Чума великої рогатої худоби (Pestis bovina) — це вірусне, високо контагіозне захворювання, що має гострий перебіг та характеризується значним підвищенням загальної температури тіла і запальними некротичними процесами на слизових оболонках переважно шлунково-кишкового тракту.

Схильні до захворювання велика рогата худоба, зебу, буйволи, рідко кози, вівці. Хворіють і дикі тварини антилопи та жирафи. Летальність при виникненні вогнища досягає 100%.

Реєструється захворювання в країнах Близького і Середнього Сходу, також в Африці та Індії.

Етіологія

Збудник чуми РНК-вмісний вірус, що належить до роду Morbillivirus і сімейства Paramyxoviridae. Віріони поліморфні. Форма мікроорганізму округла або овальна, іноді нитчаста. На зовнішній поверхні є війки.

У зовнішньому середовищі мало стійкий. Нагрівання до температури 60°C інактивує збудника протягом 20-25 хв, доведення до 100 ᵒC вбиває моментально. Кімнатні температурні показники зберігають вірус до кількох місяців, за 4°C 3-4 тижні. При гнитті м’яса, а також у гної інактивується протягом доби. Сіль (10% р-н) і заморожування консервує на 1-1,5 місяця. Прямі сонячні промені вбивають вірус за 2-3 години. Дезінфікуючі засоби (2% р-н фенолу, натрію гідроокису, крезолу) інактивують протягом кількох хвилин.

До чистої лабораторної культури сприйнятливі кролики і собаки.

Джерело інфекції — хвора тварина. Виділення збудника відбувається зі слиною, носовими виділеннями, сечею, фекальними масами. Тварини, які хворіють у легкій формі, є вірусоносіями і поширюють інфекцію. Передача збудника може здійснюватися через трупи, м’ясо вимушено забитих тварин, шкури, шерсть, обслуговуючий персонал, корм, підстилковий матеріал, транспорт. Найімовірніший шлях перенесення на тривалі відстані хижими тваринами та птахами. Потрапляючи у свіжий осередок, вірус вражає 100% тварин із високою летальністю. У постійних осередках падіж не перевищує 20%. Найбільш сприйнятливий молодняк.

Перехворілі тварини мають набувають імунітет, який зберігається до 5 років. Молодняк від перехворілих тварин набуває клострального імунітету.

Симптоми

Інкубаційний період розтягується від 5 до 15 діб. Перебіг захворювання можна поділити на гарячкову стадію, ураження слизових і характерну патологію шлунково-кишкового тракту.

Гострий перебіг починається зі швидкого підйому температури до 42°C. Тварини втрачають апетит, збуджені. Через 3-5 днів настає пригнічення, з’являється кашель, скрегіт зубами.

На видимих слизових оболонках щік, ясен і губ з’являються гіперемовані ділянки, далі вони вкриваються вузликами від сірого до брудно-жовтого кольору, завбільшки з просяне зерно. Через 3-4 дні на місці вузлика утворюється ерозія з нерівними краями. Ураження ротової порожнини призводять до рясної слинотечі та відмови від корму. У слині можна розглянути домішки крові.

Видимі слизові кон’юнктиви набряклі, з локальними або дифузними геморагічними запаленнями, спостерігається світлобоязнь, кон’юнктивіт. Пізніше приєднується риніт.

Ділянка вульви почервоніла, вкрита вузликами різної величини та кольору. Спостерігаються виділення слизисто-гнійного характеру з домішками крові. Вагітні абортують.

З плином часу приєднується профузний пронос. Виділення від сірого, до коричневого кольору, з видимими включеннями слизу, крові, некротизованих тканин. Акт дефекації мимовільний, при цьому спостерігається ректоцеле. Задня частина тіла тварини забруднена випорожненнями. Від зневоднення тварина втрачає до 25% маси тіла. Сечовипускання проходить часто, але малими дозами, за кольором нагадує каву.

Через 3-6 днів тварина не встає, витягує кінцівки. Загибель настає через 4-7 днів за гострого перебігу, і через 2-2,5 тижні за підгострого.

Паралельно з діареєю вузлики покривають позбавлені пігментації ділянки шкіри. Вим’я, мошонка, внутрішня частина стегон усіяні сочевицеподібними пухирцями.

За стаціонарного неблагополуччя вузликовість майже не проявляється. Симптоми погано виражені, тварини перехворіють у прихованій формі, загибель спостерігається тільки у молодняка.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на епізоотологічних, клінічних і вірусологічних дослідженнях матеріалу. Диференціюють захворювання від злоякісної катаральної гарячки, ящура, геморагічної септицемії, вірусної діареї.

Лікування

Не розроблене. Хворих тварин убивають безкровним методом, трупи спалюють.

Профілактика

Специфічну профілактику здійснюють інактивованими живими вакцинами (штам К37/70) у прикордонних зонах, прилеглих до країн, неблагополучних щодо цього захворювання.

Основа профілактики — це охорона території господарства від занесення інфекції. Не допускають контакту сільськогосподарських тварин із дикими мешканцями. Забезпечують ізольовані пасовища та водопої.

При формуванні стада суворо дотримуються карантинних 30 денних заходів.

У разі виявлення чуми встановлюється карантин із забороною переміщення худоби та продукції тваринництва, проходами і проїздом територією всіх видів транспорту. Постійно проводять заходи щодо недопущення на територію господарств бродячих котів і собак, знищення гризунів і відлякування птахів. Хворих і підозрілих тварин убивають, решту вакцинують.

Карантинні обмеження знімають через 21 день після ліквідації останнього клінічного випадку і проведення заключного прибирання та дезінфекції.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.