Гельмінтози, що вражають собак, можуть мати найрізноманітнішу форму і вражати різні органи і системи. Дирофіляріоз у собак, яскраве тому підтвердження. Захворювання, викликане паразитами, що належать до групи нематод, вражає різні види як диких, так і домашніх тварин. Раніше дирофіляріоз вважався винятково тропічним захворюванням, але внаслідок міграції та переселення тварин разом із людьми, недуга поширилася тими країнами, де раніше не зустрічалася.

Проміжним господарем нематод, що викликають дирофіляріоз, є комарі, а остаточним — люди, собаки, коти, лисиці, вовки, тхори, ондатри, морські леви. В одному собаці може перебувати до 250 дорослих особин гельмінтів. При цьому одна доросла нематода цього виду виростає до 40 см у довжину.

Шляхи зараження дирофіляріозом

Паразитарне захворювання переноситься комарами, зараженими личинковою формою гельмінтів — мікрофіляріями. Під час укусу тварини таким комаром, разом зі специфічним секретом, які впорскує комаха перед тим як насосатися крові, відбувається зараження. Дирофіляріоз може протікати у двох стадіях:

• легенево-серцева;
• шкірна.

Обидва види захворювання викликані двома різновидами нематод. При легенево-серцевій формі, в організм собаки проникає паразит через кровоносну систему, перебуваючи в стадії личинки. Надалі, з потоком крові, нематоди розносяться по всіх органах, а в процесі розвитку, локалізуються в області міокарда і легеневих структур. Тривалість життя гельмінтів, що вражають серце і легені, становить близько 7 років. Ця форма є найнебезпечнішою для життя вихованця і в запущених, несвоєчасно діагностованих випадках, стає причиною загибелі собаки.

Шкірна форма дирофіляріозу не має такого негативного впливу на загальний стан систем організму тварини і не загрожує загибеллю улюбленцю. Але при цьому спричиняє значний дискомфорт, провокуючи розвиток дерматитів, свербіння шкіри та висипань. Дорослі нематоди та їхні личинки (мікрофілярії), локалізуються в підшкірно-жировій клітковині собаки.

Зверніть увагу! Існує ризик передачі збудника від хворого собаки до людини, але тільки в тому разі, якщо заражений комар вкусить спочатку собаку, а потім людину. Такі випадки є, але вони надзвичайно рідкісні. Напряму ж дирофіляріоз не передається.

Крім форм дирофіляріозу, існують ще й стадії. Переважно, якщо лікування розпочато своєчасно, коли паразити перебувають у стадії мікрофілярій. У разі, якщо лікування починається, коли гельмінти є вже дорослими особинами, то можуть виникнути серйозні ускладнення. Це пов’язано з тим, що під час загибелі черв’яків, вони розпадаються на частинки, здатні провокувати закупорку легеневих і серцевих артерій, призводячи до тромбоемболії.

Зараження дирофіляріозом відбувається в момент укусу тварин комарами, інфікованими початковою стадією нематоди. Протягом від 10 до 30 днів після зараження, мікрофілярії перетворюються на личинки, які мігрують у підшкірну клітковину або серце. Дозрілі нематоди продовжують розмножуватися, виділяючи в кров личинки. Відбувається зараження паразитами в теплу пору року (у пік розмноження комарів). Підвищену увагу необхідно звертати власникам тих вихованців, які проживають у вологих місцевостях з наявністю водойм. Високий ризик розвитку дирофіляріозу виникає в теплих приміщення з підвищеною вологістю.

Симптоми хвороби

Ознаки появи у собаки дирофіляріозу, як правило, не мають характерного вираження. Захворювання характеризується стертістю клінічної картини, а інтенсивність проявів залежить від типу гельмінта, що вразив організм, а також від часу перебування паразитів в організмі тварини. Залежно від форм дирофіляріозу, симптоми будуть відрізнятися. Так, при шкірній формі недуги, відзначають такі зміни:

• розвиток сильного свербіння, висипань і дерматитів у місці локалізації гельмінтів;
• поява набряклості та випадання ділянки шерстного покриву;
• запалення в утвореній ранці, внаслідок інфікування вогнища ураження бактеріальною мікрофлорою.

При легенево-серцевій формі захворювання, відзначають:

• задишку у тварини;
• важке дихання;
• кровохаркання;
• слабкий і невиражений кашель;
• підвищена млявість і слабкість;
• відсутність бажання приймати їжу;
• підвищена стомлюваність і апатія;
• гарячкові стани;
• підвищення температурних показників тіла до рівня субфебрильності.

У деяких тварин, при діагностуванні легенево-серцевої форми дирофіляріозу, відзначають наявність запальних процесів у ниркових структурах, недостатність печінки і розвиток асциту (скупчення рідини в черевній порожнині).

Важливо відзначити, що серцева форма нематод може локалізуватися не тільки в ділянці міокарда і легенів. Цей вид гельмінтів здатний вражати головний і спинний мозок. За шкірної форми дирофіляріозу, відзначають розташування черв’яків у порожнині живота й очах.

Крім загальних ознак зараження дирофіляріозом, існує низка симптомів, що проявляються не завжди. До них належать:

• значне зниження маси тіла;
• проблеми із серцем;
• ціанотичність видимих слизових оболонок;
• вологі хрипи під час акту дихання.

На пізніх стадіях захворювання, коли статевозрілі гельмінти починають гинути і розкладатися, розвивається загальна інтоксикація організму тварини. Діагностується захворювання досить складно і вимагає високої кваліфікації лікаря із застосуванням спеціального обладнання. Під час постановки діагнозу необхідно враховувати:

• місцевість, де проживає вихованець;
• наявність хронічних захворювань.

Основна методика, яка використовується для постановки діагнозу — експрес-аналіз на наявність специфічного білка, що продукується дорослими особинами дирофілярій. Точність експрес-тесту становить 68% (у разі, якщо організм собаки уражений хоча б однією самкою нематоди).

Іншими методами діагностики є:

• проведення електрокардіограми;
• ехокардіограма (дає змогу виявити порушення в структурі серцевого м’яза, його обсягу та будови;
• рентгенографія (дає змогу дослідити область легеневих структур на предмет локалізації в них гельмінтів);
• аналіз крові на антигени периферичної крові;
• аналізи імунологічного характеру.

За шкірної форми дирофіляріозу, проведення внутрішніх досліджень не має особливої актуальності, адже діагностувати наявність нематод під шкірою можна за зовнішніми ознаками. Дослідження на наявність личинкової стадії дирофілярій в організмі включають у себе:

• дослідження мазка крові;
• дослідження крові на присутність частинок ДНК личинок за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.

Лабораторні дослідження на присутність статевозрілих особин, включають у себе:

• візуальне дослідження шкірного покриву на присутність вузликів, характерних здуття;
• імуноферментний аналіз — на наявність антигенів у крові.

Для мікроскопічних досліджень забір крові проводиться з вени без використання коагулянту. Рекомендовано відбирати кров методом самопливу, щоб уникнути гемолізу. Зберігання відібраного матеріалу не повинно перевищувати більше 48 годин в умовах температур від +2 до +5 градусів.

Лікування дирофіляріозу

Лікування дирофіляріозу у собак залежить від виду ураження. Підбір необхідних медикаментів повинен проводитися досвідченим ветеринарним лікарем з урахуванням індивідуальних особливостей собаки і тяжкості захворювання. Пов’язано це насамперед з тим, що для знищення дорослих особин і личинкових стадій використовуються системні медикаментозні засоби на основі токсичних сполук миш’яку. За серцевої форми дирофіляріозу використовують препарати Івермектин і Левамізол. Препарати мають виражену патогенну дію на організм паразитів, і можуть використовуватися навіть у тих випадках, коли тварина перебуває у важкому стані.

Зверніть увагу! Існують породи собак, які мають хронічну непереносимість препаратів на основі івермектину. Такими породами є — коллі, шелті та добермани.

За серцевого дирофіляріозу широко використовують дигідрохлорид меларсорміну. Після проведення загальної дегельмінтизації організму хворої тварини, необхідне застосування симптоматичної терапії, спрямованої на позбавлення організму від наслідків. Вихованцям з вираженою недостатністю серця призначають діуретики та інгібітори АПФ. У важких клінічних випадках проводять лікування із застосуванням системних протизапальних лікарських препаратів, кортикостероїдних медикаментів і антитромбічних засобів.

Шкірна форма дирофіляріозу лікується із застосуванням спеціальних ліків, за допомогою нанесення їх на шкірний покрив. Основа протиглистових препаратів — імідаклоприд і моксидектин. Під час лікування вдається повністю позбутися личинок дирофілярій протягом 2 місяців. Хірургічне лікування шкірної форми дирофіляріозу застосовується в разі, якщо необхідно видалити дорослу особину нематоди.

У деяких, особливо важких випадках, допомогти тварині не представляється можливим і вона гине. Як правило, причиною летального результату собаки при дирофіляріозі стає легенево-серцева форма.

Профілактика дирофіляріозу

Профілактика дирофіляріозу полягає в кількох важливих правилах, яких необхідно дотримуватися власникам собак. Основні дії спрямовані на:

• Обмеження контактування собаки з переносниками інфекції — комарами. Необхідно уникати місць, де локалізуються комахи, а також регулярно проводити обробку тварини інсектицидними спреями.
• Використання спеціальних засобів від глистів, здатних знищити личинкову стадію глистів, не даючи можливості розвинутися в дорослу особину.

Важливий аспект профілактичних дій — своєчасне звернення до ветеринарного фахівця для планових діагностичних оглядів, а також при появі найменших характерних ознак нездоров’я тварини.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.