Різні рани та інші пошкодження шкірного покриву — найчастіша причина звернення власника кішки до ветеринарного фахівця. Від природи допитливі і рухливі тварини, постійно піддають себе ризикам травматизації.

Рани у домашніх кішок — не рідкісне явище і з ним стикалися всі власники домашніх вусатих улюбленців. Причиною появи рани у кішки можуть стати пошкодження в побуті, бійки з родичами або ж дворовими собаками.

Від того, яка рана буде за походженням, від її розміру і глибини, а також від можливості занесення в неї патогенної мікрофлори, залежатиме багато чого. Зокрема, ветеринарний фахівець, ґрунтуючись на результатах клінічної картини та лабораторних аналізів, призначає адекватний терапевтичний курс, що дасть змогу, зі свого боку, запобігти серйозним ускладненням, пов’язаним із невилікуваною вчасно раною у кішки.

Види ран

Досить допитливі і всюдисущі кішки регулярно отримують травми і поранення в побутових умовах, особливо в разі, коли мають вільний доступ на вулицю. Не завжди прогулянка по дахах або лазіння по деревах закінчується благополучно. У деяких випадках, кішка може стати мішенню агресивного собаки, отримавши серйозні рвані рани.

Важливо знати, як правильно обробити рану у кішки, щоб уникнути ускладнень у вигляді нагноєння і зараження великих ділянок тканин навколо рани.

В анатомічному плані, рана — це пошкодження цілісності шкірного покриву або ж будь-якого виду слизових оболонок. Основні відмінні риси рани від інших видів ушкоджень — характер симптоматики. Так, рана характеризується відчутними хворобливими відчуттями, геморагією і зяянням.

Хворобливість і кровотеча, а також розміри ранової поверхні залежать від того, чим було здійснено ушкодження, який предмет у цьому відіграв головну роль. Існує кілька видів ран, основними є:

• Різана рана — виникає на тлі травми, завданої гострим предметом. Така рана завжди відкрита, а тканинні структури зруйновані незначно. Краї рани відрізняються рівністю і гладкістю, а шкірні покриви досить швидко регенерують. Різана рана виникає внаслідок порушення цілісності шкірного покриву ножами, склом або ж лезами від бритв.
• Колота рана — з’являється як наслідок впливу гострих тонких предметів. Тварина може поранитися спицями для в’язання або ж шилом. Відмітна особливість колотих ран — вузький вхідний отвір і досить глибокий внутрішній поріз. Досить часто в практиці ветеринарних лікарів невеликий край колотої рани затягується, а відтік ексудату в рані припиняється. У результаті цього відбувається нагноєння і потрібне встановлення дренажної системи. Гнійна рана — результат не обробленої під час колотої рани.
• Рубана рана — наслідок впливу гострих предметів на шкірні покриви тварини. Гострі предмети травмують тканини під кутом, що провокує широке, по суті, пошкодження, що супроводжується ударом м’яких тканинних структур. Такий вид ран у кішки вважається середнім між різаною і забитою раною. Характеризується рубана рана сильними больовими відчуттями, а також вираженою кровотечею.
• Забита — виникає на тлі ударів тупими предметами. Велика поверхня шкіри пошкоджується, розтрощуються м’язові волокна під шкірою. Така рана повністю просочується кров’ю. Внаслідок порушення життєво важливих функцій клітин шкіри в місці удару, нерідко фіксують початок некротичних процесів. Небезпека забитої рани у високому ризику інфікування.
• Розтрощена рана — результат надзвичайно сильних ушкоджень тупими предметами. Така рана характеризується зяянням, тканинні м’які структури розчавлені до такої міри, що рідко піддаються відновленню. Розтрощені рани, як правило, супроводжуються переломами кісткових структур і діагностуються найчастіше на лапах.
• Рвана рана у кішки виникає на тлі розриву шкірних покривів. Характерні особливості такого виду рани — сильний біль, геморагія, нерівність краю і велике зяяння. При повному відриві верхнього шару шкіри або ж його частковому знятті, говорять про те, що рана скальпована.
• Кусані рани — вид травм, отриманих кішками під час укусів собак, родичів або ж інших тварин. Найбільшу небезпеку подібний вид ран становить тим, що високий ризик занесення патогенної бактеріальної або грибкової мікрофлори з ротової порожнини тварини, яка вкусила кішку, в ранову поверхню. Діагностується в більшості випадків така рана на шиї, голові або лапах. Варто пам’ятати, що кусані рани становлять найбільшу небезпеку для улюбленця, оскільки часто стають причинами ускладнень. Крім того, більшість небезпечних захворювань передаються саме шляхом прямого контакту (зокрема, сказ).
• Рана, отруєна токсичною речовиною. Отрута, що проникає на пошкоджену поверхню, здатна викликати серйозні наслідки, роз’їдаючи рану. Мокнуча рана у кішки часто виникає на тлі отруєння серйозними отрутами з побутової хімії, від інших отруйних комах або тварин.
• Рани, отримані з вогнепальної зброї. Такий вид ран у кішок зустрічається частіше в міських умовах. Існує велика кількість «любителів» тварин, які вважають себе чистильниками, стріляючи в бездомних тварин. Постріли з травматичної зброї рідко призводять до загибелі тварини, але серйозно ранять її. Мішенню догхантера легко може стати і домашня кішка на вільному вигулі.

Поділяють у ветеринарії також змішаний вид ран, що поєднує в собі одразу кілька перерахованих вище окремих видів — різано-колоті, забито-рвані. Наявність або ж відсутність у рановій поверхні патогенної бактеріальної або грибкової мікрофлори дає змогу розділити рани на інфіковані та асептичні.

Появу на тілі у кішки рани складно залишити без уваги. Характерними ознаками рани у кота є — поява садна або ж порізу. Зяюча рана кровоточить, залежно від ступеня пошкодження сильно або ж слабкіше. Пошкоджена поверхня приносить значні больові відчуття вихованцеві, виникає набряклість і запальний процес.

Без правильної своєчасної обробки пошкодженої ділянки, розвивається нагноєння. Якщо рана відкритого типу, що не затягнулася, гнійний ексудат виділяється назовні, підсихаючи у вигляді характерних кірочок. У разі закритої рани гнійний вміст залишається всередині, провокуючи серйозніші зміни — абсцес або флегмону. Для запобігання подібним явищам необхідно знати, як правильно обробити пошкоджений шкірний покрив у домашніх умовах.

Правила обробки ран у домашніх умовах

Помітивши будь-яке пошкодження на тілі улюбленого улюбленця, необхідно знати, як правильно обробити рану у кішки. Правильно і своєчасно надана допомога — запорука успішного загоєння і виключення можливих ускладнень.

Насамперед власник має акуратно оглянути тип рани, далі проводитися зістригання шерсті в області пошкодження за допомогою манікюрних ножиць. Можливі чужорідні тіла з рани акуратно видаляють — шерсть, осколки, колючки. У разі виявлення згустків крові або ж гнійного ексудату, необхідно акуратно їх видалити, не пошкоджуючи скоринку всередині рани, щоб не спровокувати травматизацію судинних стінок і кровотечу.

Обробити відкриту рану необхідно після ретельного видалення бруду. Для цих цілей відмінно підходить перекис водню (краще використовувати 3% розчин). Можна застосувати слабкий розчин марганцівки. Краї пошкодженої поверхні обробляють йодним розчином або ж зеленкою.

Велика рана вимагає накладення стерильної тканини (краще бинта), без застосування вати. Пов’язано це з тим, що волокна вати можуть потрапити в рану, спровокувавши додаткові ускладнення у вигляді нагноєння.

Рясні кровотечі з рани після укусу зупиняють за допомогою накладення джгута або ж пов’язки, що добре здавлює. Пошкоджена артерія і пульсування червоної крові з рани, яке її супроводжує, має на увазі негайне накладення джгута вище пошкодження. Якщо кров, що витікає з рани темного, насиченого вишневого кольору (венозна), то в такому разі джгут накладають нижче рани.

Існує корисна порада під час накладання пов’язок на рану для котів. Щоб тварина пов’язку не стягувала і не злизувала, бинт попередньо вмочують у розчині ромашки аптечної або ж шавлії. Пов’язку необхідно регулярно міняти. Прискорити процес регенерації тканин допоможе мазь Левомеколь. Цей препарат на основі антибіотика дає змогу не тільки запобігти розмноженню патогенної мікрофлори, а й усунути больові відчуття. Виявлені серйозні пошкодження з сильною кровотечею вимагають звернення до ветеринарного фахівця. Він не тільки допоможе зупинити геморагію, а й призначить курс лікування протимікробними засобами.

У деяких випадках при великих ранах, ветеринар проводить місцеве знеболення і зшиває краї рани (тільки в разі негайного звернення). У пізніших випадках звернення, зшивання країв рани не проводиться через те, що шовний матеріал може спровокувати розвиток запальних і некротичних процесів.

Антибіотики для кішок при гнійних ранах необхідні, але призначати їх повинен фахівець з урахуванням індивідуальних особливостей організму пацієнта. Поширеним протимікробним засобом для запобігання гнійно-некротичного процесу в тканинних структурах рани є — Байтрил, Синулокс, Амоксиклав.

Існує кілька основних правил, яких важливо дотримуватися, щоб рана швидше зажила, а пошкоджені тканини затягнулися. Перш за все, необхідно регулярно міняти накладену на рану пов’язку (в деяких випадках 2-3 рази на день). За повної відсутності виділень з пошкодженої ділянки, перев’язки скасовуються. Лікування гнійних ран у кішок вимагає регулярного огляду у фахівця, який допоможе скорегувати курс терапії за необхідності.

Під час зміни перев’язувального матеріалу, необхідно щоразу обробляти рану. Також важливо стежити за тим, щоб тварина не розлизувала рану і не чухала її. Поставлений у разі потреби дренаж видаляють через 5 днів після поранення, а ось шовний матеріал, яким ушивали краї рани, знімають через 10-14 днів.

Особливості догляду та характер годівлі котів із ранами

Як затягуватиметься рана, і як відбуватиметься процес відновлення, залежить від правильних дій власника. Основа одужання — правильний догляд не тільки за пошкодженою поверхнею, а й за самою твариною (правильне харчування, гігієнічні процедури).

При неускладнених ранах процес відновлення становить близько 14 днів, тому власнику необхідно набратися терпіння. Господар повинен запобігати інстинктивному розлизуванню пошкодженої ділянки, оскільки постійно мокнуча поверхня — відмінне середовище для розмноження патогенної мікрофлори.

Для цих цілей прекрасно підходить спеціальне пристосування — іммобілізуючий комір. Аксесуар надягають на шию тварини, а конус, що утворився навколо морди, дає змогу запобігти зализуванню ран. Перший час тварина може нервувати, намагаючись стягнути пристосування. Але з плином часу кішка звикає і нормально поводиться з коміром.

Важливо стежити за тим, щоб пов’язка завжди була чистою і сухою. За необхідності потрібно її міняти. Можна звернутися по допомогу до ветклініки, де проведуть усі необхідні процедури з твариною, якщо власник не справляється самостійно.

Будь-які зміни в рані — поява крові, гною або ж погіршення загального стану організм кішки, необхідно сповіщати ветеринарного лікаря. Не варто відступати від призначеної фахівцем схеми лікування. В іншому разі патогенна мікрофлора збунтується, а ускладнення будуть куди серйознішими.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.