Причини появи дисплазії

Дисплазія у собак є невиліковною хворобою і характеризується нещільним приляганням або зміщенням голівки тазостегнової кістки до суглобової западини. Під час руху виникає тертя кістки, що призводить до зміни тканин суглобів (розшаровування і сплощення). Найчастіше дисплазія вражає тазостегнові суглоби, набагато рідше ліктьові та колінні. Деякі породи собак, такі як сенбернари, вівчарки, доги, ретривери та ін. більше за інших схильні до розвитку патології.

Основною причиною виникнення дисплазії є спадковий фактор. Незважаючи на те, що у цуценят є абсолютно здорові батьки, велика частина потомства все одно може виявитися хворою.

Дисплазія суглобів у собак часто виникає при неправильному утриманні тварин:

• занадто часті та сильні фізичні навантаження у молодих собак, що призводять до травм задніх кінцівок;
• незбалансований раціон харчування, перегодовування собаки продуктами, що містять білок;
• ожиріння;
• годування тварин дешевими кормами;
• різні травми кінцівок (удари, розриви і розтягнення зв’язок, вивихи);
• недостатнє або надмірне надходження в організм собаки вітамінів C D B₁, а також мікроелементів, таких як кальцій, фосфор;
• малорухливий спосіб життя, що призводить до слабкості м’язів і неправильного розвитку суглобів.

У деяких цуценят м’язова маса зростає швидше, ніж кісткова, що також є чинником виникнення дисплазії. Спадкова форма захворювання обов’язково проявиться навіть у тому випадку, коли розвиток собаки проходить за всіма правилами: збалансований раціон харчування, помірні щоденні навантаження.

Ознаки дисплазії у собак

Перші ознаки дисплазії, як правило, проявляються тільки після досягнення вихованця 1.5 однорічного віку, раніше патологію виявити дуже складно. Виділяють 5 ступенів розвитку дисплазії:

• A — у тканинах суглобів порушень не відбувається.
• B — існує схильність до розвитку патології.
• C — спостерігаються ураження суглобів, що призводить до частих вивихів.
• D — вважається середнім ступенем ураження суглобів, за своєчасно розпочатого лікування процес можна взяти під контроль.
• E — у суглобах відбулися структурні зміни, тканини зруйновані. Терапія захворювання тільки підтримуюча.

Головною ознакою дисплазії є кульгавість, інші клінічні симптоми безпосередньо залежать від ступеня хвороби та типу ураження кінцівок. Ознаки дисплазії проявляються:

• Кульгавістю на задні лапи, причому кульгати собака може як на одну лапу, так і на обидві кінцівки відразу. Кульгавість зазвичай на якийсь час припиняється, потім поновлюється знову.
• Собаці важко підніматися і спускатися сходами.
• Хода тварини стає хиткою і погойдується.
• Під час руху круп тварини опущений, створюється враження, що собака пересувається на напівзігнутих лапах.
• Вихованець швидко втомлюється при ходьбі, робить часті зупинки для відпочинку.
• При спробі прийняти лежаче або сидяче положення собака довго крутиться.
• На лапах можуть виникати набряки.
• Коли тварина лежить на животі, її лапи неприродно розгорнуті в сторони.
• Під час бігу вихованець відштовхується від землі обома задніми лапами (кролячий біг).
• При обмацуванні кінцівок (лікоть, стегно) тварина відчуває сильні болі.
• Змінюються пропорції тіла: передня частина стає більшою і масивнішою, ніж задня.

Маленькі цуценята, у яких розвивається дисплазія тазостегнових суглобів, вважають за краще не пересуватися по підлозі за допомогою бігу, а повзти на животі. Якщо власнику відомо, що в родоводі цуценяти вже траплялися випадки такої патології, як дисплазія тазостегнового суглоба собак, то маленькому чотириногому другу краще пройти рентгенологічне обстеження.

При виявленні у собаки перерахованих симптомів, тварину потрібно терміново показати лікарю, інакше собака може повністю втратити рухову функцію.

Дисплазія кульшових суглобів у собак характеризується постійним спиранням собаки на передні кінцівки, труднощами під час ходіння сходами, опущеним крупом і вилянням задом під час руху вихованця. Дисплазія тазостегнового суглоба у собак довгий час може взагалі ніяк не проявлятися. Деякі тварини, схильні до захворювання, починають страждати від дисплазії тазостегнових суглобів у собак тільки в похилому віці.

Дисплазія ліктьового суглоба у собак проявляється у вигляді таких ознак як:

• невиконання команди «Дай лапу», через сильний біль у кінцівці;
• утворення на ліктьових суглобах наростів і ущільнень;
• кульгавість на передні лапи;
• відмова спускатися зі сходів;
• скигленням і агресією при спробі господаря промацати ділянку ліктя вихованця.

Дисплазія ліктьового суглоба має ознаки, що залежать від деяких особливостей захворювання, адже за патології кістки кінцівок сплощуються або навпаки, зменшуються.

Дисплазія колінного суглоба зустрічається в рідкісних випадках і зазвичай спровокована травмою або надмірним навантаженням на задні лапи тварини. Суглобові кістки при цьому виглядають як підвивих. Ознаки патології такі:

• колінні суглоби деформуються, що видно неозброєним оком;
• при спробі обмацування ураженого місця собака відчуває сильну болючість;
• під час руху собака кульгає на задні кінцівки.

Кожен власник собаки, який застосовує активні фізичні навантаження для своєї тварини, повинен враховувати можливий ризик виникнення дисплазії суглобів.

Способи діагностики дисплазії

Уважний власник одразу помітить, що з його вихованцем щось не так, але поставити точний діагноз дисплазії у собак може тільки досвідчений ветеринарний лікар. Перше що зробить фахівець — проведе уважний клінічний огляд тварини. Лікар оцінить правильність рухів кінцівок собаки, методом пальпації визначить можливу деформацію в суглобах. При виконанні процедури згинання і розгинання суглобів для дисплазії характерні такі симптоми під час руху кісток, як скрипи і клацання. Під час тесту лікар уважно спостерігає за реакцією тварини.

Дисплазія у собак вимагає завжди більш ретельного дослідження, тому для точної діагностики необхідно також провести рентгенологічне обстеження тварини. Метод покаже масштаб руйнування кісток і дасть змогу скласти ефективний план лікування. Рентген проводять тільки за повної нерухомості собаки, оскільки для ретельнішого обстеження потрібно, щоб тварина не заважала всім маніпуляціям лікаря.

Якщо рентген не може повністю показати всю картину захворювання, застосовується метод артроскопії. Під загальним наркозом на черевній порожнині тварини роблять кілька мікроскопічних надрізів, через які потім вводять спеціальний апарат — артроскоп або мікрокамеру. Такий спосіб з точністю до міліметра здатний показати стан структури тканин хряща. Метод дає змогу безпомилково визначити у цуценяти стадію захворювання і ступінь ураження суглобів. Артроскопія вважається досить дорогою процедурою, тому проводиться тільки у великих ветеринарних центрах.

Лікування дисплазії у собак

На жаль, таке захворювання, як дисплазія у собак не підлягає повному лікуванню, але за допомогою своєчасно розпочатої терапії можна призупинити процеси руйнування тканин і значно поліпшити якість життя тварини. Якщо з якихось причин власник собаки зволікає з походом до ветеринара, у тварини може розвинутися важче захворювання, що призводить до розпаду хрящових тканин і дистрофії суглобів — остеоартроз. Щоб перешкодити виникненню серйозної патології, потрібно почати лікування дисплазії в найкоротші терміни. Як лікувати дисплазію у собаки, порекомендує тільки досвідчений ветеринарний лікар.

Медикаментозні препарати

Терапія медикаментозними засобами у собак передбачає застосування хондропротекторів — препаратів, здатних припиняти патологічні зміни в суглобах. Лікарський засіб вводиться внутрішньом’язово, іноді потрібна ін’єкція в сам суглоб. Препарат ефективний тільки на початкових стадіях хвороби. Крім того, для зняття хворобливих відчуттів застосовуються спазмолітичні препарати, а для ліквідації запалення навколишніх тканин — протизапальні засоби.

Гомеопатичні засоби

Консервативна терапія, що застосовується для лікування дисплазії, охоплює використання гомеопатичних засобів, які здатні чинити підтримуючу і профілактичну дію. Одним із таких медикаментів є Дискус композитум, який призначають тваринам, не старшим за 9 місячний вік. У профілактичних цілях препарат призначається з перших тижнів життя собаки по 22 рази на тиждень. Лікарська речовина вводиться внутрішньом’язово або підшкірно. Необхідно пам’ятати, що за допомогою рослинних препаратів не можна зупинити патологічний процес у суглобах і кістках, всі ефективні лікарські засоби має призначати тільки ветеринар. Будь-яке самостійне застосування препарату може спровокувати важкі наслідки для здоров’я тварини.

Фізіопроцедури

Ветеринарний фахівець може призначити хворому собаці такі методи лікування, як електромагнітне випромінювання і лазеротерапія. Ці способи спрямовані на прогрівання уражених суглобів тварини, але не завжди ці способи лікування приносять позитивний результат. Існують певні протипоказання до такого лікування, тому вся терапія проводиться тільки під суворим контролем ветеринарного лікаря. Тільки фахівець може чітко визначити графік і тривалість лікувальних процедур.

Харчові добавки

Ветеринарні фахівці настійно рекомендують власникам тварин використовувати для лікування улюбленців такі препарати, як Хондроїтин і Глюкозамін, спрямовані на відновлення зруйнованих кісткових хрящових тканин. Харчові добавки дозволяється застосовувати не тільки на початкових етапах розвитку захворювання, а й у тому разі, коли собаці поставлено діагноз — остеоартроз. Активні біологічні добавки необхідно включити в раціон цуценяти з перших тижнів життя тварини.

Хірургічні методи

Дисплазія тазостегнових суглобів у собак підлягає здебільшого тільки хірургічному втручанню. Оперативний метод є найдієвішим лікуванням дисплазії, оскільки спрямований безпосередньо на уражену ділянку суглоба. Хірургічна операція здатна повернути хворому собаці колишню рухову активність.

Хірургічні операції виконуються кількома способами:

• Артропластика — під час процедури хірург повністю або частково видаляє головку і шийку стегна. Операція проводиться тільки в тому разі, коли хвороба набуває 4 або 5 стадії розвитку, а суглоби уражені остеоартрозом. Реабілітаційний період після артропластики досить тривалий і важкий, але тварина повністю повертається до колишнього активного життя. Ветеринарні лікарі рекомендують проводити операцію цуценятам, які не досягли піврічного віку, зазвичай молоді собаки легше переносять процедуру і швидше відновлюються.
• Міектомія гребінчастого м’яза. Нескладна процедура, під час якої лікар розсікає гребінчастий м’яз, що розташовується в кульшовому суглобі. Цей спосіб знижує тиск на уражений суглоб і усуває болючість, що виникає під час руху собаки. Процедура призначається тільки молодим собакам, для стабілізації стану тварини.
• Ендопротезування — передбачає заміну тазостегнового суглоба титановим протезом. Операція дуже складна, і не кожен фахівець здатний провести її якісно. Після процедури у тварини можуть бути ускладнення в післяопераційному періоді, оскільки зареєстровані випадки відторгнення чужорідного тіла організмом тварини. Але практично завжди ендопротезування закінчується успіхом: собака повертається до своєї колишньої рухової активності.
• Потрійна остеотомія — головним принципом процедури є зміна розташування виїмки суглоба і надання кісткам правильної форми. До процедури також є протипоказання. Якщо дисплазія ліктьового суглоба у собак ускладнюється артритами, хірургічне втручання на проводять.

Рішення про оперативне втручання ухвалюється фахівцем тільки після повної діагностики тварини. Хірургічне втручання, як спосіб лікування дисплазії, дуже складний і трудомісткий метод, якісно виконати який здатний тільки досвідчений лікар.

Профілактика захворювання

Патологічний процес у суглобах може розвинутися як на спадковому рівні, так і внаслідок поганого незбалансованого харчування та неправильного способу життя собаки. Профілактику захворювання необхідно проводити з перших тижнів появи цуценяти на світ, тільки тоді можна уникнути виникнення дисплазії. Протистояти руйнуванню суглобів допоможе виконання нескладних правил по догляду за твариною:

• Не перегодовувати чотирилапого улюбленця, оскільки надмірна вага провокує сильний тиск на суглоби.
• Найбільш уважно слід поставитися до цуценяти, вік якого не перевищує півроку. Саме в цей період у собаки відбувається ріст суглобів і кісток, формування скелетної системи. Потрібно мати на увазі, що у цуценят великих порід ці процеси можуть відбуватися занадто інтенсивно.
• Не можна зловживати білковою їжею. Раціон тварини обов’язково має бути збалансованим. До складу раціону неодмінно входять: білок, вуглеводи, жири, мінерали та вітамінні комплекси, пробіотики, продукти, багаті клітковиною. Крім того, вихованець повинен отримувати необхідну кількість фосфору і кальцію.
• Регулярно проводити діагностику організму собаки, відстежувати і контролювати патологію, що почалася.
• У перші 6 місяців життя цуценяти, його необхідно оберігати від виснажливих фізичних тренувань. Найправильніші прогулянки з собакою включатимуть біг, плавання, ходьбу пішки на далекі дистанції.
• Вводити в раціон вихованця м’ясні та овочеві бульйони. Така їжа швидко засвоюється і добре насичує організм собаки.
• З самого раннього віку в раціон цуценяти вводять харчові добавки, що перешкоджають розвитку дисплазії (Глюкозамін, Хондроітин).

Якщо в родоводі була присутня дисплазія тазостегнових суглобів у собак, або цуценя схильне до захворювання через особливості породи, потрібно провести обстеження собаки в ранньому віці. Перший рентген тварині рекомендується зробити в 5 місячному віці, другий — коли собаці виповниться трохи більше року. Господар повинен уважно стежити за розвитком свого чотириногого друга, звертати увагу на характер рухів, постановку кінцівок. За будь-яких підозрілих ознак улюбленця показують фахівцеві.

Дисплазія не є вироком. Незважаючи на те що захворювання серйозне і важко піддається лікуванню, при грамотному підході до терапії можна домогтися позитивних результатів і повернути собаці звичний спосіб життя. Головне правило — уважно ставитися до здоров’я чотириногого друга і не перевантажувати собаку частими і важкими фізичними навантаженнями, а також стежити за якістю харчування тварини. Правильний підхід до виховання і турбота про цуценя з найперших днів його життя допоможуть господареві виростити здорову, віддану і щасливу домашню тварину.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.