Захворювання, що вражають ділянку хребта у домашніх улюбленців, діагностуються досить складно і важко піддаються терапії. Одним із патологічних станів хребта з яскраво вираженим больовим синдромом є дискоспондиліт.

Захворювання характеризується порушеннями неврологічного плану, а виникає переважно на тлі інфекційних чинників.

Під час розвитку дискоспондиліту можливе ураження пластинок хребців, стискання спинного мозку і нервів, а також ураження внутрішнього вмісту хребта.

Причини розвитку дискоспондиліту у собак

Зазначається, що дискоспондиліт не генетичний патологічний процес. Діагностується у тварин незалежно від віку або породи.

Але є низка собак, у яких розвиток патології фіксується частіше, ніж у інших. Породи схильні до розвитку дискоспондиліту — німецькі та бернські вівчарки, а також боксери, німецькі доги, бассет-хаунди та ротвейлери. Причиною виступає породна схильність до так званої імуносупресії.

Серед причин, що провокують розвиток у подальшому дискоспондиліту у собак, виділяють:

• Інфекційні процеси. Спровокувати виникнення патології здатні такі інфекції як аспергільоз або бруцельоз.
• Сторонні предмети. Застрягле насіння трави, а також різні тріски, шипи від рослин, голки.
• Інфікування на тлі оперативного втручання (у разі порушення правил асептики й антисептики під час проведення хірургічної маніпуляції існує ризик інфікування тканин із подальшим розвитком дискоспондиліту).

Причиною розвитку небезпечної патології у собаки здатний послужити імуносупресивний стан організму тварини.

Примітно, що судинна мережа в ділянці тіла хребця має анатомічну особливість. Так, пучок судин у просторі між хребцями специфічним чином згинається, формуючи петлю. Така особливість грає злий жарт, оскільки стає сприятливим фактором для осідання інфекційних патогенів. Сплетіння локалізовано в ділянці поперекового відділу хребта. Тому частіше діагностується дискоспондиліт саме в ділянці хребта собаки.

При здавлюванні в місці розташування патології, відзначається розвиток неврологічних проблем. Достеменно невідомо, як розвивається дискоспондиліт. Серед причин виділяють патогенну мікрофлору, здатну разом з потоком крові поширитися організмом і осісти в судинних сплетіннях міжхребцевих дисків.

Патогени, потрапляючи в область міжхребцевого диска, мають властивість колонізувати, захоплюючи кісткові тканини. У результаті відзначається їхнє поступове руйнування. На місці деструкції міжхребцевих дисків починає формуватися грануляційна тканина. Розростаючись, тканинна структура створює компресію на спинний мозок, здавлюючи нервові корінці. Уражена частина характеризується своєю нестабільністю. При дискоспондиліті у собаки не виключаються часті вивихи, переломи і підвивихи.

Розвиток дискоспондиліту бактеріальної етіології характеризується проявом гострих симптомів. У тварини може підвищуватися температура тіла, спостерігається млявість і відмова від їжі. Відсутність своєчасної допомоги з боку ветеринарного лікаря, може стати причиною розвитку небезпечних ускладнень, що загрожують життю тварини.

Симптоми дискоспондиліту у собак

Дискоспондиліт належить до патологій, які трапляються у домашніх улюбленців досить часто. Як правило, звертаються до фахівців власники пізно, коли захворювання набуло важкої форми перебігу. На ранніх стадіях діагностований дискоспондиліт у собаки добре піддається медикаментозній терапії.

Виділяють дві основні форми захворювання — гостру і хронічну. Обидві форми патологічного процесу мають схожу клінічну картину. Зазначається, що у самців дискоспондиліт розвивається частіше, ніж у самок. Захворювання також характеризується раннім розвитком. У переважній більшості випадків, патологія формується до 5 річного віку.

Характерними симптомами розвитку дискоспондиліту в улюбленця, є:

• Хворобливі відчуття. Відзначаються і в гострій, і в хронічній формі. Біль буває локальним або таким, що поширюється. Може відходити в різні напрямки. Залежить це від місця здавлювання або защемлення. Чим сильніше відбулося защемлення, тим вираженішим буде больовий синдром.
• Відсутність можливості піднімати таз.
• Неможливість рухати тазовими кінцівками.

Це відбувається при перетисканні нервових волокон і спинного мозку. Нерідко тварина ходить під себе, не маючи можливості контролювати акти дефекації та сечовипускання. У клінічній ветеринарній практиці зустрічається повний або односторонній параліч у тварини. Також може виникати амбулаторний парез і атаксія.

Перш ніж призначати терапію, важливо провести ретельну діагностику. Існує низка патологій, що мають схожу клінічну картину, але різний терапевтичний підхід. Під час проведення досліджень, необхідно диференціювати диспокспондильоз від істинного спондильозу. Ветеринарний невролог проводить низку необхідних досліджень:

• загальний клінічний і неврологічний огляди;
• рентгенографічне дослідження області хребетного стовпа і таза;
• магнітно-резонансна або комп’ютерна томографія.

Необхідно визначити, чи не стали причиною відмови задніх кінцівок пухлини, спондильоз або ураження кісткових структур.

Під час діагностики дискоспондиліту на рентгенівському знімку чітко видно специфічні звуження в ділянці між хребцями. Також відзначаються сформовані ерозії та демінералізація пластин. Крім цього, в процесі діагностики при дискоспондиліті у собаки фіксуються спондилофіти. Це специфічні розростання кісткових тканин. У низці клінічних випадків відзначаються змикання хребців між собою або навпаки, збільшення відстаней між ними. Максимальну інформативність має методика комп’ютерної томографії.

Лікування дискоспондиліту у собак

Якщо дискоспондиліт був діагностований у собаки на ранніх стадіях розвитку, лікування передбачає використання медикаментозних препаратів. Спеціаліст визначає вид патогена, що спровокував інфекцію, і призначає відповідні антибіотики. Лікування дискоспондиліту тривале, займає від 1.5 до 6 місяців. Регулярно слід проводити МРТ з діагностичною метою, щоб контролювати процес терапії. Як правило, хвора тварина відчуває сильний біль, тому призначаються знеболювальні засоби та препарати з протизапальною дією.

Причиною розвитку дискоспондиліту може виступати грибкова інфекція. У таких випадках призначаються системні протигрибкові препарати. Вид і дозування засобу визначає ветеринар індивідуально для кожної тварини.

У запущених випадках перебігу патології, доцільним є проведення хірургічного втручання.

Також може знадобитися операція при дискоспондильозі, якщо лікування медикаментозними препаратами не дало позитивного результату.

Профілактика розвитку небезпечної патології полягає в декількох пунктах — своєчасне лікування інфекційних захворювань і регулярний огляд собаки у ветеринарного лікаря.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.