Демодекоз — захворювання домашніх улюбленців, спровоковане мікроскопічним кліщем, досить важко піддається лікуванню.

Підступність хвороби полягає в тому, що на початкових етапах патологічний процес не має яскраво вираженої клінічної картини. Собака, уражений демодекозним кліщем, не відчуває дискомфорту, апетит не порушений, фізична активність у нормі.

З плином часу, підшкірний мікроскопічний кліщ внаслідок своєї діяльності, провокує виникнення свербежу.

Помітивши симптоми захворювання, що проявляються регулярним свербінням, власнику необхідно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки. Річ у тім, що демодекоз, без своєчасної допомоги з боку фахівців, переходить у важку форму. У ветеринарній практиці діагностовано випадки демодекозу, що вражає внутрішні органи тварин, що може навіть стати причиною летального результату.

Хто викликає демодекоз — загальні відомості про збудника

Коростяний кліщ Демодекс, є паразитом, що впроваджується в підшкірні шари. Паразитарне захворювання здатне вражати не тільки собак, а й інших тварин, а також людину. До слова, заразитися демодекозом від собаки, власник не може, оскільки його викликають різні типи одного збудника.

Місце локалізації демедекозного кліща — цибулини волосини, потові та сальні залози. Вони розташовуються поруч зі стрижнем волосини. Під час своєї життєдіяльності мікроскопічний паразит поступово з’їдає вмістиме волосяного фолікула, провокуючи на цьому етапі сильний дискомфорт і свербіж. На ділянці ураження надалі починають утворюватися ділянки облисіння. Тунелі, що утворюються по ходу просування паразита, заповнюються міжклітинною рідиною. Відбувається інфікування вторинною патогенною мікрофлорою, що призводить до тяжких ускладнень основного захворювання.

Примітно, що мікроскопічні кліщі роду Демодекс перебувають у нормальному стані в шкірному покриві всіх домашніх собак, будучи одними з умовно-патогенної мікрофлори. При різкому зниженні імунного статусу, кліщі активізуються, починають розмножуватися, що і призводить до серйозних наслідків. Взяття діагностичного зіскрібка тканин у здорового вихованця може показати наявність збудника, але без клінічної картини.

Хто з собак перебуває в групі ризику щодо демодекозу

Демедокоз частіше виникає в пік активності різних паразитів — весняно-літній період. У групі ризику щодо розвитку демодекозу перебувають:

• тварини похилого віку;
• собаки, які мають генетичну схильність (наприклад, шарпеї);
• вихованці, які відчувають сильний стрес (зміна господаря або ж переїзд на кардинально нове місце);
• улюбленці, які отримують не якісний або незбалансований корм;
• тварини, які мають проблеми в роботі імунної системи.

Переважна більшість клінічних випадків зареєстрованого демодекозу пов’язана з порушеннями умов утримання тварини. Сюди входить не тільки порушення гігієнічних норм, а й відсутність своєчасних протипаразитарних обробок, вакцинацій, порушення харчування і, як наслідок, зниження імунітету, основним завданням якого і є припинення росту і розвитку патогенів.

Фахівці відзначають, що в групі ризику щодо захворюваності на демодекоз перебувають чистопородні вихованці. У їхньому випадку, кількість хворих становить понад 80%. Найбільш сприйнятливими породами собак до демодекозу є короткошерсті тварини, а також ті, які мають складки на шкірі — шарпеї, англійські та французькі бульдоги, мопси, деякі види тер’єрів.

Шляхи зараження собаки демодекозом

Основний шлях зараження демодекозом — контактний. Тварина заражається демодекозом від своїх родичів, особливо бездомних. Згідно зі статистикою, підшкірний мікроскопічний кліщ вражає тварин на першому році життя, залишаючись у шкірі тривалий час.

Форми демодекозу в собак

Якщо чисельність паразитарних мікроорганізмів перебуває в межах норми, симптомів захворювання не буде. Як тільки нормальні показники чисельності будуть перевищені, починають проявлятися первинні ознаки. Має значення не тільки кількість паразитів, а й форма демодекозу. У ветеринарії розрізняють такі форми захворювання:

• Луската форма або вогнищева. Одна з найпоширеніших і легких за ступенем протікання. Ба більше, осередкову форму демодекозу вилікувати найпростіше. При розвитку лускатої форми захворювання собаку турбує свербіж в області носа, біля очей і вушних раковин. На перших порах, власник легко може сплутати початок демодекозу з алергією. У собак, що мають складки на шкірі, виникають почервоніння в цій області. При осередковій формі патології, по всьому тілу утворюються ділянки облисіння, а шкіра в зоні ураження покривається характерними лусочками. Шерсть стоншується, стає ламкою. Відсутність своєчасно наданої допомоги, призводить до розвитку пустульозної форми демодекозу.
• Пустульозна форма шкірного захворювання. Проявляється у вигляді пружних вузликів, що утворюються на поверхні шкіри, надалі переходять у множинні гнійнички. Від моменту утворення вузликів до виникнення пухирців, наповнених гноєм, минає достатньо часу — від кількох тижнів до 1 місяця. Надалі гнійнички, що утворилися, лопаються. У цей момент гнійний ексудат, що має неприємний запах, виходить на поверхню. Утворюються скоринки і струпи. Відсутність терапії — перехід у найнебезпечнішу форму демодекозу у собак, генералізовану.
• Генералізована форма демодекозу. Важко піддається терапії і має низку специфічних симптомів. Ураження на шкірі при цій формі захворювання настільки великі, що практично покривають всю площу тулуба. На шкірі хворого вихованця виявляються величезні кількості ділянок запалення і струпи. Від шкіри собаки доноситься відразливий, неприємний запах. Тварина починає лисіти і стає повністю позбавленою шерстяного покриву вже через 1.5 – 3 місяці.

Також існує форма демодекозу — ювенільна або ж підліткова. Із самої назви зрозуміло, що схильні до цієї форми цуценята віком до 12 місяців. Основоположним фактором стають генетичні порушення, що передаються за родоводом. Ювенільний демодекоз здебільшого лікується досить просто, але існує й низка складнощів. Після повної перемоги над захворюванням, собак не рекомендується допускати до розведення.

Симптоми демодекозу у собаки

Основна характерна ознака демодекозу — поява сильного свербіння, що провокує появу розчухів і занепокоєння у тварини. Пошкоджена шкіра — відкриті ворота для бактеріальної інфекції. З розвитком захворювання, свербіж обтяжується випаданням шерстного покриву спочатку в області морди, а потім в області лопаткової області, стегон і лап. Далі відбувається гіперемія шкіри, характерний дрібний висип. Типовими симптомами паразитарного захворювання у собак, також є:

• виникнення ділянок облисіння;
• поява кірочок підсохлого гною і струпів;
• висип із гнійним вмістом, гіперемія ділянок шкіри і сильний свербіж.

Поява специфічної симптоматики — привід негайно відвідати ветеринара. Тільки в умовах клініки є можливість поставити діагноз і призначити схему лікування.

Як ставиться діагноз на демодекоз у собак

Постановка діагнозу на демодекоз відбувається за допомогою спеціальних досліджень. Спеціаліст проводить загальний клінічний огляд, збирає анамнез і призначає зішкріб зі шкірних покривів. Взятий шматочок біоматеріалу досліджують під мікроскопом.

Важливо зазначити, що демодекозного кліща не завжди вдається помітити з першого разу. Зазвичай основою для постановки діагнозу слугує і наявність у взятому зішкрібі личинок і яєць кліща.

Негативний результат дослідження, за яскраво вираженої симптоматики демодекозу, необхідно підтверджувати. З цією метою лікар не призначає кілька досліджень з рівними інтервалами. Також важливо встановити генетичний зв’язок.

Лікування демодекозу у собаки

При підтвердженні діагнозу, ветеринар приступає до розробки тактики лікування. Вона залежить не тільки від ступеня пошкодження шкіри тварини, а й від загального стану організму собаки. Повне одужання можливе тільки за комплексного підходу. Ветеринари призначають кілька видів препаратів, що мають різну спрямованість. Складність терапії полягає в тому, що одні лікарські засоби можуть проникати в шкірний покрив і знищувати тільки статевозрілих особин паразитів, інші ж, навпаки, провокують загибель винятково личинок, що розташовуються під верхнім шаром епідермісу, живлячись тканинною рідиною і відмерлими частинками шкіри.

Лікування у ветеринарній клініці

При своєчасному зверненні до ветеринарної клініки, собак, хворих на демодекоз, лікують амбулаторно. Важливо, щоб власник дотримувався схеми лікування, прописаної лікарем. Якщо ж звернення до клініки відбулося на пізніх етапах патології, що супроводжується сепсисом, хворобливими відчуттями, гарячковими станами, піодермією, дегідратацією організму, фахівці рекомендують госпіталізацію тварини. В умовах стаціонару, собаці зможуть надати належний догляд і лікування для підтримки всіх функцій організму. Можливо, знадобиться введення спеціальних розчинів, антибіотиків і знеболювальних засобів.

У разі діагностованого демодекозу в пацієнта призначають не тільки препарати, основна мета яких — знищення паразитів, а й лікарські засоби, що усувають ознаки інтоксикації організму, препарати для підвищення захисних сил організму і регенераційних властивостей шкіри. Наявність секундарної мікрофлори означає, що потрібне введення антибіотиків або антимікотичних препаратів.

Знищення самих паразитів під шкірою здійснюється шляхом призначення таких лікарських препаратів, як:

• Івермектин — знищує личинки і яйця паразитів. Собакам із сильно ослабленим імунітетом, Івермектин призначають рідко. Також не рекомендується введення сильнодіючого препарату маленьким цуценятам і вагітним сукам.
• Бравекто — знищує статевозрілих мікроскопічних кліщів починаючи з перших годин впливу.
• Сірчана мазь — протизапальний засіб, що має виражений протимікробний ефект і знищує дорослих особин кліща, а також їхні личинки. Маззю обробляють зовнішні шкірні покриви.

Займатися самолікуванням у разі підозри на демодекоз у собаки не тільки не ефективно, а й небезпечно для життя тварини.

Запущені випадки патологічного процесу не просто призводять до болю у вихованця, а й здатні стати причиною серйозних ускладнень у всьому організмі.

Лікування демодекозу у собаки в домашніх умовах

При легких формах демодекозу, лікування здійснюється в домашніх умовах. Амбулаторне лікування проводиться виключно під чітким контролем лікаря. Тільки лікар може порадити антибіотики для боротьби з секундарною мікрофлорою і протигрибкові засоби. Фахівець має проконсультувати власника щодо використання шампунів для купання, які дають змогу відновити захисний бар’єр шкіри швидше.

Важлива частина домашнього лікування, не тільки чітке виконання рекомендацій ветеринара, а й оптимізація харчування хворої тварини. Улюбленець має отримувати максимально збалансоване за всіма нутрієнтами харчування, з урахуванням вікових особливостей.

Як утримувати інших тварин у будинку, якщо в однієї з них демодекоз

Собаку, хворого на демодекоз, рекомендується ізолювати від інших тварин, які проживають на одній території. У кішок, демодекоз провокує різновид кліща, не такий самий, як у собак. Проте приміщення, вольєри, спальні лежаки хворого улюбленця необхідно ретельно обробити. Дезінфекція має проводитися також у самому приміщенні акарицидними засобами.

Прогноз при діагностованому демодекозі

Демодекоз лікується тривалий проміжок часу. Враження, що демедекоз неможливо вилікувати у тварини, складається тому, що терапію завершують завчасно. Річ у тім, що до повного одужання проходить до 6 місяців, тоді як клінічні ознаки зникають значно швидше.

При ранньому зверненні до ветеринарної лікарні, прогноз захворювання хороший. Під час лікування тварину необхідно регулярно показувати фахівцеві для взяття контрольного зіскрібка. Це дасть змогу скорегувати курс лікування за необхідності, а також звести ризики можливих рецидивів до мінімальних значень.

Як відновити шерсть після перенесеного демодекозу

Порушене функціонування волосяного фолікула у зв’язку з діями демодекозного кліща, призводить до повільного відростання шерсті. Тварина довгий час страждає від алопеції. Допомогти улюбленцю можна, регулярно використовуючи спеціальні мазі (наприклад, Левомеколь або Іхтіолову). Після купання собаки, необхідно стежити за тим, щоб шкіра не залишалася довгий час вологою.

Чи можливе повне одужання від демодекозу

Терапія паразитарного захворювання безпосередньо залежить від породної приналежності тварини, її ваги і занедбаності перебігу. Розробка тактики лікування має проводитися тільки фахівцем, оскільки різні лікарські засоби мають свій ступінь токсичності.

Локальна форма ювенільного демодекозу, не вимагає особливого лікування, але важливо проведення постійного контролю за станом. Причина — можливий перехід у генералізовану форму, лікування якої потребує особливого підходу, тривалістю від 1.5 місяців до півроку. Повне одужання від демодекозу можливе. Повністю здоровим собака вважається після двох негативних зіскрібків, проведених з інтервалом в 1 місяць. Самостійно призначати препарати і проводити лікування не рекомендується у зв’язку з можливими ризиками розвитку ускладнень.

Повністю здоровим вихованець вважається тільки тоді, коли протягом 12 місяців рецидивів демодекозу не спостерігалося. При цьому, собаку необхідно кожні 6 місяців показувати ветеринарному лікарю.

Профілактика зараження собаки демодекозом

Повністю убезпечити свого вихованця від різних захворювань не можливо. Тим більше від демодекозного кліща, який є частиною нормальної мікрофлори. У цьому випадку, дуже важливо проводити своєчасну профілактику, що включає в себе такі правила:

• запобігати можливим контактам домашнього улюбленця з бездомними або завідомо хворими тваринами;
• організація правильного, повноцінного харчування;
• дотримання обов’язкових гігієнічних норм — чиста і суха шерсть, регулярні розчісування, виявлення патологічних змін на шкірі на самому початку їх прояву та своєчасне звернення до лікаря;
• регулярне проведення дезінфекції в житловому приміщенні, з обов’язковим миттям іграшок, мисок і пранням підстилки тварини;
• уникнення перебування собаки на протязі та в вогкості;
• підвищення імунітету за допомогою вітамінних і мінеральних добавок.

Уважне ставлення до здоров’я свого улюбленця дасть змогу уникнути великої кількості проблем. Навіть якщо собака захворів, не можна зволікати з візитом до лікаря. Чим раніше буде виявлено захворювання і призначено адекватне лікування, тим вищі шанси на успішний результат.

Розбір теми 2025 року.