Небезпечні та неприємні захворювання — гельмінтози, часто вражають домашніх тварин. Більша частина діагностованих гельмінтозів належить до нешкідливих, одним з яких є токсокароз або аскаридоз. Але існують і більш небезпечні паразитарні організми, такі як дирофіляріоз, що провокує серйозні дегенеративні процеси, а також некрози тканинних структур організму.

Небезпека дирофіляріозу полягає в токсичному впливі паразитів на організм і, як наслідок, — летальний результат.

Назва дирофіляріоз перекладається з давньогрецької мови як зла нитка. Це гельмінтоз, спровокований нематодами, що має дефінітивного та проміжного господаря. Дефінітивним господарем є представники родини псових (домашні та дикі собаки). Проміжним господарем є кровосисні комахи, переважно комарі.

Крім собак, дирофіляріозом заражаються домашні та дикі кішки, а також ондатри, носухи, лисиці і навіть людина.

Механізм зараження

Дирофіляріоз являє собою гельмінтоз антропозоонозного типу, спровокований нематодами Dirofilaria. Під час діагностичних заходів ветеринарні фахівці змогли встановити, що дорослі паразити здатні перебувати в ділянці правого передсердя, підшкірній клітковині, серозних тканинах і в жировій навколонирковій тканині.

Дирофіляріоз у кішок розвивається з потраплянням личинок — мікрофілярій. У кров’яному руслі циркулює приблизно до 10 тисяч в 1 мл крові. Зараження відбувається трансмісивним шляхом через укуси кровосисних паразитів — комарів і бліх. Одна статевозріла самка комара може містити в собі до 27 мікрофілярій.

Проникаючи в організм комара під час насичення кров’ю від хворої тварини, личинки впродовж двох тижнів (за відповідних показників температури довкілля вище 15 градусів), стають інвазивними (здатними заражати), і надалі просуваються до ділянки ротового апарату комара.

При здійсненні комаром харчування, мікрофілярії потрапляють в організм кішки, надалі просуваючись по кровоносній системі. Через 3-5 місяців паразити досягають свого місця дислокації. Так, личинки дирофіляріозу D.immitis проникають у кровоносні судини легеневих структур і міокарда, а D.repens розташовуються в підшкірній жировій клітковині.

Досягають своєї статевої зрілості личинки у віці 6-9 місяців. Виділяють чотири базові форми дирофіляріозу, що визначаються залежно від симптоматики та загальної клінічної картини захворювання. Існує:

• Субклінічний дирофіляріоз — іменується інтоксикаційним синдромом, не має чіткої клінічної картини. Кішка при субклінічній формі захворювання швидко втомлюється, навіть після незначних фізичних навантажень, знижується апетит, можлива поява виснаження. Також відзначається апатичний стан, напади кашлю і порушення в роботі нервової системи — судомні явища, парези і паралічі, хитка хода).
• Шкірний дирофіляріоз — характеризується виникненням уражень у ділянці шкірного покриву на спині та кінцівках. Перші ознаки шкірної форми дирофіляріозу схожі з початком атопічного дерматиту або ж демодекозу. Утворюються місця алопеції, уражені ділянки шкірного покриву гіперемовані, набряклі. Діагностуються пустули, що містять у собі серозний або ж гнійний ексудат. Під час прориву пустул вміст виходить назовні, утворюючи рани, а надалі і виразки на тілі у кішки. Дерматит, спровокований розвитком дирофіляріозу в організмі, практично не піддається лікуванню спеціальними протизапальними і протибактеріальними медикаментозними засобами.
• Псевдопухлинний дирофіліріоз — форма захворювання, для якої характерною ознакою є виникнення пухлинних процесів у ділянці молочних пакетів, шкірного покриву спини, скакальних суглобів і простору між пальцями. Шкірний покрив за псевдопухлинної форми уражається виразковими утвореннями.
• Легенева та серцева форма — характеризується більш серйозними ознаками уражень організму. Так, за серцево-легеневої форми дирофіляріозу у кішки відзначається задишка, підвищена слабкість і блідість видимих слизових оболонок. Крім цього, ця форма захворювання провокує утворення кіст у передміхуровій залозі у самців, водянку черевної порожнини, гепатомегалію і збільшення селезінки. Також відзначаються патології ренальної системи — недостатність нирок і серця — зміни правого передсердя.

Фахівці зазначають, що під час терапії котів, уражених дирофіляріозом серцевої форми (гельмінти локалізуються в ділянці легеневих структур і міокарда), прогноз обережний, а в разі тяжкого перебігу — сумнівний.

Симптоми

Найнебезпечнішою формою дирофіляріозу є серцева, що протікає гостро або ж хронічно. Ознаки у кішки можуть не проявлятися зовсім, а в деяких випадках симптоми настільки стерті й незначні, що власник не відразу б’є на сполох.

Гострий тип серцевої форми дирофіляріозу характеризується порушеннями в області дихальної системи. У кішки виникає задишка, порушення акту дихання, кашель і апатія. Можливі напади нудоти і виверження шлункового вмісту. Пов’язано це із закупоркою просвіту легеневих судин.

З розвитком патологічного процесу виникають судомні явища, порушення в роботі опорно-рухового апарату, зниження зору, аж до сліпоти, і летальний результат.

Для хронічного типу серцевої форми дирофіляріозу також характерні порушення в роботі респіраторного тракту — постійний кашель, апатія, відмова від вживання їжі, зниження маси тіла і млявість.

Небезпека зараження дирофіляріозом у кішок полягає в декількох пунктах. Так, личинки гельмінтів, що мігрують по організму, стають причиною пошкодження тканинних структур і органів. Пов’язано це з тим, що мікрофілярії виділяють специфічну ферментативну речовину — гіалуронідазу, що підвищує проникність клітинних стінок.

Крім цього, дирофіляріоз спричиняє:

• Закупорку кровоносних судин тілами паразитів, провокуючи розвиток тромбозу та емболії.
• Статевозрілі гельмінти найчастіше перебувають у ділянці правого передсердя та шлуночка, провокуючи ушкодження внутрішньої частини ендокарда, спричиняючи запальні процеси та порушення в роботі клапана серця. На тлі дегенеративних процесів виникає застій крові у великому колі кровообігу.
• Гельмінти порушують нормальну роботу судинної системи через закупорку легеневих артерій, що зі свого боку призводить до кисневого голодування всього організму.
• Розташування паразитів у легеневих структурах спричиняє запальні процеси.
• Регулярно пошкоджуючи стінки органу, дирофілярії провокують постійні втрати крові, що негативно позначається на загальному стані організму.
• Інтоксикації організму, спровоковані токсинами, які виробляють гельмінти в процесі своєї життєдіяльності та після загибелі (у процесі розкладання).

Діагностика та лікування

Гельмінтоз, спровокований дирофіляріями у кішок, досить складно визначити. Для діагностики дирофіляріозу застосовуються тести імунодіагностичного типу, а також тести на наявність антитіл, рентгенографічні дослідження, ехокардіограми.

Лабораторна діагностика включає в себе:

• Тести імунодіагностичного типу.
• Тести на присутність антигену (призначені для визначення білкових компонентів, що продукуються дорослими особинами дирофілярій). У переважній більшості випадків діагностики, визначити протеїн можна тільки після 5 місяців з моменту зараження гельмінтами тварини. 

При негативних показниках лабораторних тестів тварина не вважається здоровою. Тестування проводитися кілька разів, у зв’язку з тим, що не статевозрілі паразити і самці дирофілярій виявити практично не можливо.

Тести на наявність антитіл, що продукуються організмом кішки у відповідь на зараження мікрофіляріями, можуть показати позитивний результат через 2 місяці після зараження. У цьому разі діагностуються не тільки самки паразитів, а й самці. Цей вид діагностичного дослідження є найбільш достовірним, оскільки має найбільшу чутливість.

Спеціальні діагностичні дослідження включають у себе:

• Рентгенографічне дослідження — дає можливість визначити характерні для дирофіляріозу зміни в організмі. Цей метод необхідний для оцінки стану організму тварини і підтвердження попереднього діагнозу. У зараженої серцевими гельмінтами кішки спостерігаються такі зміни, як зміна малюнка артерій легень, включення симетричних і аміметричних легеневих включень, що не мають чітких контурів. Можлива наявність скупчення рідини в грудній клітці, пневмотораксу, емфіземи легеневих структур.
• Кішки з діагностованим дирофіляріозом, але які не мають клінічних ознак паразитарного захворювання, не піддаються негайній терапії. Таких вихованців необхідно регулярно оглядати і проводити їм відповідні лабораторні дослідження. Пов’язано це з численними дослідженнями в галузі ветеринарної медицини — у 82% випадках зафіксованого дирофіляріозу, що протікає без симптомів, настає мимовільне одужання.

В іншому випадку, за виражених ознак паразитарного захворювання, призначаються кортикостероїдні препарати. Дозування і курс лікування визначає фахівець. Під час лікування не рекомендується застосовувати протизапальні препарати нестероїдного типу (зокрема й аспірин), оскільки вони здатні погіршити загальний стан організму. На розсуд лікаря призначаються бронхолітичні препарати.

У сучасних ветеринарних клініках проводять оперативні втручання, під час яких проводять вилучення дирофілярій із порожнистих вен і ділянки правого передсердя. Після проведення терапевтичних заходів і оперативного втручання необхідне регулярне відвідування ветеринарного фахівця кожні півроку і проведення серологічних тестів. Це дає змогу запобігти повторному зараженню і своєчасно надати тварині допомогу.

Профілактика

В областях і регіонах, де часто фіксуються випадки дирофіляріозу у тварин, необхідно проводити профілактичні заходи. Рекомендується проводити обробку спеціальними препаратами незалежно від сезонного льоту комарів. Одним із таких засобів є Адвантікс, що дає змогу захистити тварину від укусів кровосисних паразитів.

Не зайвими є і регулярні огляди у ветеринара, а також спостереження за станом організму в кішок, які були одного разу вражені дирофіляріозом.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.