Ідіопатичні захворювання у домашніх тварин діагностуються досить часто. Існує багато патологічних процесів, причина яких достеменно невідома.

До однієї з ідіопатичних патологій належить дерматоміозит у кішок. Характеризується захворювання запальним процесом, що локалізується в області м’язових волокон і структур шкіри.

У ветеринарній практиці зафіксовано випадки дерматоміозитів, зона уражень яких значно ширша і зачіпає суглоби, стравохід, легені.

Загальні відомості про дерматоміозит у котів

У переважній більшості клінічних випадків, дерматоміозит має спадкову запальну природу походження. Частіше діагностується у домашніх породистих собак, ніж у кішок. Проте, вони також схильні до розвитку патології.

Сприятливим фактором виникнення дерматоміозитів прийнято вважати васкулопатії капілярних мереж. Відзначається також роль генетичної схильності. Пусковим механізмом для запуску розвитку патології можуть слугувати різні чинники навколишнього середовища:

• часті інфекційні ураження організму;
• аутоімунний збій;
• запущені форми гельмінтозів;
• злоякісні новоутворення;
• важкі травми;
• загальне зниження імунних сил організму.

Діагностується дерматоміозит у молодих тварин. Але також може розвиватися у дорослих кішок. Тяжкість захворювання залежить від ступеня занедбаності патологічного процесу та індивідуальних особливостей організму тварини.

Симптоми дерматоміозиту у кішок

У зв’язку з генетично обумовленим розвитком, дерматоміозит може почати розвиватися з появою характерної клінічної картини у кішок, починаючи з раннього віку. Починаючи з півроку.

Ветеринари відзначають особливість дерматоміозиту. По досягненню твариною віку 1 року, ознаки ураження організму знижуються. Зменшується і вираженість шкірних проявів патологічного процесу.

Клінічні прояви дерматоміозиту у кішок характеризуються ураженням шкіри в області спинки носа, губ і навколо очей. Локалізуватися осередки патології можуть також на кінчиках вух, хвоста, а також кігтів.

Перші ознаки дерматоміозиту у кішки проявляються утворенням везикул і папул. Надалі на місцях ураження формуються ділянки алопеції. Присутні також:

• почервоніння;
• формування лусочок і кірочок.

У важких випадках розвитку дерматоміозиту в домашнього улюбленця, діагностуються виразкові ураження на ділянках шкіри. При впливі ультрафіолетового випромінювання на шкіру, перебіг захворювання погіршується. Негативно позначаються на перебігу дерматоміозиту різні механічні пошкодження.

У разі приєднання бактеріальної або грибкової інфекції, у тварини на тілі може виникати сильний свербіж.

Через кілька місяців після шкірних проявів дерматоміозиту, відзначається порушення в області м’язових волокон. Виразність ураження шкіри та м’язів при розвитку патологічного процесу тісно пов’язані. Якщо ураження шкірних покривів незначні за дерматоміозиту, прояви м’язових порушень можуть бути відсутні. За середніх уражень розвивається атрофія масетерів (жувальних м’язів) і м’язових волокон передніх або задніх кінцівок. У випадках важкого ураження, тварина насилу приймає їжу, відзначається скутість при ходьбі, діагностується мегаезофагус і вторинний тип аспіраційної пневмонії.

Діагностика дерматоміозиту ґрунтується на прояві характерних для патологічного процесу ознаках. При постановці діагнозу ветеринар бере до уваги породну схильність. Остаточний діагноз ставлять на підставі гістопатологічних досліджень. Для цих цілей беруть проби уражених шкірних тканин і м’язових волокон.

Важлива частина діагностики — диференціація. Слід відрізняти дерматоміозит від низки захворювань. У списку захворювань значаться:

• дерматофітози (лишаї);
• стафілококова форма фолікуліту;
• демодекоз;
• бульозний епідермоліз;
• дискоїдний червоний вовчак;
• жувальний еозинофільний міозит;
• васкуліт.

З метою виключення інших захворювань, фахівець може призначити електроміографічне дослідження. У низці клінічних випадків може знадобитися генетичний скринінг. Він необхідний для виявлення маркерів пошкоджених генів.

Лікування дерматоміозиту у кішок

На підставі отриманих даних результатів лабораторних та інструментальних досліджень, ветеринар підбирає схему лікування. Терапія дерматоміозиту у кішки ґрунтується на використанні медикаментозних препаратів, як для зовнішнього, так і для внутрішнього використання. Дерматоміозит розвивається переважно в результаті аутоімунної аномалії, але пусковим фактором нерідко слугує ультрафіолетове випромінювання або травматичний вплив.

Тому хвору тварину слід максимально захистити від впливу факторів навколишнього середовища, що мають негативний вплив на шкіру вихованця.

Особливість дерматоміозиту, як і низки інших ідіопатичних патологій — здатність до спонтанної ремісії.

У зв’язку з цим при легких формах діагностованого дерматоміозиту, особливого лікування не потрібно. Спеціаліст може порекомендувати мазі або креми для захисту шкіри пацієнта від впливу ультрафіолетових променів. Такий захист частіше необхідний лисим породам кішок. Навіть лежачи на підвіконні, вихованець може отримати опік шкіри.

Діагностована помірна і середня форма дерматоміозиту передбачає використання вітамінних препаратів на основі токоферолу, а також введення кортикостероїдних препаратів (наприклад, Преднізолону) короткими курсами. Ефективні в лікуванні дерматоміозитів поліненасичені жирні кислоти і Пентоксифілін.

Якщо у пацієнта відзначається свербіж на тлі приєднання секундарної мікрофлори, призначається антибіотикотерапія. Тривалість терапевтичного курсу і підбір препаратів здійснюється ветеринаром індивідуально. Кожній тварині потрібен свій підхід.

Діагностована важка форма дерматоміозиту у кішки, що характеризується великим ураженням шкірних покривів, вимагає кортикостероїдної терапії. Вихованець зазнає труднощів під час прийому їжі. Нерідко розвивається аспіраційна форма запалення легенів. Лікування передбачає тривале введення кортикостероїдів під контролем ветеринарного лікаря. Це дає змогу поліпшити стан шкіри.

Профілактика розвитку дерматоміозиту у кішки не має чітких правил. З метою запобігання розвитку дерматоміозиту необхідно уникати переохолоджень і запобігати гельмінтозам у тварини. Також слід:

• стежити за імунітетом, підбирати високоякісні корми;
• своєчасно проводити вакцинацію;
• звертатися по допомогу до ветеринара в разі нездоров’я улюбленця;
• регулярно проводити профілактичний огляд вихованця у ветеринарній клініці.

Причиною розвитку дерматоміозиту можуть послужити серйозні травми, особливо в ділянці хребта, а також злоякісні новоутворення. Своєчасна діагностика і лікування на перших етапах розвитку патології дозволяє зберегти здоров’я кішки.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.