Серед основних завдань власника собаки, особливе місце займає приділення уваги стану здоров’я улюбленця. За появи перших ознак нездоров’я необхідно відразу ж звертатися по допомогу до ветеринара, щоб не допустити розвитку небезпечних, часом загрозливих для життя, ускладнень.

Однією з часто діагностованих у ветеринарній практиці проблем вважається пронос зі слизом. З’явитися патологія може як у ранньому, так і в дорослому віці. Основними причинами розвитку діареї зі слизом є гельмінтози, ураження найпростішими, запальні процеси в кишечнику, а також низка інших патологій в організмі.

Причини проносу зі слизом у собаки

Пронос зі слизом у собаки нерідко супроводжується сильним виснаженням, занепокоєнням і хворобливими відчуттями в ділянці живота (під час пальпації відчувається твердість і здуття), а сама тварина виглядає пригніченою і відмовляється від корму.

Діарея у вихованця може вказувати на низку розладів у роботі травного тракту. Патологічні процеси частіше супроводжуються запаленням.

Основними причинами проносу зі слизом у собаки є:

• запальні процеси в ділянці товстого відділу кишечника (коліти);
• порушення балансу мікрофлори в кишечнику — дисбактеріоз;
• ураження кишкового тракту гельмінтами (глисти, що провокують появу проносу зі слизом, можуть локалізуватися не тільки в травному тракті, а й у низці інших органів);
• процеси запального характеру, що локалізуються в ділянці шлунка і дванадцятипалої кишки — гастроентерити;
• виразкова хвороба шлунка.

Примітно, що основоположними факторами для розвитку перерахованих вище причин є постійні стресові стани улюбленця, особливо при грубому поводженні людини з твариною.

Проблеми в роботі травного тракту і подальший розвиток діареї зі слизом може виникнути при:

• неконтрольованого прийому протимікробних засобів без попереднього призначення ветеринара;
• неблагополучної екологічної обстановки, в якій змушений проживати собака;
• порушення в режимі харчування, незбалансований раціон, нестача корисних речовин;
• вживання твариною їжі з людського столу, що рясніє цукром, сіллю і консервантами;
• відсутності регулярних протипаразитарних обробок і планових вакцинацій.

Поява розладу випорожнень у собаки — привід для занепокоєння власника. Якщо ж пронос із прожилками слизу або крові, візит до ветеринарного лікаря відкладати не можна. Особливо в тому випадку, якщо пронос супроводжує відповідна клінічна картина — знижено вагу, спостерігається апатія і відмова від їжі, зміна температури тіла стрибкоподібно, відмова вихованця від будь-якої активності.

Постановка точного діагнозу неможлива без спеціальних досліджень у ветеринарній клініці фахівців.

Діагностика можливих патологій

Пронос, як і виверження шлункового вмісту, не є самостійною хворобою. Це специфічний сигнал і механізм організму, спрямований на позбавлення від запалення або фактора, що спровокував подразнення стінок травного тракту.

Постановка точного діагнозу можлива виключно в умовах стаціонару клініки. Хворій тварині необхідно:

• проведення загальноклінічного огляду з пальпацією черевної порожнини;
• призначення загального аналізу крові та сечі;
• проведення аналізу калу;
• рентгенографічне дослідження кишечника;
• призначення ультразвукового дослідження органів, розташованих у черевній порожнині.

Як додаткові діагностичні методики проводять проби шлункового соку для визначення кислотності, а також колоноскопію області товстого відділу кишечника з паралельним взяттям біологічного матеріалу для досліджень.

Отримані результати комплексного обстеження дають змогу встановити точний діагноз і призначити адекватну схему терапії, яка підходить тварині.

Лікування проносу зі слизом у собаки

Залежно від тяжкості проявів патологічного процесу і загального стану тварини буде розроблятися тактика лікування. Основне завдання ветеринарного лікаря — запобігти зневодненню і виснаженню організму собаки. Спеціаліст порекомендує спеціальну дієту, що складається з легко засвоюваних кормів. Створені спеціальні дієтичні лінійки кормів-холістиків дають змогу запобігти втраті корисних речовин організмом у разі діареї зі слизом. Собака повинен мати необмежений доступ до чистої питної води. Як доповнення, для відновлення роботи кишкової мікрофлори, ветеринар може призначити спеціальний собачий пробіотик, наприклад ProPlan FortiFlora.

Призупинити діарею у собаки можна за допомогою ентеросорбентів — Полісорб, Смекта або Ентеросгель. Дозування має підказати фахівець. Ветеринарний лікар також може порадити випоювати тварину спеціальним розчином — Регідрон, що дає змогу відновити порушений баланс рідини в організмі.

Протидіарейні препарати, такі як, Лоперамід, давати собаці заборонено без консультації з лікарем. Активний компонент засобу здатний стати причиною розвитку кровотеч у кишечнику.

В умовах стаціонару клініки тварині обов’язково проводять процедуру взяття змивів на підтвердження інфекційного агента, що спровокував розлад випорожнень. Якщо є можливість, зразок калових мас можна взяти в клініку з собою, що дасть змогу швидше фахівцеві розробити тактику лікування.

У важких випадках протікання проносу, причиною якого послужили запалення кишечника або гельмінтози, призначається інфузійна терапія. За наявності гельмінтів собаці призначають протипаразитарні препарати, які призначають не одним прийомом, а кількома поспіль.

Якщо причиною розвитку проносу зі слизом стала бактеріальна або вірусна інфекція, лікування призначатиметься відповідно. У разі бактеріальної інфекції, встановленої під час проведення змивів, призначається курс антибіотиків. Якщо причиною діареї зі слизом виступає вірусна інфекція, лікування буде спрямоване на стабілізацію роботи імунної системи та підтримання функцій внутрішніх органів.

Завдання власника — своєчасно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки. Але ще краще постаратися не допустити розвитку патологічного стану в улюбленця.

З метою профілактики розвитку проносу у собаки зі слизом, необхідно:

• уважно стежити за улюбленцем під час прогулянок на вулиці, не даючи можливості підбирати продукти або сміття;
• не давати собаці продукти з людського столу;
• підбирати корми для улюбленця високої якості, не ведучись на дешеві та розрекламовані марки;
• проводити регулярну обробку від внутрішніх і зовнішніх паразитів (навіть якщо собака не має вільного доступу на вулицю);
• запобігати стресовим станам в улюбленця;
• уникати фізичних покарань і грубості у спілкуванні з собакою.

Самолікуванням займатися не варто, навіть якщо ситуація вже траплялася і самостійно минула. Потрібно пам’ятати, що не завжди лікарські засоби, які порекомендував знайомий собаківник, підійдуть іншому домашньому вихованцеві.

Для адекватного лікування, кожна клінічна ситуація має розглядатися окремо.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.