Дерматит (dermatitis) — це запалення шкірних покривів із проявом папул, пустул, везикул або без таких. Схильні до захворювання всі види тварин, зокрема собаки і кішки.

Найчастіше зустрічається у великої рогатої худоби і діагностується як дерматит вимені (dermatitis uberis) або нодулярний вірусний дерматит (горбкуватість). У овець захворювання вірусної природи й описується як контагіозний, пустульозний дерматит.

Етіологія

За причинами виникнення дерматити ділять на:

• хімічні;
• токсичні;
• травматичні;
• алергічні.

Запальна реакція шкіри — це відповідь на вплив певного чинника. Так, травматичні виникають у разі постійного доторку до шкірних покривів механічних подразників (не підігнана упряж коня, нашийник собаки, садна, забиті місця, натертості, мацерації, розчухи під час нападу комах).

Хімічна природа визначається при застосуванні лікарських препаратів і засобів догляду за тваринами, що мають подразнювальні властивості (кислоти, луги).

Дерматити токсичної природи проявляються при згодовуванні тваринам відходів промислового виробництва у великих кількостях без поступового привчання до корму (барда, брага, жом). Запальна реакція можлива і в разі потрапляння в корм токсичних речовин рослинної природи (звіробій, маточні ріжки).

До виникнення дерматитів можуть бути причетні й мікроскопічні гриби, викликаючи трансмісивний мікоз тварин.

Симптоми

Якщо дерматити травматичного характеру, то больова реакція може бути виражена значно. Шкірні покриви почервонілі, набряклі. Виникнення папул, пустул і везикул може обтяжуватися гнійними процесами, що свідчить про присутність вторинної мікрофлори.

Хронічний дерматит проявляється лущенням, випадінням волосся з подальшим припиненням його росту.

Хімічні ураження проявляються гіперемією шкіри, набряком, болючістю. У разі великих процесів без надання допомоги настає швидкий некроз і утворення струпів.

До шкірних симптомів приєднуються пригнічення, втрата апетиту, можливе підвищення температури тіла.

За дерматиту, спричиненого грибами, ураження спочатку виглядають як дрібні припухлості, шерсть втрачає свій блиск, звалюється, погано утримується у волосяних цибулинах, а під час випадіння залишається вологе місце з лусочками та скоринками. У дрібних рогатих ця патологія виникає на не волосистих частинах шкіри й утворює мокнучий дерматит. У свиней цей дерматит швидко вкривається чорним, ніби саженим нальотом.

Прогноз сприятливий. За великих ділянок дерматиту, спричиненого хімічною природою, і за обсіменіння супутньою мікрофлорою — обережний.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на клінічному обстеженні, мікроскопічному аналізі, посіві кірочок і зішкрібка на поживні середовища з подальшою мікроскопією та аналізом росту матеріалу.

Для диференціації проводять біологічну пробу на шкірі кролика, що дає змогу заперечити дерматофільоз, трихофітію. Для виключення демодекозу проводять дослідження зіскрібка глибоких шарів шкіри. Необхідно заперечувати віспу і вірусну екзантему.

Лікування

Якщо причина дерматиту зрозуміла, необхідно її усунути. Якщо дерматит з’явився як реакція на певний корм, то його з раціону прибирають.

Якщо дерматит виникає як реакція на укуси комах (бліх, кліщів), то застосовують інсектицидні речовини.

В уражених місцях шерсть вистригають, шкіру обмивають розчинами Люголя, гідрокарбонату натрію, марганцевокислого калію, перекисом водню.

Якщо до процесу приєдналася гнійна інфекція, то до початку лікування беруть мазки для посіву на чутливість до антибіотика.

Травматичні дерматити змащуються 5% настоянкою йоду. У разі гнійних процесів призначається курс антибіотиків, зовнішньо застосовують тетрациклінову мазь, синтаміциновий лінімент, іхтіол-гліцеринову мазь.

Хімічні ураження спочатку обробляють нейтралізуючими розчинами.

Для дрібних тварин застосовні мазі «Епацид-F», «Вкдинол», «Анандин».

Якщо віддають перевагу спреям, то гарним ефектом володіють «Тераміцин-спрей» і «Мігстім».

Алергічні дерматити добре піддаються лікуванню цукровими кубиками «Екзекан», виготовленими на основі синтетичної глюкокортикоїдної речовини дексаметазону і комплексу вітамінів, що відповідають за резистентність шкіри. Препарат знімає свербіж, призупиняє запальні процеси.

Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на те, щоб унеможливити травматичні та хімічні пошкодження шкіри.

Якщо в раціон годування вводиться новий корм, то спочатку проводять його токсикологічний аналіз із постановкою біопроби.

Недопущення появи нашкірних паразитів також допоможе уникнути прояву дерматитів.

Розбір теми 2025 року.