Чума м’ясоїдних (Febris catarrhalis infectiosa canis Pestis carnivorum, чума собак, катаральна лихоманка) — вірусна хвороба з гострим перебігом, яка проявляється лихоманкою, запаленням слизових оболонок, пневмонією та ураженням центральної нервової системи. Поширене захворювання в усьому світі. Сприйнятливі собаки та хутрові звірі, з диких тварин: вовки, єноти, лисиці, борсуки, видри.

Етіологія

Збудник — РНК-вмісний вірус сімейства Paramyxoviridae, розміром 110-180 нм, що містить суперкапсиду. Є імунологічним родичем збудника кору людини та чуми ВРХ (великої рогатої худоби).

У біологічному матеріалі (кров, кал) вірус зберігається до 15 днів, у крові — до 3-х, слизу — до 2-х місяців.

Інактивація вірусу відбувається за температури 60 ᵒС за 30 хв, за 100 ᵒС за 1 хвилину.

Найбільша концентрація вірусу знаходиться в крові, кістковому мозку, селезінці, носових виділеннях. Вихід патогена з організму відбувається з носовими та очними виділеннями, фекаліями, повітрям, що видихається.

Вірусоносійство у перехворілих тварин відбувається протягом 3-5 місяців.

Культивування вірусу проводять в ембріональній курячій культурі, клітин нирки та легенів.

Епізоотологія

Хвороба може виникнути в будь-яку пору року. Найбільш схильні до інфікування молодняк: собаки до 1 року, хутрові звірі до 6 місяців. При цьому летальність молодняка може бути в межах 70-90%, дорослого поголів’я 40-70%.

Інкубаційний період у собак 15-20 днів, у хутрових звірів від 10 до 30 днів.

Перебіг може відбуватися в нервовій, кишковій, шкірній, легеневій формах.

Фактором передачі інфекційного початку є предмети довкілля, обслуговуючий персонал, що переносить вірус на одязі та взутті. Цуценята заражаються внутрішньоутробно. Резервуаром вірусу слугують дикі м’ясоїдні та не імунізовані тварини.

При потраплянні в організм збудник проникає в регіональні лімфовузли. Швидко розмножуючись наповнюють кровоносне русло, спричиняючи гарячкові явища та патологію внутрішніх органів.

Симптоми

Хвороба може протікати підгостро, гостро, хронічно, атипово та абортивно.

Температурний поріг сягає 42 ᵒC. Тварина пригнічена, спостерігається м’язове тремтіння, лякливість.

Через деякий час з’являються витікання з носових отворів, спочатку слизисто-серозні, далі гнійні. Присихаючи, ексудат закупорює носові ходи, дихання стає утрудненим, сопучим, тварини труться носами об предмети, фиркають і чхають.

З очних отворів виділяються слизові, серозні, а потім і гнійні виділення. Повіки склеюються, кон’юнктива гіперемована, припухла. Чітко проглядається світлобоязнь, тварина намагається сховатися в темний кут.

Кишкова форма проявляється блювотою, слизовою і кривавою діареєю, закрепами, що чергуються з проносами.

За шкірної форми на серозних оболонках поблизу ротового отвору і носових ходів виникає пустульозний висип, який з часом засихає і буріє.

Нервова форма проявляється збудженням, клонічними і тонічними судомами, епілептичними ознаками, порушенням координації рухів. Подальший перебіг супроводжується паралічами кінцівок.

Форма хвороби проявляється залежно від імунітету тварини, частіше змішана. Через 6-7 днів симптоми можуть згладжуватися, але потім проявляються знову, супроводжуючись летальним результатом.

У норок чума проявляється підвищенням температури, пригніченням, втратою маси тіла. На слизових носа і губ виникає везикулярний висип. Порушується координація рухів, виникають парези та паралічі. У самців хвороба проявляється набряканням лап, переважно задніх.

Діагноз

Встановлюється на підставі клінічної картини та епізоотологічних даних.

Для підтвердження необхідна лабораторна діагностика. Для цього відбирають мазки з носових виділень, кон’юнктиви та крові. З пат. матеріалу відбирають шматочок селезінки, нирки, сечового міхура, легені.

Вірус виділяють у культурі клітин з подальшою ідентифікацією за допомогою МФА, РСК, ІФА. Сироватки крові досліджують РНГА, РСК, РДП.

Диференціювання проводять від сказу, пастерельозу, сальмонельозу, хвороби Ауєскі.

Лікування

Терапевтичні заходи проводять із застосуванням специфічних і симптоматичних препаратів.

Як лікарський засіб за перших же симптомів застосовують Авірокан, Глобкан, Вітафен. Можна застосувати полівалентну сироватку проти чуми м’ясоїдних.

Носові ходи очищають від кірочок і проводять закапування препаратами ципровет, анандин, лакрикан.

Внутрішньовенно вводять плазмозамінні препарати.

Застосовують імуностимулятори типу імунофан, міксоферон, риботан.

Щоб придушити розвиток вторинної мікрофлори застосовують антибіотики широкого спектра дії з пролонгованим ефектом із призначенням пробіотиків.

Профілактика

З метою профілактики звірівницькі господарства і собаківницькі розплідники працюють за режимом закритого підприємства. Суворо регламентується відвідуваність територій сторонніми особами. Постійно проводиться боротьба з гризунами та заходи щодо недопущення проникнення в господарство бродячих собак і диких м’ясоїдних.

У разі встановлення діагнозу оголошується карантин. Забороняється перегрупування, бонітування, зооветеринарні заходи, які можуть спричинити поширення хвороби. У період гону до спарювання допускають тільки тих тварин, яким проведено вакцинацію, але не раніше 14 днів після неї.

Усіх хворих і підозрюваних ізолюють і піддають специфічному та симптоматичному лікуванню.

У господарстві проводять поточні дезінфекції кожні 5 днів, а в ізоляторі щодня. Для цього застосовні: розчин натрію гідроокису 2%, емульсія лізолу 3% концентрації, розчин хлорного вапна.

Туші полеглих тварин спалюють або утилізують у біотермічній ямі.

Клінічно здорових тварин імунізують. Для вакцинації застосовують моновалентні (Вакчум і Мультикан-1) і полівалентні (гексаканівак, Мультикан-4) імунні препарати.

Карантинні заходи закінчуються через 30 днів після останнього випадку падежу або одужання і проведення заключної дезінфекції.

Переміщення собак проводять не раніше ніж через 45 днів після зняття карантину, а хутрових звірів через 180 днів.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.