Демодекоз (лат. найменування — demodecosis) — це ендопаразитарне захворювання, збудником якого є червоподібний кліщ роду Demodex. Для хвороби характерні ураження волосяних цибулин, потових і сальних залоз. Проявляється дерматитами, гіперкератозом, прогресуючим виснаженням. Незважаючи на морфологічну схожість, паразит має яскраво виражену вибірковість господаря, і для кожного виду тварин він свій. Перезараження від собаки до коня, або від людини до свині неможливе. У собак паразитує D. canis, у ВРХ (великої рогатої худоби) — D. bovis, у ДРХ (дрібної рогатої худоби) — D. Ovis, у хутрових звірів — D. Cuniculi, у коней — D. Equi, у морських свинок — D. Сaviaе.

Етіологія

Розміри кліща в межах 0,14-0,3 мм. Колір світло-сірий. Кліщ складається з нерозчленованої головогруді (протосоми) і черевця (опістосоми), має чотири пари коротких кінцівок із розвиненими кігтиками. Поперечне покреслення кутикули створюється спрямованими назад дрібними шипиками. Хоботок дуже добре розвинений, ліроподібний.

Місцем локалізації кліщі обрали потові та сальні залози, а також волосяні цибулини тварини.

Самка відкладає веретеноподібні, а збудник демодекозу ВРХ овальні яйця. Після закінчення 5-7 днів, відбувається вихід личинки, яка кілька разів линяє протягом 20-30 днів, і перетворюється на статевозрілу особину.

Кліщі колоніальні особини. Одна тварина може нести на собі до 4-х тисяч колоній, у кожній до 5-и тисяч особин.

У зовнішньому середовищі паразит зберігає життєздатність не більше 10 днів.

Епізоотологія

Демодекозом частіше заражаються молоді тварини під час контакту з хворими, при скупченому утриманні через предмети оточення.

Для ВРХ (великої рогатої худоби) найбільш небезпечний стійловий період. У літній, пасовищний період, інвазія йде на спад.

Потрапляючи на шкіру і впроваджуючись у неї, популяція кліща у волосяних цибулинах і сальних залозах поступово зростає, що викликає атрофічні зміни, які тягнуть за собою порушення функцій. Накопичення метаболітів у місцях скупчення створює умови для розвитку секундарної інфекції.

Симптоми

У великої рогатої худоби в ділянці шиї, грудної клітки, лопаток з’являються ущільнені нерівності, що переходять у горби. Верхня частина горбка виділяє сукровицю. При механічному впливі з бугра виділяється сметаноподібна речовина. Шерсть спочатку склеюється, завихрюється, далі відбувається її випадання.

Шкіра в місцях локалізації потовщується, свербіж при цьому не проявляється.

У собак і котів демодекоз реєструється з 2-х місячного віку. Може протікати в пустульозній або лускатій формі. У ділянці надбрівних дуг, щік, ліктів, шиї, а потім і інших частин тіла, шерсть випадає, зморщується, потовщується, червоніє, тріскається. З деяких місць виділяється сукровиця, яка засихаючи, утворює кірки.

При пустулах чітко видно горби. З них виділяється вміст, на ньому розвивається вторинна мікрофлора і запальний процес посилюється. Шкіра стає грубоскладчастою, червоною, покривається кірками зі смердючим запахом.

Свербіж проявляється слабо, або відсутній.

У тварини прогресує інтоксикація, схуднення, анемія. За тривалого перебігу тварина гине від кахексії та хроносепсису.

У свиней кліщ локалізується в ділянці чола, п’ятака, шиї. Шкіра набуває яскраво-рожевого, потім червоного кольору, лущиться. Вузлики проявляються дрібним розсипом, далі вони зливаються. Покриваючись брудом іноді утворюють суцільний наліт.

У морських свинок кліщ не вибирає місце локалізації та може оселитися на будь-якій частині тіла. Однак нижня частина кінцівок особливо вибіркова. Як результат, тварини часто кульгають, насилу спираються на запалені кінцівки. Шерсть у місцях локалізації випадає, шкіра стає потовщеною, червоною, покривається струпами, папулами.

Діагноз

Діагноз за клінічною картиною поставити складно. Необхідні лабораторні дослідження.

У лабораторній діагностиці особливу роль відіграє те, як правильно взято зішкріб. Сама мікроскопія не утруднена, кліща легко впізнати, але глибоке його проникнення вимагає глибокого зішкрібка з сукровицею і кров’ю.

Диференціювати захворювання потрібно від саркоптозу, триксакарозу.

Лікування

На початковій стадії можна застосувати місцеві препарати у вигляді мазей (Ям, перметринова, «Івермек-гель»). Хороший ефект дають обробки інсектицидними препаратами (бутокс, «Івермек-спрей», «Пара плюс», дерматозоль, акродекс).

Якщо процес посилився, застосовують внутрішньом’язові ін’єкції івомека.

Собакам прямо на вузлики і на холку капають краплі «Дана ультра». Якщо відбулося вторинне інфікування, застосовують препарат, що містить інсектицид і антибіотик («Декта»).

Профілактика

Під час формування стада і ввезення тварин, проводять карантинування з ретельним оглядом на предмет виявлення демодекозу. У весняні місяці проводиться обов’язковий огляд усього стада. У разі виявлення уражених тварин із лабораторним підтвердженням уся група вважається неблагополучною, і їх піддають терапевтичним заходам із проведенням акарицидних обробок приміщення.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.